Рішення № 6937950, 20.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/67320.11.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Геомедсервіс»

доЗакритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування»

простягнення 3164814,56 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Туринська В.Є. – дов. № 9 від 25.09.2009 року;

від відповідача: Дудка І.В. –дов. № 09/631 від 09.07.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геомедсервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» про стягнення 1860000,00 грн. –основного боргу, 163224, 71 грн. –пені, 46 144, 12 грн. –3% річних, 230730,10 грн. –індексу інфляції та 864715, 63 грн. –збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 280000 –010 –0817/07 від 11.09.2007 року відмовився від виплати позивачу страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3164814,56 грн.

Ухвалою від 18.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.10.2009 року.

В судовому засіданні 05.10.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 05.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.11.2009 року.

В судовому засіданні 06.11.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з розглядом іншої справи у Деснянському районному суді міста Чернігова, однак, вищезазначене клопотання судом відхилене, так як відповідач подав його 05.11.2009 року, а у доданому до нього посвідченні про відрядження зазначено, що уповноважений представник відповідача вибув з міста Києва 06.11.2009 року, що викликає сумнів у достовірності зазначеного документа. Крім того, відповідач має декілька представників, що вбачається з довіреності № 09/1004 від 23.10.2009 року.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 41/673, у зв’язку з тим, що останнім 27.10.2009 року було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року у справі № 25/200 за позовом Закритого акціонерного товариства «ВіЕйБі страхування»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомедсервіс»про визнання недійсним договору.

Зважаючи на те, що рішення та постанова по справі набрали законної сили підстав для задоволення клопотання та зупинення провадження у справі господарський суд не вбачає.

Ухвалою від 06.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2009 року подав письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геомедсервіс», іменоване надалі «Страхувальник»(позивач) та Закритим акціонерним товариством «ВіЕйБі страхування», іменоване надалі «Страховик»(відповідач) був укладений договір № 280000 –010 –0817/07 (далі –Договір), відповідно до пункту 4 якого об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі - транспортний засіб).

Згідно з пунктом 5 Договору застрахованим транспортним засобом є BENTLEY CONTINENTAL, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) SCBBE53W978042351, реєстраційний номер АА 0051 СК, об’єм двигуна 5998 см? та загальна вартість якого складає 2000000,00 грн.

Пунктом 21.1 Договору передбачено, що страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, а якщо його не визначено, то страхувальнику за шкоду, пов’язану з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого транспортного засобу, а страхувальник зобов’язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього Договору.

У відповідності з пунктом 22.1 Договору за цим Договором на страхування приймається застрахований транспортний засіб на випадок його пошкодження, знищення чи втрати внаслідок настання страхових ризиків, серед яких згідно з пунктом 22.1.4 Договору є незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом шляхом крадіжки, грабежу чи розбою (далі –ризик «Незаконне заволодіння»).

Відповідно до пункту 25.5 Договору за ризиком «незаконне заволодіння»страховик несе зобов’язання за цим Договором лише в разі настання страхового випадку на території України, якщо інше не передбачено п. 19 цього Договору.

З пункту 26.1.1 Договору вбачається, що при настанні страхового випадку страхувальник має право отримати страхове відшкодування відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 28.1 Договору для отримання страхового відшкодування страхувальник, залежно від характеру та обставин події, що має ознаки страхового випадку, зобов’язаний надати страховику для копіювання оригінали або належним чином посвідчені копії документів:

Ш          письмову заяву про настання події;

Ш          цей Договір;

Ш          паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (фізичної особи, якій здійснюється страхова виплата);

Ш          посвідчення водія особи, яка під час настання події керувала застрахованим транспортним засобом;

Ш          довідку або процесуальний документ, компетентних органів про факт та обставини настання події ;

Ш          копію постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за фактом настання події, коли її порушення передбачено законодавством України і т.д.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008 в період часу з 20:30 год. по 21:45 год., невстановлена особа, незаконно заволоділа транспортним засобом який є предметом Договору страхування, що знаходився на автостоянці біля кафе «Автогриль Мисливець»в селі Козелець.

