Рішення № 6937440, 17.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/13117.08.09 За позовом Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ”

про стягнення 207308, 51 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ”

до Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат”Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс”

про стягнення 257505, 39 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача за первісним позовом Кобільник Р.І. –представник

від відповідача за первісним позовом не з’явився

Рішення прийняте 17.08.2009 p., оскільки в судовому засіданні 31.03.2009 р., розгляд справи відкладався в порядку ч. 1 ст. 77 ГПК України, 19.05.2009р., 23.06.2009р., 06.07.2009р., 21.07.2009р. оголошувалась перерва в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Дрогобицький тарний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс”( далі –позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” (відповідач) 166548, 91 грн. основного боргу, 16488,09 грн. збитків від інфляції, 21573, 79 грн. пені та 2697, 72 грн. –3% річних.

Ухвалою суду від 06.03.2009р. було порушено провадження у справі № 44/131 та призначено до розгляду на 31.03.2009р.

Ухвалою від 31.03.2009р. розгляд справи відкладено на 19.05.2009р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

19.05.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 23.06.2009р.

У судовому засіданні 23.06.2009р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат” повністю у зв’язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

23.06.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 06.07.2009р.

03.07.2009р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” до Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат”Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” про стягнення 257505, 39 грн.

06.07.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2009р.

13.07.2009р. до суду надійшло заперечення Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” на зустрічну позовну заяву.

17.07.2009р. до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена позовна заява Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат ”Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” про стягнення 207308, 51 грн.

21.07.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 17.08.2009р.

21.07.2009р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого первісного позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві №24 від 15.02.2009 р., та уточненій позовній заяві від 13.07.2009р. та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого зустрічного позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві №02.07.09/160.1 від 02.07.2009 р.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 08/01-08 (далі – договір на виготовлення оснастки для каркасів), за умовами якого позивач зобов’язався на свій ризик виконати за дорученням відповідача оснастку просторових каркасів з використанням власних матеріалів та проектну документацію на ці роботи, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору на виготовлення оснастки для каркасів оплата виготовленої продукції здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача згідно з наданими та попередньо погодженими калькуляціями.

В порядку п. 2.2. договору на виготовлення оснастки для каркасів вартість виготовлення оснастки становить 51808,37 грн., вартість проектної документації –17000,00 грн.

На виконання умов договору на виготовлення оснастки для каркасів позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято оснастку для каркасів вартістю 51808,37грн. та проектну документацію вартістю 17000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом на виготовлення оснастки (4 шт.) для металевих конструкцій просторових каркасів типу КП1-КП5, актом прийму –передачі від 31.01.2008 р. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.07.2008 р.

11.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11/01-08 (далі – договір на виготовлення каркасів), за умовами якого позивач зобов’язався на свій ризик виконати за дорученням відповідача з використанням матеріалів відповідача просторові каркаси (далі –продукція), а відповідач зобов’язався прийняти продукцію та оплатити її.

Згідно з п. 3.1. договору позивач зобов’язався розпочати виготовлення продукції після підготовки приміщень та виготовлення оснастки для виробництва каркасів та погодження сторонами проектної документації.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата виготовленої продукції здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача згідно з наданими та попередньо погодженими калькуляціями.

В порядку п. 2.2. договору на виготовлення каркасів розрахунки здійснюються в такому порядку: 150000,00 грн., як попередня оплата протягом 3 днів з моменту підписання договору на виготовлення каркасів, подальші розрахунки по факту отримання виготовленої продукції на будівельний майданчик відповідача.

На виконання умов договору на виготовлення каркасів позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято каркасів загальною вартістю 959477,54 грн., підписаними сторонами актами –калькуляціями на виготовлення металевих конструкцій просторових каркасів від 29.02.2008 р., від 31.03.2008 р., від 21.07.2008р., актами прийому –передачі від 29.02.2008 р., від 31.03.2008 р., від 21.07.2008 р. та звірки взаєморозрахунків станом на 22.07.2008 р.

