Рішення № 6935499, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 37/234                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ”, м. Київ, ідентифікаційний код 35378830

до Відповідача: Приватного підприємства „ХОТЕЙ”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 31534531

про: стягнення збитків в сумі 459503,91грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Науменко С.О. (за довіреністю б/н від 07.08.2009р.);

від Відповідача – Балтутська О.М. (за довіреністю б/н від 01.06.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 24.09.2009р. на 07.10.2009р., з 07.10.2009р. на 22.10.2009р., з 22.10.2009р. на 05.11.2009р. у судовому засіданні 05.11.2009р. оголошувалася перерва до 25.11.2009р. для дослідження матеріалів справи та до 03.12.2009р. для підготовки повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „ХОТЕЙ”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення збитків в сумі 459503,91грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу №049-05\2008 від 14.05.2008р., а саме – передання предметів лізингу у незадовільному технічному стані.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №049-05\2008 від 14.05.2008р. з додатками, рахунки на передплату, реєстр платежів, замовлення - наряди, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 124 Конституції України, ст. 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 779, 806, 1166 Цивільного кодексу України; ст.ст. 11, 14, 17 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.72-73, 82-84, 98-109), у тому числі:

- письмові пояснення від 22.10.2009р. відносно правових підстав відшкодування стягуваних збитків, в яких обґрунтував свої вимоги приписами ст.ст. 22, 779 Цивільного кодексу України, застосовуючи одночасно і положення ст.ст. 806, 526, 1166 цього Кодексу;

- письмові пояснення, надані у судовому засіданні 05.11.2009р., про остаточне обґрунтував заявлених вимог нормами ст.ст. 22, 779 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив б/н від 22.10.2009р. (а.с.а.с.88,89), яким проти позову заперечив, посилаючись на: ненадання Позивачем належних і допустимих доказів пошкодження майна, звернення до Лізингоодержувача із заявами про усунення погіршення предмету лізингу, неможливості його відновлення, а також доказів наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, і розмір останньої.

Крім того, Відповідач звернувся до суду із клопотаннями про залучення до участі у справу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проскан” у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача, та про призначення комплексної автотехнічної та автотоварознавчої експертизи для визначення реальної шкоди, завданої автотранспортним засобам (а.с.а.с.85-87).

У відзиві б/н від 25.11.2009р. (а.с.а.с.140,141) Відповідач з огляду на остаточне нормативне обґрунтування Позивачем своїх вимог проти позову заперечив, посилаючись на не звернення Лізингодавця з заявами про усунення погіршення самоскидів та ненадання доказів неможливості їх відновлення, а також – на природний знос означених самоскидів в перебігу їх лізингового використання.

На виконання вимог суду Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.110-136).

У судових засіданнях Позивач підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи (а.с.138), що: стягувані кошти є збитками, які підлягають відшкодуванню згідно ст. 779 Цивільного кодексу України; письмово про усунення погіршення речі (ремонт самоскидів) до Відповідача не звертався; повернуті самоскиди можуть бути відновлені, а грошові кошти на оплату рахунків ТОВ „Проскан” з відновлення самоскидів не витрачені і роботи з ремонту не проведені.

У судових засіданнях Відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзивах, та наполягав на задоволені заявлених клопотань.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №049-05\2008 (а.с.а.с.11-26), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. та 1.5. якого Лізингодавець приймає на себе зобов’язання придбати Предмет лiзингу у власнiсть вiд Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати предмет лiзингу у користування Лiзингоодержувачу на строк та на умовах фiнансового лiзингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лiзигоодержувачем. Предмет лiзингу передається Лiзингоодержувачу в фiнансовий лiзинг при умовi сплати останнім Адміністративної комiсiї та початкового внеску у відповідності з п.3.3 цього договору. Строк лiзингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у Графіку платежів, якщо iнше не передбачено умовами цього договору.

