Рішення № 6936256, 25.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" листопада 2009 р.Справа № 8/1255

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Бурлак І.М. - представник за довіреністю від 06.10.09.;

Ковальська В.Б. - представник за довіреністю

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради (м. Житомир)

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня Житомирського району)

про стягнення 106033,19 грн.

Спір вирішується в більш тривалий строк у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 106033,19грн заборгованості за договором №5 на збирання і обмолот зернових культур від 01.09.08.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.08. між Комунальним підприємством "Тетерів-Агро" Житомирськоїобласної ради (виконавець, позивач) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" (замовник, відповідач) укладено договір №5 на збирання і обмолот зернових культур, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати послуги по збиранню та обмолоту зернових культур, а замовник - прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (а.с.9-12).

Пунктом 2.1.1. договору визначено види послуг, які виконавець зобов'язався надати замовнику, а також їх кількість і вартість.

Відповідно до п.3.1. договору сторони визначили, що остаточна оплата за виконані роботи проводиться замовником згідно п.2.1.1. договору, не пізніше 31 грудня 2008р.

Згідно п.3.2. договору замовник за взаємною згодою з виконавцем може провести розрахунки зерном у кількості 17% від намолоченого виконавцем об'єму зерна за умови, що середня урожайність складає 40 і більше центнерів га.

На виконання умов вищевказаного договору позивач надав відповідачу послуги зі збирання зернових культур - соняшнику і кукурудзи - на загальну суму 70030,00грн, що підтверджується оригіналом підписаного сторонами актом виконаних робіт без дати складання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості робіт виконав частково, в розмірі 20112,50грн, про що свідчать накладні на відпуск відповідачем зернових культур у рахунок оплати за виконані позивачем роботи, а саме: №25 від 29.10.08. на суму 800,00грн; №26 від 29.10.08. на суму 6400,03грн; №27 від 31.10.08. на суму 9600,05грн; №29 від 13.11.08. на суму 1200,01грн; №30 від 13.11.08. на суму 2112,41грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед ним існувала заборгованість у сумі 49917,50грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 49917,50грн основного боргу.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути на свою користь 49917,58грн заборгованості за виконані роботи.

Проте, в матеріалах справи містяться докази в підтвердження існування у відповідача перед позивачем боргу в сумі 49917,50грн, про що суд зазначав вище.

Таким чином, в частині стягнення 0,08грн (49917,58грн - 49917,50грн) основного боргу суд відмовляє в позові.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1058,01грн - 3% річних та 5140,02грн - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач початком нарахування 3% річних та інфляційних зазначив - 01.12.08.

Разом з тим, у п.3.1. договору №5 на збирання і обмолот зернових культур від 01.09.08. сторони встановили кінцевий строк проведення остаточної оплати за виконані роботи - 31.12.08.

Тобто, нарахування 3% річних та інфляційних необхідно починати з 01.01.09.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру 3% річних, відповідно до якого:

3% (річні) / 365 х 49917,50грн (сума боргу) х 224 (кількість прострочених днів) / 100 =919,02грн;

Також, суд здійснює перерахунок суми інфляційних нарахувань, згідно якого:

49917,50грн (сума боргу) х 1,085 (індекс інфляції за спірний період) - 49917,50грн = 4242,98грн.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 919,02грн - 3% річних і 4242,98грн - інфляційних нарахувань. У частині стягнення 3% річних у сумі 138,99грн (1058,01грн - 919,02грн) та інфляційних нарахувань у розмірі 897,04грн (5140,02грн - 4242,98грн) суд відмовляє.

Окрім того, в позовній заяві позивач, посилаючись на п.4.3. договору №5 на збирання і обмолот зернових культур від 01.09.08., відповідно до якого за несвоєчасне проведення остаточних розрахунків згідно з п.3.1. договору замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 100% на несвоєчасно сплачену суму за надані послуги, просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 49917,58грн.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, зазначений позивачем у позовній заяві, суд вважає його правильним.

Разом з тим, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафуі, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір штрафу є значно великий, збитків позивачеві не причинено, суд приходить до висновку про зменшення штрафу до 5000,00грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 49917,50грн основного боргу, 919,02грн - 3% річних, 4242,98грн - інфляційних нарахувань та 5000,00грн штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення основної заборгованості в сумі 0,08грн, 3% річних у розмірі 138,99грн та інфляційних нарахувань у сумі 897,04грн суд відмовляє в позові.

Крім того, суд зменшує розмір штрафу на 44917,58грн (49917,58грн - 5000,00грн) та стягує 5000 грн.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки відповідач спонукав позивача звернутися з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 549, 551, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (вул.Калініна, с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область; ідентифікаційний код 31106287)

на користь Комунального підприємства "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради (12444, юридична адреса: вул.Румянцева, 2, с.Сінгури, Житомирського району, Житомирської області; фактична адреса: 10014, майдан С.П.Корольова, 1, кімн.113, м.Житомир; ідентифікаційний код 33418111; р/р 26002301174149 в ЦВ ПІБ м. Житомир, МФО 311056):

- 49917,50грн - боргу;

- 919,02грн - 3% річних;

- 4242,98грн - інфляційних нарахувань;

- 5000,00грн - штрафу;

- 1049,96грн - витрат по сплаті державного мита;

- 116,84грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення основної заборгованості в сумі 0,08грн, 3% річних у розмірі 138,99грн та інфляційних нарахувань у сумі 897,04грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання рішення: "____"_"2009"

Віддрукувати: 1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу