Постанова № 69370393, 06.10.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

06.10.2017

Справа № 642/4549/17

Провадження 2-а/642/460/17

ПОСТАНОВА

іменем України

06 жовтня 2017 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А. М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнанняпротиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною відмову МО України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 15 протоколу № 87 від 18.08.2017 року; зобовязати МО України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (далі Порядок № 975) у звязку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, та надіслати вказане рішення ОСОБА_2 ОВК для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; зобов'язати МО України подати звіт про виконання судового рішення; зобовязати ОСОБА_2 ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів МО України.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 1984 р. 1986 р., в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення бедра. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденом ОСОБА_3. 02.02.2011 року Центральною військово-лікарською комісією МО України встановлено, що поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта сержанта у відставці ОСОБА_1 та їх наслідки у вигляді численних захворювань повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. З 30.03.2011 р. з цих підстав позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності. З 27.03.2013 р. ІІІ група інвалідності з тих же підстав встановлена позивачу безстроково.

Зважаючи на викладене, позивач подав до ОСОБА_2 ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи. 18.08.2017 р. Комісія МО України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки, оскільки інвалідність позивачу встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Вважає рішення МО України від 18.08.2017 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.

Відповідач МО України надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити. Вважає позовні вимоги про визнання рішення Комісії МО України протиправним та його скасування - безпідставними, оскільки воно прийняте з урахуванням обовязків комісії та з дотриманням чинного підзаконного акту наказу МО України від 26.10.2016 р. № 564. Вказує, що відповідно до п. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності, у разі поранення, (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби, або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті). На момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством не передбачалась виплата одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби. Вважає, що вимога про зобовязання МО України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження МО України. Заперечує проти вимоги про надання звіту про виконання судового рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 ОВК надав суду заперечення проти позову, вважає, що справа підлягає закриттю в частині позовних вимог до ОСОБА_2 ОВК з тих підстав, що судом вже розглядались аналогічні вимоги у іншій справі та ОСОБА_2 ОВК направляв на адресу МО України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 17.04.1984 р. по 29.04.1986 р. проходив службу у Збройних Силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі діючої армії в в/ч 82869. Отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення бедра. Згідно довідки про поранення від 31.03.1986 р. № 119 позивач знаходився на лікуванні у в/ч 53355 з 07 березня по 29 березня 1986 р. з приводу вогнепального кульового наскрізного поранення мяких тканин середньої третини лівого бедра. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденом ОСОБА_3. Вказані обставини підтверджуються військовим квитком, довідкою Купянсько-Шевченківсько-Дворічанського ОРВК, архівною довідкою,

Згідно витягу з протоколу № 172 від 02.02.2011 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв мінно-вибухове осколкове поранення голови, ЗЧМТ, контузія, поранення кульове лівого бедра, травма хребта сержанта у відставці ОСОБА_1 та їх наслідки у вигляді численних захворювань повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

З 30.03.2011 р. позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у звязку з захворюванням, пораненнями, повязаними з участю в бойових діях при виконанні обовязків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 274918. З 27.03.2013 р. ІІІ група інвалідності з тих же підстав встановлена позивачу безстроково (довідка до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 630320).

Зважаючи на викладене, позивач подав до ОСОБА_2 ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

ОСОБА_2 ОВК № 2241/ВСЗ від 06.09.2017 р. позивач був повідомлений про рішення Комісії МО України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 р. № 87, п. 15, яким йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки: «…згідно з ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.»

Суд вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України від 18.08.2017 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу є протиправним.

Статтею 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 16 вказаного Закону - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цимЗакономмають право на її отримання.

Частиною 2ст. 16 цього Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб (пункт «б»частини 1 статті 16-2 Закону).

Отже, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, незалежно від часу настання інвалідності, а тому право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування ст. 16ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладеному у постанові від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і в тому випадку, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, яке мало місце в період проходження служби.

За приписами ч. 1 ст. 244-1 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд вважає помилковим вмотивування відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги приписами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, виходячи з наступного.

На день звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» діяв із змінами, внесеними Законом України № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців». Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 5040-VI встановлено, що дія цьогоЗаконуне поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цимЗакономприйнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, прикінцевими положеннямиЗакону № 5040-VI визначена його дія щодо кола осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги). Постанова КМ України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», прийнята на реалізацію положеньЗакону № 2011-ХІІ(в редакціїЗакону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги. Такі норми вказаної постанови звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті16,16-2,16-3Закону № 2011-ХІІ(в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення. Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло до набрання чинностіЗаконом № 5040-VI(з дати встановлення інвалідності у грудні 2013 року), проте із заявою про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, колиЗакон № 2011-ХІІ(яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги (порівняно з попередньою редакцією цьогоЗакону, яка діяла на дату встановлення позивачу інвалідності). За таких обставин позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з положеннями законодавства, чинного станом на дату його звернення (передусімЗакону № 2011-ХІІ і Прядку № 975), оскільки, виходячи з принципу законності, закріпленогостаттею 9 КАС України,закон,як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість.

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком № 975 у звязку з встановленням йому третьої групи інвалідності.

Суд зазначає, що згідно п. 13 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені впунктах 10і11цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Згідно п. 15 вказаного Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Зважаючи, що рішення комісією МО України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача мали бути повернуті ОСОБА_2 ОВК разом з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги - суд вважає вимогу щодо зобовязання ОСОБА_2 ОВК повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України обгрунтованою.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 р. «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Частиною 3статті 2 КАС Українивстановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3статті 2 КАС Україникритеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленогостаттею 9 КАС Українипринципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч.5ст.17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до вимог частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Так, відповідно до частини 3статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом вбачається, що відповідач МО України в порушенняКонституції України, законодавства України, підзаконних нормативно - правових актів незаконно та необґрунтовано відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, що дає підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, зобовязання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не є втручанням в дискреційні повноваження МО України.

Статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зважаючи, що п. 13 Порядку № 975 встановлений обовязок розпорядника бюджетних коштів у місячний строк після надходження документів прийняти відповідне рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги заявнику, суд вважає за необхідне зобовязати Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності.

При вирішенні справи суд враховує, що спосіб захисту порушених прав позивача має бути ефективним, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Керуючись ст.10-12,18,158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнанняпротиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 15 протоколу № 87 від 18.08.2017 року.

Зобовязати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.

Зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. у звязку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та надіслати вказане рішення ОСОБА_2 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати ХОВК подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. М. Гримайло