Рішення № 6935632, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 20/801                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Н.В.Ломовцевої

судді М.Ю. Мальцева

судді О.М. Сковородіної

При секретарі судового засідання Петровій В.П.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Король Н.І. - довір., Сердобольська С.І. - довір.

від відповідача Рибаков Ю.А. - довір.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м. Горлівка

про стягнення 156140 234 грн. 01 коп.

СУТЬ СПОРУ:                     В судовому засіданні 21.10.2009р. оголошувалась перерва до 29.10.2009р., 26.11.2009р. до 03.12.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.

Державне підприємство “Енергоринок”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м. Горлівка про стягнення 218926312 грн. 31 коп., в тому числі сума основного боргу в розмірі 150588165 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 12500880 грн. 56 коп., сума інфляційних нарахувань в розмірі 45176 449 грн. 57 коп., пеня в розмірі 10660816грн.96коп.

Постановою Верховного Суду України від 05.04.2005р. постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2005р., постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2004р. та рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2003р. скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 73/01-ЕР від 20.09.1999р., протокол розбіжностей до договору, акт купівлі – продажу електричної енергії у грудні 1999 року, договір між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996р., приписи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідач відзивом на позов № 03-2020 від 15.06.2005р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилався на відсутність заборгованості за спожиту електричну енергію, а також на той факт, що не підлягають стягненню за рішенням суду вартість закупленої електроенергії з постачальника електроенергії за врегульованим тарифом, оскільки не може бути звернено стягнення на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Вважає, що не порушував передбаченого законодавством та договором порядку розрахунків за отриману електроенергію. Заявою від 02.12.2009р. уточнив реквізити юридичної особи.

Поясненням від 15.07.2005р. позивач наполягав на задоволенні позовних, проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позов від 15.06.2005р. № 03-2020 заперечував.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог №01/15-6518 від 02.10.2009р. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яку в судовому засіданні визначив як заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 87802086 грн. 92 коп. заборгованості за куповану електроенергію в грудні 1999р. Позовні вимоги в частині стягнення витрат від інфляції, 3% річних та пені залишив без змін.

Також заявою № 01/15-6518 від 02.10.2009р. позивач уточнив банківські реквізити щодо стягнення заборгованості в частині сплати суми боргу, а також втрат від інфляції, 3% річних та пені.

Клопотанням № 03юр-3267/09 від 23.11.2009р. відповідач просить суд зменшити розмір фінансових санкцій при винесенні рішення.

Заявами від 23.11.2009р. № 03юр-3266-1/09 та від 25.11.2009р. № 03юр-3408/09 відповідач підтвердив, що сума основного боргу, яка виникла за не оплату купованої у грудні 1999р. електроенергії становить 87802086 грн. 92 коп., просить надати розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/801 щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 87802086грн. 92 коп. згідно з наданим графіком, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10660816 грн. 96 коп., індексу інфляції в розмірі 45176449 грн. 57 коп. та 3% річних в розмірі 12500880 грн. 56 коп. просить відмовити.

Позивач поясненнями № б/н від 24.11.2009р. з доводами відповідача, викладеними в заявах не погоджується у зв’язку з чим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 01/15-6518 від 02.10.2009р., проти надання розстрочки заперечує.

Строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2.7 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996р. №15/1, ліцензіат, тобто, ВАТ “Донецькобленерго” повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, тобто з ДП “Енергоринок”.

          Між Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі – НЕК) та Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі – ЕК) укладено договір № 73/01-ЕР від 20.09.1999р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року № 755 на базі відокремленого підрозділу “Енергоринок” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” утворено державне підприємство “Енергоринок”.

Відповідно до п. 2 Статуту Державного підприємства “Енергоринок”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 922, Позивач є правонаступником Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго” щодо його активів і боргових зобов’язань, зокрема у правовідносинах з ВАТ “Донецькобленерго” по договору №73/01-ЕР.

Згідно з п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує електроенергію, здійснює її оплату та погашає заборгованість перед позивачем, що склалася на дату підписання договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України).

