Ухвала суду № 69360302, 29.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4785/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Усатова І.А.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Снєгірьова О.М.

захисника Назаренко Д.Л.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника НазаренкоД.Л., яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, та прокурора - начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна В.В. на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Статури І.C., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Снєгірьовим О.М., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів, до 11 години 00 хвилин 04 листопада 2017 року, із визначенням застави у сумі 625 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000,00 (один мільйон) гривень у національній грошовій одиниці щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вербка, Ковельського району, Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник Назаренко Д.Л. та прокурор Кричун В.В., подали апеляційні скарги.

Захисник Назаренко Д.Л. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про невмотивованість клопотання детектива, у зв'язку із чим суд був позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Так, адвокат акцентує увагу суду на тому, що правова кваліфікація кримінального правопорушення в межах повідомленої ОСОБА_6 підозри є недоведеною належними та допустимими доказами, як і не доведена обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що ні у клопотанні детективом, ні слідчим суддею не обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Крім того, автор апеляційної скарги вказує на те, що слідчим суддею не враховано вимоги ч. 4 ст.182 КПК України, що призвело до визначення підозрюваному надмірного розміру застави.

У підсумку апелянт зазначає про відсутність обставин передбачених ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим ухвала слідчого судді є незаконною.

Прокурор Кричун В.В. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 8 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 13 600 000 грн. та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості підозри та доведеності ризиків, зазначає, що визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає обставинам кримінальних правопорушень, майновому стану підозрюваного та ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Додає, що слідчим суддею, при визначенні розміру застави, не взято до уваги показання свідків щодо участі підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його ролі в злочинній діяльності, систематичності та цілеспрямованості дій, а також спосіб вчинення цих злочинів.

Далі прокурор звертає увагу суду на майновий стан підозрюваного, який має 4 земельні ділянки, житловий будинок на території Київської області, дороговартісний автомобіль. Додає про непоодинокі виїзди підозрюваного за кордон, у тому числі і до Російської Федерації упродовж 2012 -2017 років.

У підсумку, прокурор посилаючись на практику ЄСПЛ та листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначає, що застава у розмірі 13 600 000 грн. буде помірною для підозрюваного та зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, щоапеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 52016000000000040, відомості про яке 13.02.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Детектив Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Статура І.C., за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Снєгірьовим О.М., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2017 року дане клопотання детектива задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів, до 04 листопада 2017 року із визначенням застави у сумі 625 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000,00 гривень.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання захисника на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у висновку спеціаліста ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» ОСОБА_7, висновках експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи та за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи, листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, протоколі огляду офіційного сайту Національного банку України щодо встановлення курсу валют, показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, матеріалах за результатами тимчасового доступу до господарських справ №910/4851/16, № 910/4849/16, № 910/8417/15-г, №910/8419/15, матеріалах за результатами тимчасового доступу до ТОВ «НВП «ХАРТРОН-ПЛАНТ ЛТД», матеріалах за результатами тимчасового доступу до документів Шевченківської РДА, щодо ПрАТ «ІВК» та інших матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник не просить відмовити у задоволенні клопотання, а просить застосувати інший запобіжний захід, що можливо лише у разі наявності обґрунтованої підозри.

Крім того, доводи захисника в частині недоведеності правової кваліфікації кримінального правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду із відповідним клопотанням.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дано про особу підозрюваного ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання детектива, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, з огляду на положення ч. 5 ст. 132 КПК України.

Твердження сторони захисту про невмотивованість клопотання детектива, слід визнати непереконливими, з урахуванням змісту самого клопотання, яке відповідає вимогам ч. 1 ст. 181 КПК України. Підстав вважати клопотання невмотивованим, колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для висновку про відсутність обставин, передбачених ст. 194 КПК України, для застосування запобіжного заходу, з урахуванням конкретних обставин справи та долучених детективом до клопотання матеріалів на його обгрунтування.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави у сумі 625 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється ОСОБА_2, дані про особу підозрюваного, обставини справи, прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу умежах 625 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з чим погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Вимоги апеляційної скарги прокурора в частині того, що застава у зазначеному розмірі не спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку із чим не заслуговують на увагу.

Посилання прокурора на те, що визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає обставинам кримінальних правопорушень, майновому стану підозрюваного та ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не підтверджуються наданими доказами, які в силу ч. 5 ст. 132 КПК України мали бути надані стороною обвинувачення під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, з огляду на це, у колегії суддів немає підстав для висновку про необхідність застосування застави саме у розмірі 13 600 000 грн., через недоведеність виключності цього випадку.

Твердження прокурора про те, що слідчим суддею, при визначенні розміру застави, не взято до уваги показання свідків щодо участі підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його ролі в злочинній діяльності, систематичності та цілеспрямованості дій, а також спосіб вчинення цих злочинів, слід визнати непереконливими, оскільки на цьому етапі кримінального провадження суд не має оцінювати докази, до яких зокрема відносяться показання свідків, з точки зору їх достатності для висновку про винуватість особи, проте ці обставини враховані слідчим суддею при вирішенні питання доведеності обґрунтованості підозри. Оцінка даним доводам буде дана судом при розгляді справи по суті, а саме при призначенні покарання.

Крім того, посилання прокурора на наявність у підозрюваного 4 земельних ділянок, житлового будинку на території Київської області, дороговартісного автомобіля, непоодинокі виїзди підозрюваного за кордон, слід визнати необгрунтованими, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, слідчим суддею при визначенні підозрюваному розміру застави, враховано дані про його особу, в тому числі і дані обставини, про які наголошував прокурор у судовому засіданні суду першої інстанції.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги адвоката в цій частині слід визнати непереконливими.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисника та прокурора, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2017 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Статури І.C., та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів, до 11 години 00 хвилин 04 листопада 2017 року, із визначенням застави у сумі 625 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000,00 (один мільйон) гривень у національній грошовій одиниці, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника НазаренкоД.Л. та прокурора - начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна В.В. - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ______ ____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.