25.04.2008 року Козелецьким районним віділенням УМВС України в Чернігівській області по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України порушено кримінальну справу № 07/11941.

Позивач керуючись умовами Договору та нормами чинного законодавства звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи, що підтверджується листом проходження документів по справі № 3359 та актом прийому –передачі від 22.05.2008 року.

19 листопада 2008 року відповідач надіслав на адресу позивача лист з повідомленням про відстрочення рішення щодо виплати страхового відшкодування на шість місяців.

Однак, судом не приймається до уваги зазначений лист відповідача щодо відстрочення виплати страхового відшкодування на шість місяців, так як відповідно до частини 3 пункту 30.1 Договору страховик зобов’язаний обгрунтувати відстрочку прийняття рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування, що відповідачем зроблено не було, як в листі так і в судових засіданнях.

Крім того, слід зазначити, що позивач надав достатньо документів для з’ясування причин і обставин страхового випадку.

18 травня 2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування, проте остання залишена без задоволення та належного реагування.

Пунктом 30.1 Договору сторони узгодили, що з дати отримання всіх необхідних документів страховик протягом 10 (десяти) робочих днів:

- складає страховий акт (аварійний сертифікат) із розрахунком страхового відшкодування та приймає рішення щодо його виплати, або

- обгрунтовано відстрочує прийняття рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє страхувальника протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати прийняття такого рішення, або

- приймає обгрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє страхувальника протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 30.2. Договору виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальнику згідно його заяви або вигодонабувача протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

13.10.2008 року як вбачається з листа надходження документів позивач надав відповідачу постанову про зупинення досудового слідства від 24.06.2008 року.

Згідно з пунктом 30.8 Договору за випадком, у зв’язку з яким порушено кримінальні справу (незаконне заволодіння, протиправні дії третіх осіб та інше), страхове відшкодування виплачується після зупинення чи закінчення досудового слідства органами МВС за кримінальною справою.

Таким чином з урахуванням пунктів 30.1 та 30.2 Договору виплата страхового відшкодування повинна була бути здійснена на протязі 20 робочих днів після надання останнього необхідного документу, а тому прострочення по виплаті страхового відшкодування на думку господарського суду виникає з 11.11.2008 року.

Відповідно до пункту 8 Договору франшиза за незаконне заволодіння транспортним засобом складає 7,0 %.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачу складає 1860000,00 грн. (2000000,00 грн. –140000,00 грн. = 1860000,00 грн., де 2000000,00 грн. –це страхова сума; 140000,00 грн. –франшиза.)

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором страхування.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування»страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1860000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В свою чергу згідно з пунктом 26.4.3 Договору страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Позивач керуючись п. 26.4.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 163224,71 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов пунктів 26.4.3, 30.1 та 30.2 Договору та обмеження шестимісячним строком нарахування пені відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 111132,18 грн. перерахунок яких здійснено за період з 11.11.2008 року по 11.05.2009 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 46144,12 грн. та 230730,10 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пунктів 30.1 та 30.2 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3 % річних в сумі 45098,63 грн. перерахунок яких здійснено за період з 11.11.2008 року по 01.09.2009 року, а інфляційні втрати в сумі 230640,00 грн. перерахунок яких здійснено за період з 11.11.2008 року по 31.07.2009 року.

Позивач керуючись статтею 623 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 864715,63 грн., які обґрунтовує тим, що для придбання аналогічного викраденому автомобілю необхідно придбати іноземну валюту, курс якої на даний момент і на встановлену дату виплати страхового відшкодування суттєво різняться.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов’язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивач в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував наявність всіх необхідних елементів, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, код ЄДРПОУ 31927008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомедсервіс» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 12 –14; фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 16, оф. 1, код ЄДРПОУ 32386278) 1860000 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 111132 (сто одинадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 18 коп. –пені, 230640 (двісті тридцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. –інфляційних втрат, 45098 (сорок п’ять тисяч дев’яносто вісім) грн. 63 коп. –3% річних, 22468 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 71 коп. - державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 55 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

25.11. 2009 року