Згідно з п.п. 6.2.1 договору, ЕК зобов’язаний купувати у НЕК електроенергію відповідно до умов ст. 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов ст. 4 договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що ціна за електроенергію, яку НЕК продає ЕК, визначається згідно з Правилами Оптового ринку електричної енергії (далі-ОРЕ) України і затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), яка приймається сторонами до виконання та окремим доповненням до договору не фіксується.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за отриману ЕК електроенергію, здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на розподільчий рахунок НЕК, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Пунктами 4.2, 4.3. договору передбачено, що платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України (ІВКОР), яка є додатком до ДЧОРЕ, за графіком, затвердженим Радою Енергоринку відповідно до ІВКОР. Оплата коштами ЕК здійснюється зі свого розподільчого рахунку, відкритого відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію. Погашення заборгованості ЕК перед НЕК також може здійснюватись з поточних рахунків ЕК на розподільчий рахунок НЕК. Остаточний розрахунковий розрахунок за отриману ЕК у НЕК електроенергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку-фактури, який виставляється НЕК до 13 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 6.2.6. договору передбачено, ЕК зобов»язаний здійснювати оплату за реактивну електричну енергію відповідно до ст. 5 договору.

З п. 5.1. договору вбачається, що ЕК здійснює перерахування коштів на розподільчий рахунок НЕК в розмірі 50% від коштів, що надійшли до ЕК від споживачів за реактивну електричну енергію, в рахунок погашення заборгованості ЕК перед НЕК за отриману електроенергію.

Згідно умов договору ВАТ «Донецькобленерго» купило в ОРЕ електричну енергію в обсязі 1485988360 кВт/год на загальну вартість 150588165 грн. 22 коп., що підтверджується актом купівлі – продажу за грудень 1999р., підписаними обома сторонами без зауважень.

В ході розгляду справи відповідач здійснив часткове погашення суми боргу, що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків станом на 01.09.2009р, у зв»язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість за куповану електроенергію в грудні 1999року в розмірі 87802086 грн. 92 коп.

Позивач звернувся з позовом до суду 26.11.2002р.

Згідно з ч. 2 п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: “щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ч. 2 п. 4 Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки зобов’язання відповідача сплатити куплену в грудні 1999 р. електричну енергію в повному обсязі не виконане і продовжує існувати після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, то до такого зобов’язання слід застосовувати положення вищезазначених кодексів із одночасним застосуванням приписів Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5 ст. 92 Конституції України, принципи організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України.

Законом України «Про електроенергетику» (далі по тексту Закон), визначаються правові, економічні і організаційні принципи діяльності в електроенергетиці, а також він регулює відносини пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Статтею 15 Закону передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензійної діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін; Правила оптового ринку електричної енергії України є невід'ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію (ч. 1, 2, 4, 5 ст. 15 Закону №575/97-ВР).

Між членами оптового ринку електричної енергії 15 листопада 1996р. укладено договір (далі по тексту ДЧОРЕ). Згідно додатку 1 до ДЧОРЕ, сторонами ДЧОРЕ та членами оптового ринку електричної енергії є як позивач, так і відповідач.

В силу ч. 6 ст. 15 Закону всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричній енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлено статтею 15-1 Закону, згідно якої для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії (ним є ДП «Енергоринок») відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Позивач просить стягнути суму боргу за договором № 73/01-ЕР від 20.09.1999р.

Враховуючи той факт, що заборгованість за куповану електроенергію в грудні 1999року в розмірі 87802086 грн. 92 коп. позивачем доведена, визнана відповідачем, то зазначена вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути пеню в розмірі 10660816 грн. 96 коп. за період з 01.05.2002р. по 01.11.2002р.

Підпунктом 6.3.2 договору передбачено, що в разі несплати за отриману електроенергію відповідно до термінів, встановлених п. 4.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати нараховується пеня у розмірі 0, 2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення.