По договорам № 08/01-08 від 08.01.2008р. та № 11/01-08 від 11.01.2008р. позивачем виконано роботу на загальну суму 1028285, 91 грн., а відповідачем на виконання п.п. 2.1, 2.2 договору № 11/01-08 від 11.01.2008р. було переказано на розрахунковий рахунок позивача сумарно кошти на суму 861737, 00 грн., що підтверджується виписками з банку від 16.01.2008р, на суму 30000, 00 грн., від 18.01.2008р. на суму 40000, 00 грн., від 14.02.2008р. на суму 70000, 00 грн., від 22.02.2008р. на суму 100000, 00 грн., від 28.02.2008р. на суму 70000, 00 грн., від 18.02.2008р. на суму 30000, 00 грн., від 29.02.2009р. на суму 150000, 00 грн., від 07.03.2008р. на суму 80000, 00 грн., від 11.04.2008р. на суму 20000, 00 грн., від 30.07.2008р. на суму 271737, 00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору № 11/01-08 від 11.01.2008р. відповідач зобов’язаний провести оплату позивачу за виконану роботу по факту отримання виготовленої продукції. Факт отримання виготовленої продукції відповідачем підтверджується актами приймання - передачі просторових каркасів.

21.07.2008р. позивач і відповідач підписали останній акт приймання - передачі готової продукції.

Отже, з моменту підписання акту приймання –передачі готової продукції у відповідача виникло зобов’язання по оплаті.

Станом на 22.07.2008р. позивач і відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, яким останній визнав виготовлення позивачем продукції по договору № 08/01-08 від 08.01.2008р. та договору № 11/01-08 від 11.01.2008р. на загальну суму 1028285, 91 грн.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” перед Дочірнім підприємством “Дрогобицький тарний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” за договорами № 11/01-08 від 11.01.2008р. та № 08/01-08 від 08.01.2008р. на момент подання позовної заяви становить 166548, 91грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. договорів №11/01-08 від 11.01.2008р. та № 08/01-08 від 08.01.2008р. у випадку порушення своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність, згідно чинного в Україні законодавства.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях №02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договору на виготовлення каркасів, позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору на виготовлення каркасів в частині прострочення платежів.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Крім того позивач вимагає стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 697,72 грн. та інфляційних збитків у сумі 16488, 09 грн. підлягає задоволенню.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” вимагає погашення свого боргу за договорами № 11/01-08 від 11.01.2008р. та № 08/01-08 від 08.01.2008р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення з Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” 257505, 39 грн., посилаючись на акт збереження від 22 липня 2008р., за яким ДП “Дрогобицький тарний комбінат” отримав на зберігання просторові каркаси та та залишки секцій КП 1, 4, 5, сумарна вартість яких за розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” становить 424054, 30 грн.

У запереченні на зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат” Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Металімпекс” стверджує, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” не було укладено договір про зберігання, а отже передача на зберігання ДП “Дрогобицький тарний комбінат” каркасів та секцій за актом збереження від 22 липня 2008р. не породжує для нього ніяких зобов’язань.

Крім того, позивач заявляє, що на пропозицію укласти договір зберігання від Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” відповіді отримано не було, а вимоги про повернення переданої на зберігання продукції не надходило.

Відповідно до ч.1. ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем

Згідно п. 1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності(ст. 936 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Отже, договір зберігання між Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” та ДП “Дрогобицький тарний комбінат” вважається укладеним.

Проте, як слідує зі ст. 936 Цивільного кодексу України даний договір породжує обов’язок у зберігача зберігати річ та повернути її поклажодавцеві, але не породжує обов’язку сплатити вартість речі, що зберігається.

Оскільки доказів пред’явлення Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” вимоги про повернення речі, переданої на зберігання не подано, немає підстав вважати, що Дочірнє підприємство “Дрогобицький тарний комбінат” порушує свої зобов’язання за договором зберігання.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” про стягнення з ДП “Дрогобицький тарний комбінат” вартості продукції, переданої за договором зберігання, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, а також те, що вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві визнані такими, що не підлягають задоволенню, то за таких обставин, первісний позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 2 073,09грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 208, 525, 526, 610 - 612, 625, 626, 629, 936-938 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

По первісному позову:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІ УКРАЇНА ЕЛ ЕЛ СІ” (04073, м. Київ, проспект Московський 9-В код ЄДРПОУ 33742485) на користь Дочірнього підприємства “Дрогобицький тарний комбінат”Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Металімпекс” (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Богдана Хмельницького, 39, код ЄДРПОУ 33317637) 166548 (сто шістдесят шість тисяч п’ятсот сорок вісім) грн. 91 коп. основного боргу, 2697 (дві тисячі шістсот дев’яносто сім)грн. 72 коп. 3% річних, 16488 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 09 коп. збитків від інфляції, 1857 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят сім) грн. 35 коп. державного мита і 105 (сто п’ять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

По зустрічному позову:

1. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 04.09.2009р.