Постанова № 69354896, 05.10.2017, Волноваський районний суд Донецької області

221/4898/17

2-а/221/107/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Метьолкіній Н.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Осіннього О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області № 2031 від 31.08.2017р. та зобов»язання вчинити певні дії, призначити пенсію за вислугою років, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області № 2031 від 31.08.2017р. та зобов»язання вчинити певні дії, призначити пенсію за вислугою років.

В обґрунтування вимог, позивач зазначила, що спеціальний стаж її трудової діяльності, необхідний для призначення пенсії складає 30 років. Так, вона працювала спочатку вчителем в ВШ №11 м.Дружківки Донецької області з 15.08.1987 року по 21.08.1989 року, потім у Штерівській середній школі, яка у подальшому була реорганізована в Штерівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Антрацитівської районної ради Луганської області на посаді вихователя групи подовженого дня з 22.08.1989 року по 01.09.1993 рік; вчителем української мови з 01.09.1993 року по 30.08.2002 рік. Після чого, у період з 02.09.2002 року по 27.08.2013 рік працювала вчителем у Новоігнатьєвській ОШ І-ІІІ ступенів Волноваського району Донецької області, потім з 28.08.2013 року по 21.08.2017 рік - заступником директора з навчально-виховної роботи у середній загальноосвітній школі №156 м.Києва. Після чого, 23 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області за призначенням пенсії за вислугою років, на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але отримала відмову у вигляді рішення № 2031 від 31.08.2017р., яке було відповідачем обґрунтовано тим, що професія «класний керівник», яку вона займала у період фактичної роботи вчителем української мови в період з 13.11.1995 рік по 30.08.2002 рік не передбачена Переліком закладів і установ освіти, робота за якими дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вважає зазначене рішення неправомірним та просить суд включити до свого пільгового та страхового стажу роботу на посаді вчителя української мови Штерівської середньої школи Антрацитівського району Луганської області у період з 01.09.1993 року по 30.08.2002 року, для призначення їй пенсії за вислугою років з 23.08.2017 року.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, не погодився з позовними вимогами, вважає законним і обґрунтованим постановлене УПФУ рішення № 2031 від 31.08.2017р., про що надав письмові заперечення, мотивуючи їх тим, що у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено про її роботу на посаді класного керівника Штерівської середньої школи у період з 13.11.1995 року по 30.08.2002 рік. Зазначена посада не дає підставу для зарахування цього періоду у спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугою років, тому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсягу.

Вивчивши позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача, його представника та а також пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вимоги ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності з Конституцією України та законами України, обґрунтовано, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею ст.17 ч.1 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності .

Частиною 2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України .

Відповідно положенням ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору , згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст.9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов»язати провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 23.08.2017р. звернулась до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Вивченням трудової книжки позивача (ксерокопія якої додається до матеріалів справи) встановлена наявність загального стажу її роботи 30 років 4 дні, що відповідає записам у її трудовій книжці №№ 1-16 (а.с. 29-31). Встановлений факт роботи ОСОБА_1 вчителем в ВШ №11 м.Дружківки Донецької області з 15.08.1987 року по 21.08.1989 року, потім у Штерівській середній школі, яка у подальшому була реорганізована в Штерівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Антрацитівської районної ради Луганської області на посаді вихователя групи подовженого дня з 22.08.1989 року по 01.09.1993 рік; вчителем української мови з 01.09.1993 року по 30.08.2002 рік. Після чого, у період з 02.09.2002 року по 27.08.2013 рік ОСОБА_1 працювала вчителем у Новоігнатьєвській ОШ І-ІІІ ступенів Волноваського району Донецької області, потім з 28.08.2013 року по 21.08.2017 рік - заступником директора з навчально-виховної роботи у середній загальноосвітній школі №156 м.Києва.

Судом встановлено, що дійсно, у трудовій книжці ОСОБА_1 мається запис №4 про її переведення на роботу класного керівника у період з 13.11.1995 року по 30.08.2002 року (а.с.29). Однак, фактично, мало місце не переведення як зміна напрямку діяльності позивача, або виконання роботи на іншій посаді, а додаткове навантаження вже працюючого вчителя української мови ОСОБА_1 обов»язками по керівництву над певним класом.

Про вказаний висновок свідчать як пояснення самої позивачки у судовому засіданні, так і вивчені письмові докази у справі - довідка № 72 від 10.04.2014 року, видана директором Штерівської школи Коробейніковою Л.П. щодо підтвердження роботи ОСОБА_1 вчителем української мови у період з 01.09.1993 року по 30.08.2002 року (а.с.6), копія свідоцтва про підвищення кваліфікації вчителя української мови ОСОБА_1 від 01.03.2000 року та грамота вчителя року, видана Антрацитівським районним відділом освіти Міністерства освіти України від 05.01.2000 року (а.с.14-16).

Згідно вимог п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров»я та соціального забезпечення незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» - підтверджується право ОСОБА_1 на отримання пенсії за вислугою років.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області № 2031 від 31.08.2017р., слід визнати незаконним та його скасувати. Також слід зобов»язати відповідача включити до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 роботу на посаді вчителя української мови Штерівської середньої школи Антрацитівського району Луганської області у період з 01.09.1993 року по 30.08.2002 року, для призначення їй пенсії за вислугою років, та призначити ОСОБА_1 пенсію з моменту її звернення до відповідача - з 23.08.2017 року.

Вимога позивача щодо зобов»язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії - є похідною від основних та, у задоволенню не підлягає, оскільки вже є вирішеною по суті.

Керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада року № 909 та керуючись ст. ст. 8,22. 55, 95 Конституції України, ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області № 2031 від 31.08.2017р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років та скасувати його.

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області включити до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 роботу на посаді вчителя української мови Штерівської середньої школи Антрацитівського району Луганської області у період з 01.09.1993 року по 30.08.2002 року, для призначення їй пенсії за вислугою років, та призначити ОСОБА_1 пенсію з 23.08.2017 року.

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного Адміністративного суд Донецької області, через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя: Н.В.Писанець