Відповідач заявами від 23.11.2009р. № 03юр-3266-1/09 та від 25.11.2009р. № 03юр-3408/09 просить зменшити розмір стягуваної пені. У заявах посилається на той факт, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені повинно були припинитися 15.07.2000р. у зв’язку з чим просить у задоволенні вимог в цій частині відмовити. У разі наявності наміру суду застосувати зазначену відповідальність до відповідача просить виключити суми, які були нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство № 5/173Б та №5/194Б, відповідно до яких строк дії мораторію складав з 12.09.2003р. до 16.11.2004р.

Позивач поясненням б/н від 24.11.2009р. проти заперечень відповідача щодо зменшення стягуваної пені заперечував. У судовому засіданні 03.12.2009р. погодився із зменшеним розміром стягуваної пені.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має правозменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що не дивлячись на скрутне фінансове становище, ВАТ “Донецькобленерго” зобов’язано у порядку ст. 97 КЗпП України забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, що стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” усієї суми боргу призведе до невиплати з боку відповідача заробітної плати працівникам підприємства, що окрім виконання рішення суду по справі, ВАТ “Донецькобленерго” повинно здійснювати розрахунки за куповану в ОРЕ електроенергію поточного періоду, обґрунтовуючи ці обставини поданими документами та посилався на банкротство.

Вищезазначені виключні обставини, що позивачем не спростовані і висловлюють згоду щодо задоволення заяв відповідача щодо зменшення пені і є підставою для її зменшення.

Таким чином суд дійшов висновку, що розмір стягуваної пені підлягає зменшенню і з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 10000 грн. В залишковій частині цих вимог слід відмовити.

Позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 45176449 грн. 57 коп. за період з січня 2000р. по жовтень 2002 року та 3% річних за період з 15.01.2000р. по 01.11.2002р. в розмірі 12500880 грн. 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції позивач посилався на ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із заяви позивача про уточнення позовних вимог № 001/15-6518 від 02.10.2009р., позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних залишаються без змін.

Згідно ст. 214 Цивільного кодексу УРСР сплата індексу інфляції та 3% річних є відповідальністю боржника за порушення грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р., цей закон не поширюється на правовідносини, що виникли з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг населенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушення відповідачем зобов’язання за договором були допущені останнім у грудні 1999р, тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність.

Крім того, частиною 2 п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, оскільки порушення зобов’язання по оплаті купованої електричної енергії (несвоєчасна оплата) було допущено з грудня 1999р. (тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 01.01.2004 р.), норми ст. 625 Цивільного кодексу України погіршують відповідальність відповідача як постачальника комунальних послуг населенню порівняно з періодом, в якому виникли спірні правовідносини, а отже, не підлягають застосуванню.

Враховуючи той факт, що електрична енергія за вищезазначеним договором у 1999р. поставлялася, зокрема, для потреб населення та підприємств, що надають комунальні послуги населенню, до спірних правовідносин у частині нарахування індексу інфляції та 3% річних підлягають застосуванню Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р.

Договір № 73/01-ЕР був укладений 20.09.1999 р. Відповідно до п.4.3 Договору, кінцевий розрахунок здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а відповідно термін застосування санкцій за спірний у грудні 1999р. настав до 01.01.2004 року.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” здійснює ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у Донецькій області. Серед основних споживачів зазначеного товариства є населення та підприємства, які надають комунальні послуги населенню.

Отже, при визначенні сум втрат від інфляції та 3% річних з відповідача, необхідно враховувати, що вони не нараховуються на суму заборгованості вищезазначених категорій споживачів за спожиту електричну енергію.

