Ухвала суду № 69356523, 03.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10225/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, до ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_7 міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка, ОСОБА_7 міського управління юстиції, в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_7 міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання недійсними правочину та скасування свідоцтва про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_7 міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка, ОСОБА_7 міського управління юстиції, в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_7 міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання недійсними правочину та скасування свідоцтва про право власності. Так, заявник звернувся до суду з позовними вимогами, а саме: визнати недійсним та скасувати пункт 3,4 розпорядження за № 109 Управління майнової політики ОСОБА_7 міської ради від 16 червня 2003 року; визнати недійсним та скасувати договір оренди нежилого приміщення № 599/0 від 1 вересня 2003 року та додаткові угоди до нього, укладені між Управлінням майнової політики ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Хозяйка, яким передано в оренду нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 8; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі ОСОБА_7 міської ради право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 8; скасувати реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та запис у Реєстрі прав власності на обєкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) про реєстрацію права власності за № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 8 за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі ОСОБА_7 міської ради.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2017 року було замінено відповідача ОСОБА_7 міське управління юстиції, в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_7 міськрайонного управління юстиції Закарпатської області на належного відповідача виконавчий комітет ОСОБА_7 міської ради.

У судове засідання, призначене на 12.09.2017 року, позивач не зявився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 21.08.2017 року поштового відправлення. Представник позивача у судове засідання призначене на 12.09.2017 року, не зявився, на адресу суду від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншому судовому процесі в Закарпатському окружному адміністративному суді. У звязку з чим судом відкладено слухання справи на 03.10.2017 року.

У судове засідання, призначене на 03.10.2017 року, позивач не зявився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 19.09.2017 року поштового відправлення. Представник позивача у судове засідання призначене на 12.09.2017 року, не зявився, на адресу суду від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншому судовому процесі в Закарпатському окружному адміністративному суді.

В судовому засіданні представники відповідача ТОВ «Хозяйка» ОСОБА_1, ОСОБА_2 , та представник відповідача ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_3 залишили вирішення питання про можливість продовження розгляду справи на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.08.2015 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено до судового розгляду на 14.09.2015 року.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №201 від 21.02.2017 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, матеріали справи підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у звязку із закінченням строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Сарай А.І. Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2017 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_8

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.03.2017 року було відновлено провадження по вказаній справі та призначено до розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

12.09.2017 року суд, розглянувши клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи у звязку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, визнав причину неявки позивача та представника позивача поважною, а тому розгляд справи відклав на 03.10.2017 року, про що позивач та представник позивача належним чином були повідомлені.

28 вересня 2017 року представник позивача направив клопотання на адресу суду про відкладення розгляду справи призначеного на 03.10.2017 року у зв'язку з його участю в іншому судовому процесі в Закарпатському окружному адміністративному суді. Із заявою про розгляд справи за відсутності позивача до суду не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: - належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; - повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль; - ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить.

Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 3 ст. 27 ЦПК України установлено, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на нього поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обовязок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки, а також нести відповідальність за зловживання правом. У прямі обовязки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Проте, суд вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Між тим, згідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Зазначене узгоджується ізпунктом 1 статті 6Конвенції про захист прав людини та основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У той же час, неодноразові неявки позивача, які є безумовним проявленням неповаги до суду, позбавляють суд можливості своєчасно розглянути справу, що призводить до порушення прав учасників процесу та норм процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ЦПК України, суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання, що знайшло своє відображення в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вих. № 6-60/0/4-12 від 18.01.2012 р., що був надісланий на адресу голів Апеляційного суду АРК, апеляційних судів областей, м. Києва і Севастополя.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі (№6-24063 ск 15), згідно якої, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосувавши норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, дійшов висновку про те, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, повторно не зявилась до суду. При цьому ВССУ вказав на те, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які зявляються до суду, а позивачка, при цьому, і не зявляється в судове засідання, і не використовує передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.

Зазначена норма дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_9 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися відвикористання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_8 проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Таким чином, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд вважає за необхідним позовну заяву залишити без розгляду, роз'яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Слід також зазначити, що від представника позивача заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Крім цього, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 серпня 2016 року у цивільній справі №308/10225/15-ц за позовом ОСОБА_4, від імені якої діє представник ОСОБА_5, до ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_7 міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» та ОСОБА_7 міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ОСОБА_7 міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання недійсним правочину та скасування свідоцтва про право власності, за заявою представника ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, було вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на підвальне приміщення площею 18.8 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, будинок 8 та заборонено його відчуження в будь-який спосіб до закінчення провадження у цивільній справ, заборонено ОСОБА_7 міській раді (боржник, код ЄДРПОУ 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3), в тому числі ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради (боржник, код ЄДРПОУ 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) та виконавчому комітету ОСОБА_7 міської ради (боржник, код ЄДРПОУ 04053699, м.Ужгород, пл. Поштова, 3), їх посадовим особам та структурним підрозділам (відділам, управлінням, департаментам) надавати дозволи на проведення реконструкції, ремонту, поліпшення чи інші будівельні роботи щодо підвальних приміщень площею 18.8 кв.м., розташованих за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, будинок 8, та заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» (боржник, код ЄДРПОУ 13599116, м. Ужгород, вул. Волошина, 8) проводити ремонт, реконструкцію, поліпшення та будівельні роботи щодо підвальних приміщень площею 18.8 кв.м., розташованих за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, будинок, 8.

Відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 154 ЦПК, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно розяснень, що містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи зазначені обставини та те, що заходи забезпечення позову по цивільній справі № №308/10225/15-ц були вжиті судом за заявою представника позивача, суд приходить до висновку про необхідність скасування таких заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у звязку з повторною неявкою позивача, встановлені норми ЦПК України, який не повязує причини повторної неявки з їх поважністю, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, а вжиті судом заходи щодо забезпечення позову скасувати.

Керуючись статтями 1, 27, 76, 154, 169, 207-210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міського господарства ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_7 міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка, Виконавчий комітет ОСОБА_7 міської ради про визнання недійсними правочину та скасування свідоцтва про право власності залишити без розгляду.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.08.2016 року по справі №308/10225/15-ц скасувати.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8