Рішення № 6935420, 30.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.09 р.                     Справа № 19/261                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Булаєва О.В., за довіреністю

від відповідача: без участі представника

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Донецького регіонального відділення Акціонерного банку “Київська Русь”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, с. Тетянівка Слов’янського району Донецької області

про стягнення 4 331 287,50 грн.

Акціонерний банк “Київська Русь” в особі Донецького регіонального відділення Акціонерного банку “Київська Русь”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, с. Тетянівка Слов’янського району Донецької області про стягнення 4 331 287,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р. та додатковою вимогою № 1 до кредитного договору від 29.10.2008р., в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка становить 4331287,50грн., в тому числі: основна заборгованість по кредиту з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р.) – 4000933,38грн.; неустойка за прострочення повернення кредитних коштів за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р. – 16877,55грн.; нараховані відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 18.02.2009р. – 278098,36грн.; пеня за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами за період з 01.11.2008р. по 21.07.2009р. – 35378,21грн. Зазначає, що відповідачем порушені ст.ст. 525, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р. та штрафні санкції з посиланням на ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 8266/80-32432 від 18.09.2009р. про забезпечення позову, якою просить заборонити ТОВ „Агрокомплекс” вчиняти будь-які дії по відчуженню магазину „7 квартал” та/або зменшенню його вартості; заборонити Куйбишевському бюро технічної інвентаризації вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на магазин „7 квартал”, що знаходиться за адресою м.Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 87.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Як вбачається з позову, позивачем не заявляються вимоги про звернення стягнення на магазин „7 квартал”, відносно якого позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, отже подане клопотання про забезпечення не стосується предмету спору. Крім того позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення про можливість відчуження або зменшення вартості зазначеного нерухомого майна на момент виконання рішення.

Судом не задоволено клопотання позивача про забезпечення позову з огляду на те, що позивачем не надано документових доказів утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду, та не надано доказів розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог про забезпечення позову.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, в судові засідання жодного разу не з”явився, про причини неявки не повідомив, ухвал суду не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надіслав, тому відповідно ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На запит суду Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно якого, станом на 12.10.2009 р., в державному реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, яке знаходиться за адресою: 84137, Донецька область, Слов’янський район, с. Тетянівка, вул. Чкалова; ідентифікаційний код: 24639066; стан юридичної особи: зареєстровано; дата державної реєстрації юридичної особи 21.11.96 р.; серія, номер та дата видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію: А00 294535, 20.01.2005.

З супровідним листом від 26.11.2009 р. ( вх. № 02-41/56719 від 26.11.09 р.) позивач надав до матеріалів справи:

заяву від 26.11.2009 р., якою повідомив про помилкове нарахування пені за жовтень 2008 року, так як додатковою угодою до кредитного договору від 29.10.2008 р. сторони домовилися встановити строк оплати відсотків за жовтень 2008 року – не пізніше 20.11.2008 р. Просить вважати розрахунок пені , наданий раніше, помилковим, вважати дійсним розрахунок від 26.11.2009 р., згідно якого пеня складає – 34 841,23 грн. Надав новий розрахунок пені за прострочення погашення процентів по кредиту;

заяву від 26.11.2009 р., якою повідомив, що у розрахунках заборгованості за кредитним договором, що надані в період провадження у справі, помилково використаний термін “штраф” замість терміну “пеня”. Просить вважати надані розрахунки розрахунками пені. Надав виправлені розрахунки.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з неявкою відповідача.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом,

В с т а н о в л е н о.

02.09.2008 р. між Акціонерним банком “Київська Русь” в особі керуючого ДФ АБ “Київська Русь”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (позичальником) був укладений кредитний договір №899-021-08-1, згідно п. 1.1 якого предметом договору є надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді кредиту на таких умовах: сума кредиту: 4000000грн.; плата за користування кредитом: 23,5% річних; на строк до 02.09.2011 року.; фіксована плата за надання кредиту: 40000грн.

У розділі 2 кредитного договору визначений порядок та умови видачі кредиту. Так, для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок № 2063600364001 (п. 2.1).

Грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів) (п. 2.2).

Згідно розділу 4 кредитного договору позичальник зобов’язаний, зокрема, повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором (п.4.1); сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п. 4.2); повністю повернути кредит та сплатити плату за надання кредиту, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, зокрема, у разі виникнення у банка права на звернення стягнення на предмет застави, що одночасно забезпечує виконання зобов’язань як за цим кредитним договором, так і будь-якими іншими кредитними договорами, укладеними з банком (п. 4.4).

Відповідно до розділу 6 кредитного договору банк має право, зокрема, у разі настання строку виконання будь-якого зобов’язання позичальника за цим договором та/або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов’язань за кредитним договором на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов’язань позичальника, вимагати виконання зобов’язань за кредитним договором від поручителя (гаранта) (п. 6.2); зупинити видачу кредиту або відмовити у видачі кредиту відповідно до п. 2.3 кредитного договору (6.4).

Порядок нарахування плати за користування кредитом встановлений у розділі 7 кредитного договору. Так, початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п. 1.1 кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку (п. 7.1); плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30 (31)-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів (п. 7.2); при нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини (п. 7.3); при розрахунку відсотків використовується 360 днів (п. 7.4); розрахунок суми плати за один день користування кредитом здійснюється за формулою: Р=(D*Q*):100:360, де Р – сума плати за один день користування кредитом, D – сума заборгованості за кредитом, Q – розмір відсоткової ставки, діючої на дату нарахування процентів, 360 – кількість днів у році (п. 7.5).

Перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок № 2068100364001 в розмірі, встановленому п. 1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту (п. 8.1 договору). Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 2063600364001 щомісячно, починаючи з квітня 2009 року в сумі 133340 грн. рівними частинами щомісячно, та 01 вересня 2011 року в сумі 133140грн. (п. 8.3 договору).

Згідно розділу 9 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми; у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання (п.п. 9.1, 9.2).

Цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 10.1 договору).

29.10.2008р. додатковою угодою № 1 до кредитного договору №899-021-08-1 від 02.09.2008р. сторони домовились встановити строк сплати відсотків за жовтень 2008 року за кредитним договором – не пізніше 20.11.2008р.

Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 4000000,00 грн. підтверджений меморіальним ордером № CR002001 від 02.09.2008р.

Відповідач прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008 р. належним чином не виконував, станом на 01.07.2009 р. відповідачем мало бути повернуто кредиту в сумі 400 020,00 грн., що не виконано позичальником, також не сплачено відсотків в сумі 278 098,36 грн. за користування кредитом за період з 01.10.2008 р. по 18.02.2009 р.

Враховуючи невиконання позичальником прийнятих на себе зобов”язань, користуючись правом, наданим кредитору ст. 1050 Цивільного кодексу України, вимагати дострокове повернення кредиту, 21.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 5992/16-33755 про відкликання кредиту та здійснення повного погашення кредиту протягом семи днів з дня одержання вимоги, в тому числі: кредиту з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р.) – 4000933,38грн.; відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 18.02.2009р. – 278098,36грн.; нарахованої неустойки за прострочення повернення кредиту за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р. – 16877,55грн.; нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.11.2008р. по 21.07.2009р. – 35378,21грн.

Повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач не надав доказів повного та своєчасного виконання зобов’язань за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008 р.

Позивач доводить, що станом на 22.07.2009 р. заборгованість відповідача за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008 р. становить 4000000грн. – за кредитом, 278 098,36грн. – по відсотках за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 18.02.2009р.

В зав’язку з несвоєчасним поверненням кредиту позивачем нарахований індекс інфляції, що становить 933,38грн., нарахована неустойка за прострочення повернення кредитних коштів за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р. у сумі 16877,55грн. та пеня за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами за період з 01.11.2008р. по 21.07.2009р. у сумі 35378,21грн.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №899-021-08-1 від 02.09.2008р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору(ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

За умови ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 Цивільного кодексу України).

Наявність заборгованості відповідача в сумі в сумі 4000000грн. за кредитом та 278098,36грн. за відсотками за користування кредитом підтверджується матеріалами справи. Зазначене є підставою для нарахування індексу інфляції, що обумовлене сторонами п. 9.1. кредитного договору. Нарахування інфляційної суми за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р. в розмірі 933,38грн. є вірним.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст.552 Цивільного кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем зобов”язань за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р., згідно п. 9.1 кредитного договору, є підставою для нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, та, згідно п. 9.2. кредитного договору, підставою для нарахування пені за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 16 877,55 грн. за прострочення повернення кредитних коштів за період з 01.05.2009р. по 21.07.2009р., що визначена п. 9.1 кредитного договору у розмірі 30% річних від простроченої суми, слід зазначити наступне.

Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, визначаються Господарським Кодексом України.

Неустойка, штраф, пеня за цим Кодексом визнаються штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання ( п.1 ст. 230 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (п. 1 ст. 231 Господарського Кодексу України).

Санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором у разі, якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом ( п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання».

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»).

Враховуючи вищезазначене, розмір пені, що вимагається позивачем до стягнення, є перевищеним.

Обґрунтованим є нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 12807,95грн.

Відносно вимог позивача про стягнення пені в сумі 35 378,21 грн. за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами за період з 01.11.2008р. по 21.07.2009р. зазначається наступне.

Додатковою угодою до кредитного договору від 29.10.2008 р. сторони домовилися встановити строк оплати відсотків за жовтень 2008 року – не пізніше 20.11.2008 р. Отже, нарахування позивачем пені за період з 01.11.2008 р. по 20.11.2008 р. в сумі 536,98 грн. є неправомірним.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату відсотків (плати за користування кредитними коштами) позивач нараховував пеню з перевищенням періоду нарахування. Отже правомірним є нарахування пені в сумі 31 489,03 грн.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р. в сумі 4000933,38 грн. – за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 278098,36 грн. – по відсотках за користування кредитом, не надано і доказів сплати пені за прострочення повернення кредиту в сумі 12 807,95 грн., пені за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами в сумі 31 489,03 грн., отже вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог позивачу відмовляється.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Донецького регіонального відділення Акціонерного банку “Київська Русь”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, с. Тетянівка Слов’янського району Донецької області про стягнення 4331287,50 грн. заборгованості за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, с. Тетянівка Слов’янського району Донецької області на користь Акціонерного банку “Київська Русь” в особі Донецького регіонального відділення Акціонерного банку “Київська Русь”, м. Донецьк за кредитним договором №899-021-08-1 від 02.09.2008р. 4000933,38 грн. – заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 278098,36 грн. – заборгованості по відсотках за користування кредитом, 12807,95грн. – неустойки за прострочення повернення кредитних коштів, 31 489,03 грн. – пені за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами; 25245,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 233,64 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні залишку вимог – відмовити.

Рішення оголошено в судовому засіданні 30.11.2009р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Москалик В.В.

Надруковано 4 екземпляри:

2 – позивачу;

1 – відповідачу;

1- у справу