Оскільки заборгованість виникла у відповідача переважно у зв’язку із несплатою спожитої електроенергії населенням та підприємствами, що надають комунальні послуги населенню, щодо яких Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, позивач, розраховуючи розмір сум інфляції та 3% річних, мав враховувати вищенаведене, відповідним чином відкоригувавши заявлені до стягнення суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та суми 3% річних не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв’язку з тим, що розрахунок цих сум не відповідає приписам Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У судовому засіданні розглянута заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/801 щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 87802086 грн. 92 коп. з січня 2010р. по грудень 2032 р.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на той факт, що підприємство є збитковим, що підтверджує баланс станом на 31.03.2009р. та звіти про фінансові результати за 2008р. та за 1-й квартал 2009р. Зазначив, що здійснює ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії за врегульованим тарифом у Донецькій області. Серед основних споживачів ВАТ „Донецькобленерго” є населення та підприємства, які надають комунальні послуги населенню. У зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості електричної енергії споживачами ВАТ "Донецькобленерго", підприємство не мало можливості своєчасно сплачувати вартість отриманій електроенергії ДП "Енергоринок" у спірний період. Крім того 13.06.2008 року Центрально-Міським відділом ДВС Горлівського міського управління юстиції у відношенні ВАТ "Донецькобленерго" було винесено Постанову про арешт коштів боржника. У виробництві вищевказаної виконавчої служби знаходиться 1632 виконавчих документа виданих місцевими і господарськими судами Донецької області на суму 819 504 762,29 грн.

Постановою НКРЕ України від 23.12.2008р. № 1403 схвалена інвестиційна програма ВАТ Донецькобленерго на 2009 рік в сумі 247 440 тис. грн. (з урахуванням ПДВ) та джерела їх фінансування, яка була зменшена Постановою НКРЕ № 1403 на 24 006,00 тис. грн. незважаючи на те, що технічний стан електромереж 0,4-110 кВ ВАТ "Донецькобленерго" станом на 01.01.2009 року потребує капітального ремонту, реконструкції та зміни 60 % електричних мереж від загального об'єму.

Не дивлячись на скрутне фінансове становище, ВАТ "Донецькобленерго" зобов'язано у порядку ст. 97 КЗпП України забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства. Згідно ст.24 Закону України "Про оплату праці" своєчасність сплати заробітної плати не повинна бути поставлена в залежність від здійснення других платежів. Середньооблікова кількість працівників ВАТ “Донецькобленерго” за період становить близько 10 234 працівника. Стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” усієї суми боргу призведе до невиплати з боку ВАТ “Донецькобленерго” заробітної плати працівникам підприємства. Крім цього, статтею 17 ЗУ “Про електроенергетику” передбачено, що роздрібна ціна на електричну енергію для постачання споживачам формується згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Ці тарифи підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ України на підставі розрахунку тільки поточних витрат підприємства на свою діяльність. Окрім виконання рішення суду по цій справі, ВАТ “Донецькобленерго” повинно здійснювати розрахунки за куповану в ОРЕ електроенергію поточного періоду.

Позивач поясненнями б/н від 24.11.2009р. заперечував проти надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/801 на строк, визначений відповідачем у заяві.

Враховуючи доводи, наведені відповідачем, матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють виконання рішення і вважає можливим на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення в частині стягнення боргу на на 23 роки згідно з наданого відповідачем графіку.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

          В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           На підставі п. 5 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 193, 231, 233, ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, ст.ст. 161, 162, 179, 214 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 5, 526, 527, 548, 549, ч.ч.1, 4, 5, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, керуючись 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 44, 48, 49, п. 6 ст. 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м. Горлівка про стягнення 156140 234 грн. 01 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, п/р зі спеціальним режимом використання № 26037305283 у філії Донецького обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, п/р зі спеціальним режимом використання № 26032301861 у ГОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 300465) 87802086 грн. 92 коп. боргу.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 87802086 грн. 92 коп. строком на двадцять три роки з січня 2010р. по грудень 2032р., зобов’язавши відповідача сплачувати борг щомісячно відповідно до нижче вказаного графіку:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, п/р зі спеціальним режимом використання № 26037305283 у філії Донецького обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, п/р 2600302861 у ГОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 300465) 10 000 грн. 00 коп. пені., 1700грн.00коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.

                                         Повний текст рішення підписано 03.12.2009р.

Суддя