Розділом 3 договору фінансового лізингу передбачені лізингові платежі та порядок розрахунків, при цьому п. 3.6 визначена формула розрахунку лізингових платежів та встановлена можливість їх коригування згідно п.п. 3.11., 3.14. договору.

Відповідно до умов розділу 6 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди , зокрема про те таке:

- Лізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу з моменту прийому предмета лізингу від Лізингодавця, але не раніше набрання чинності договору страхування (п.6.1.);

- Лiзингоодержувач повинен експлуатувати Предмет лізингу дбайливо й за призначенням, передбаченим в технічній документації на Предмет лізингу, а також буде точно виконувати вимоги правил експлуатації, установлених Продавцем або виробником предмету лізингу, а при їх відсутності, буде користуватися Предметом лізингу розумно, відповідно до вимог, що звичайно висуваються до майна подібного роду (п.6.3.1.);

- Лiзингоодержувач має у строк, зазначений у гарантії або технічній документації предмета лізингу, за свій рахунок перевірить технічний стан Предмета лізингу, виконає роботи, необхідні для сервісного обслуговування й ремонту в місці сервісного обслуговування, зазначеному Продавцем або виробником Предмету лізингу (п.6.3.2);

- Лiзингоодержувач повинен за свій рахунок проводити поточний та капітальний ремонт Предмета лізингу в сервісному центрі, авторизованому виробником Предмету лізингу або гарантує й забезпечить умови для виконання ремонту Предмета лізингу працівниками технічного обслуговування, що мають сертифікат виробника (п.6.3.3);

- Лiзингоодержувач несе всі витрати, пов’язані з утриманням й експлуатацією Предмету лізингу (п.6.3.4.);

- Лiзингоодержувач самостійно понесе будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати, пов’язані з користуванням і придбанням права власності на предмет лізингу. У випадку якщо такі витрати понесені Лізингодавцем, Лізингоодержувач зобов’язується їх компенсувати на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку протягом 3-х робочих днів з моменту його одержання. Витрати мають бути обґрунтовані та підтверджені документально (п.6.3.7.);

Крім того, Відповідач зобов’язався відповідно до п.п. 8.1.15, 8.1.16 підтримувати предмет лізингу у справному стані, своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання Предмета лізингу, не допускати дій, що погіршують зовнішній вигляд Предмета лізингу та/або його функціональні якості (цінності); здійснювати за власний рахунок технічне обслуговування, капітальний та інші види ремонту, на умовах, встановлених виробником та/або Продавцем, на станціях технічного обслуговування, авторизованих виробником та/або Продавцем предмету лізингу.

Відповідно до п. 19.4. договору фінансового лізингу Лiзингоодержувач зобов’язаний передати предмет лізингу відремонтованим, в технічно справному стані, у тій же комплектації, в якій він був отриманий, разом з усіма поліпшеннями, які не віддільні від предмету лізингу без шкоди для останнього, та у стані, що відповідає природному зносу предмета лізингу. Якщо предмет лізингу, що повертається, не відповідає вимогам, зазначеним в цьому пункті договору, Лiзингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти предмету лізингу у сервісному центрі, авторизованому виробником предмету лізингу, або компенсувати наперед майбутні витрати Лізингодавця на відновлення предмета лізингу.

Пунктом 20.1. договору фінансово лізингу сторони встановили, що всі їх взаємні повідомлення, пов’язані із виконанням договору, надаються у письмовому вигляді за вказаними у договорі адресами або за іншою адресою, про що одна із сторін договору письмово повідомила іншу сторону договору. Термінові повідомлення можуть передаватися за допомогою апарата факсимільного зв’язку або електронного зв’язку через мережу Інтернет з наступним підтвердженням у письмовому автентичному вигляді. Обмін документами та взаємними повідомленнями здійснюється у письмовому вигляді за допомогою апарата факсимільного зв’язку або електронного зв’язку через мережу Інтернет з наступним підтвердженням у письмовому автентичному вигляді.

23.05.2008р. та 02.09.2008р. відповідно до умов частини 5 цього договору предмет лізингу - усього 10 самоскидів Сканія Р380СВ8Х4ЕНZ з кузовом Велтон 21куб - переданий Лізингодавцем Лізингоодержувачу, про що сторонами були складені відповідні акти прийому-передачі №049/1а та № 049/1б (а.с.27-30).

03.06.2009р. Відповідач повернув 4 самоскиди шляхом доставлення на базу ТОВ „Проскан”, з яким Позивачем укладено договір №1 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 26.05.2009р. (а.с.а.с.103-107), за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, про що між Лізингоодержувачем та ТОВ „Проскан” були складені акти прийому-передачі та доповідні записки співробітників (а.с.а.с. 111-126). У судовому засіданні 05.11.2009р. (а.с.138) представник Позивача, оглянувши вказані акти прийому-передачі, підтвердив їх дійсність.

Разом із тим співробітниками Позивача 10.06.2009р. був складений (а.с. 100) та надісланий (а.с.101) Відповідачу акт про відмову останнього від підписання додатку №5/1а від 10.06.2009р. „акт прийому-передачі” до договору фінансового лізингу, в якому вказувалося про фактичне повернення чотирьох одиниць самоскидів у незадовільному стані з численними недоліками.

Позивачем 11.06.2009р. була сплачена проведена Товариством з обмеженою відповідальністю „Проскан” згідно заказів-нарядів (а.с.а.с. 40-43) діагностика повернутих самоскидів у сумі 3991,88грн., за результатами якої останнім були виставлені рахунки на передоплату (а.с.а.с.31-38) на загальну суму 455512,03грн. для проведення відновлювально-ремонтних робіт вказаних самоскидів.

Згідно пояснень представника Позивача, наданих у судовому засіданні 05.11.2009р. (а.с.138), грошові кошти у сумі 455512,03грн. на сплату рахунків ТОВ „Проскан” Лізингодавцем наразі не перераховані, а відповідні роботи – не проведені. При цьому, Лізингодавець не звертався до Лізингоодержувача з вимогами в порядку п. 20.1. договору фінансового лізингу про усунення виявлених діагностикою погіршень предмету лізингу.

За таких обставин Позивач вимагає стягнення з Відповідача в порядку ст. 779 Цивільного кодексу України 459503,91грн. завданих збитків у загальній сумі виставлених рахунків ТОВ „Проскан” на проведення ремонтно-відновлювальних робіт повернутих самоскидів та вартості здійсненої їх діагностики.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах б/н від 22.10.2009р. (а.с.а.с.88,89) та від 25.11.2009р. (а.с.а.с.140,141).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих у зв’язку із погіршенням Лізингоодержувачем предмету лізингу у розмірі вартості здійснених Позивачем витрат з діагностики технічного стану та грошових коштів, необхідних для сплати рахунків ТОВ „Проскан” для проведення ремонтно-відновлювальних робіт з усунення погіршення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного договору фінансового лізингу №049-05\2008 від 14.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець, серед іншого, має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. В свою чергу, лiзингоодержувач за змістом пунктів 2, 7 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону зобов’язаний, у тому числі, відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані та у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З урахуванням викладеного, укладений між сторонами договір фінансового лізингу №049-05\2008 від 14.05.2008р. є належною правовою підставою для врегулювання питань, пов’язаних із поверненням Відповідачем Лізингодавцю – Позивачу предмету лізингу у разі припинення лізингових правовідносин з його (предмету) використання у відповідному технічному стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов’язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, сторони не мали підстав для ухилення від виконання своїх обов’язків згідно умов укладеного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі – необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обов’язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов’язання, що випливає з договору, на обов’язковості з’ясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов’язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов’язань покладений на боржника – особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

Водночас, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту (у тому числі – стягнення збитків) вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Приймаючи до уваги, що положення ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” та ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до правовідносин з фінансового лізингу положень Цивільного кодексу України про найм (оренду), суд, за відсутністю особливостей регулювання питання відшкодування збитків, пов’язаних із погіршенням предмету лізингу у Законі України „Про фінансовий лізинг”, оцінює правомірність заявлених позовних вимог в аспекті відповідних положень Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 779 Цивільного кодексу України, положеннями якої Позивач наразі обґрунтовує розглядувані вимоги, наймач, а отже – і Лiзингоодержувач у розглядуваному випадку – зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини, і лише у разі неможливості відновлення речі Лізингодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. При цьому, Лiзингоодержувач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень Лізингодавця.

Відтак, аналіз означених приписів спеціальної по відношенню до загальних положень ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України норми дає суду підстави для висновку про виникнення у Лізингодавця право на відшкодування збитків, завданих винним погіршенням речі Лізингоодержувачем, лише у разі неможливості її відновлення - усунення погіршення, обов’язок зі здійснення якого покладений на Лізингоодержувача.

Означений висновок суду у повній мірі відповідає визначеній ч. 2 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України складовій структурі відшкодовуваних збитків, якими в контексті розглядуваних правовідносин може виступати вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна – предмету лізингу, стан якого неможливо відновити.

Між тим, з наявних в матеріалах справи документів, а саме – рахунків на передплату ТОВ „Проскан” для проведення ремонтно-відновлювальних робіт повернутих самоскидів, та пояснень представника Позивача вбачається, що предмет лізингу підлягає відновленню, що унеможливлює виникнення у Лізингоодержувача права на компенсацію збитків в порядку ст. 779 Цивільного кодексу України безвідносно до наявності або відсутності всіх елементів складу правопорушення.

Означений висновок суду узгоджується із неможливістю кваліфікації стягуваних сум як збитків у вигляді витрат, понесених управненою стороною для відновлення порушеного права, оскільки:

-          оплачена Лізингодавцем діагностика у сумі 3991,88грн. сама по собі не відновлює фізичний стан повернутих самоскидів;

-          витрати, пов’язані безпосередньо із ремонтно-відновлювальними роботами повернутих самоскидів у сумі 455512,03грн., Лізингодавцем ще не понесені, а самі роботи – не проведені (доказів іншого до матеріалів справи не надано, а представник Позивача надав саме такі пояснення).

Викладене вказує на юридичну неспроможність заявлених вимог та неможливість застосування обраного Позивачем способу судового захисту. Разом із тим суд вважає за необхідне зауважити, що за умов встановлення протиправного погіршення Лізингоодержувачем повернутих самоскидів понад нормальний фізичний знос протягом періоду користування останніми, Лізингодавець управнений вимагати поновлення своїх прав шляхом спонукання Лізингоодержувача до усунення відповідних погіршень.

Відмова у задоволені заявлених Відповідачем клопотань (а.с.а.с.85-87), зумовлена тим, що:

- Відповідачем не доведено належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами ймовірність впливу результатів розгляду заявленого позову на права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю „Проскан” відносно сторін цього спору, що є обов’язковою за змістом ст. 27 цього Кодексу умовою для надання йому статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Дійсно, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що проведення цією особою ремонтно-відновлювальних робіт повернутих самоскидів та отримання плати за таку роботу перебувають у залежності від можливості задоволення позовних вимог.

- з’ясування технічного стану повернутих самоскидів, обґрунтованості визначених ТОВ „Проскан” робіт, їх вартості та вартості запчастин тощо за допомогою висновків комплексної автотехнічної та автотоварознавчої експертизи не має значення для вирішення заявленого позову у світлі встановленого судом висновку про відсутність у Позивача права на відшкодування заявлених збитків з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок у повному обсягу і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ”, м. Київ (ідентифікаційний код 35378830) до Приватного підприємства „ХОТЕЙ”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) про стягнення збитків в сумі 459503,91грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.12.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя