Рішення № 6935754, 01.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.09 р.                     Справа № 28/276                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен”, с.Оленівка

до відповідача: Приватного підприємства “Донбасстальной”, м.Донецьк

про стягнення 226348 грн. 30 коп.

Представники сторін:           

Від? позивача: Стефлюк Ю.В.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен”, с.Оленівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Донбасстальной”, м.Донецьк, про стягнення 226348 грн. 30 коп., в т.ч. суму основного боргу в розмірі 220247грн.74 коп., 3% річних в розмірі 760грн.31коп., пеню в розмірі 5340грн.25коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №б/н від 03.10.2008р., накладні №4/11023 від 11.02.2009р., №4/12007 від 12.02.2009р., №4/13018 від 13.02.2009р., №4/14009 від 14.02.2009р., №4/23015 від 23.02.2009р., акти по розходженням при прийманні ТМЦ до накладних, вимогу №1 від 20.07.2009р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.10.2009р. порушив провадження у справі № 28/276 та призначив її розгляд на 21.10.2009р.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

04.11.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява б/н від 02.11.2009р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 218847грн. 74 коп., інфляційні витрати в розмірі 1309 грн. 59 коп., 3% річних в розмірі 1638грн.54коп., пеню в розмірі 11269грн.00коп. Суд приймає до уваги збільшені позовні вимоги та розглядає справу по суті.

Відповідач відзив не надав, однак в судовому засіданні 23.11.2009р. підтвердив факт отримання товару від позивача.

Позивач протягом розгляду справи надавав пояснення по суті спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен”, с.Оленівка, та відповідачем, Приватним підприємством “Донбасстальной”, м.Донецьк був укладений договір поставки №б/н від 03.10.2008р. (далі-договір), згідно з яким постачальник (далі-позивач) зобов'язується поставити, а покупець (далі-відповідач) прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках-фактурах та накладних, що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1 договору).

Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість (п. 2.1 договору).

Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 10 банківських днів до закінчення строку його дії, дія договору продовжується на один рік (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до накладних №4/11023 від 11.02.2009р., №4/12007 від 12.02.2009р., №4/13018 від 13.02.2009р., №4/14009 від 14.02.2009р., №4/23015 від 23.02.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 265284 грн. 50 коп., з урахуванням актів по розходженням при прийманні ТМЦ до накладних.

Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 265284 грн. 50 коп. підтверджується печаткою підприємства та підписом уповноваженого представника відповідача на вище зазначених накладних та не заперечується відповідачем.

Суду також надані відповідні податкові накладні де є посилання на договір поставки б/н та дати. Позивач зазначив в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 02.11.2009р., що інших договорів, між сторонами не укладалось. Це твердження позивачем не спростоване. Крім того, відповідач при здійсненні часткової оплати товару посилається на договір від 03.10.2008р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що товар поставлявся в рамках договору поставки від 03.10.2008р.

Якщо інше додатково не погоджено сторонами товар постачається постачальником покупцю на умовах 100% передоплати. До моменту поставки кожної партії товару покупець зобов’язаний сплатити повну вартість партії товару, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника або перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури від постачальника та в будь-якому разі до моменту поставки (п. 2.2 договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поставка спірної партії продукції була здійснена позивачем всупереч вимогам договору без попередньої оплати.

Проте, відповідно до п.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Одночасно, враховуючи те, що здійснивши поставку товару без попередньої оплати, позивачем порушено й встановлений договором порядок оплати.

За таким обставин, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу №1 від 20.07.2009р. з вимогою про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 220247 грн. 74 коп. Докази направлення даної вимоги наявні в матеріалах справи.

Таким чином, граничним строком оплати за накладними, наявними в матеріалах справи, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з урахуванням поштового обігу, є 02.08.2009р.

Крім цього, згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2009р. у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у сумі 220247грн.74коп. Акт підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково сплачував вартість отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, де є посилання на договір від 03.10.2008р.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 218847 грн. 74 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 218847 грн. 74 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактичне отримання відповідачем товару підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен”, с.Оленівка в частині стягнення з Приватного підприємства “Донбасстальной”, м.Донецьк, заборгованості в сумі 218847 грн. 74 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 11269грн. 00 коп. за період з 04.08.2009р. по 02.11.2009р.

За прострочення оплати за п.2.2 та п. 4.8 покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що вказана ним сума пені не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11269 грн. 00 коп. за період з 04.08.2009р. по 02.11.2009р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1638грн.54коп. за період з 04.08.2009р. по 02.11.2009р. та інфляційні витрати в розмірі 1309грн. 59 коп. за період з серпня 2009р. по вересень 2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1638грн.54коп. за період з 04.08.2009р. по 02.11.2009р. та інфляційні витрати в розмірі 1309 грн. 59 коп. за період з серпня 2009р. по вересень 2009р. є такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 47, 49, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен”, с.Оленівка, до відповідача, Приватного підприємства “Донбасстальной”, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Донбасстальной” (за адресою: 83059, м.Донецьк, пр. Ілліча, 109-А, ЄДРПОУ 34723086, р/р 26003310000801 в філії АБ „Південний”, м.Донецьк, МФО 377012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Овен” (юридична адреса: 51105, Дніпропетровська область, Магдалинівський р-н, с.Оленівка, поштова адреса: 49022, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 32, р/р26009300003302 в Дніпропетровській філії АКБ „Форум”, МФО 306878, ЄДРПОУ 25522107) суму основного боргу в розмірі 218847 грн. 74 коп., пеню в розмірі 11269грн.00коп., 3% річних в розмірі 1638грн.54коп., інфляційні витрати в розмірі 1309грн.59 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2330 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 01.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя