Рішення № 6935219, 30.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.09 р.                     Справа № 9/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології”, м.Маріуполь

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м.Єнакієве

про стягнення 226572грн.05коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Федотова О.В. – представник (за довіреністю б/н від 01.09.2009р.); Буєк В.В. – представник (за довіреністю б/н від 01.09.2009р.);

від відповідача: не з`явився.

З 19.11.2009р. о 15год.00хв. по 19.11.2009р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології”, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м.Єнакієве про стягнення заборгованості в розмірі 226572грн.05коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 225561грн.60коп., пені в розмірі 884грн.17коп. та 3% річних в розмірі 126грн.28коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки продукції №2801432-С від 11.06.2008р., специфікацію №1 від 11.06.2008р. до даного договору, додаткові угоди №1 від 08.01.2009р., №2 від 02.03.2009р., №3 від 12.03.2009р., видаткову накладну №РН-0000001 від 20.01.2009р., податкову накладну №1 від 20.01.2009р., довіреність на отримання ТМЦ серії ЯПД №56195555.55 від 19.01.2009р., рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 05.03.2009р., лист №65/9-177 від 29.01.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №73/5-888 від 03.11.2009р., відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх недоведеність.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4197532 Відкрите акціонерне товариство „Єнакіївський металургійний завод”, м.Єнакієве станом на 12.10.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

Позивачем надані пояснення до позову б/н від 04.11.2009р., від 19.11.2009р., відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

11.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології”, м.Маріуполь та Відкритим акціонерним товариством „Єнакіївський металургійний завод”, м.Єнакієве укладений договір поставки продукції №2801432-С від 11.06.2008р., відповідно з яким в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю продукцію (надалі - товар), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти товар та уплатити за нього визначену грошову суму (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент, кількість та ціна товару, в тому числі приплати/знижки до ціни за зміна якісних показників, узгоджуються сторонами у специфікаціях до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, завіряються печатками та є невід`ємною частиною даного договору (надалі - специфікації).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки продукції №2801432-С від 11.06.2008р.

Пунктом 5.1 договору визначено, що порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях. Умови поставки розуміються у відповідності до ІНКОТЕРМС 2000.

Так, п.п.2, 5 специфікації №1 від 11.06.2008р. передбачено порядок поставки: СРТ склад покупця м. Єнакієве, автомобільним транспортом постачальника. Товар постачається без тари та упаковки. Строк поставки – протягом 10 календарних днів з моменту надання письмової заявки постачальнику.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару (штанга бурова 400 штук, коронка 400 штук) на загальну суму 230400грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 20.01.2009р., податковою накладною №1 від 20.01.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи. На сплату зазначеного у видатковій накладній №РН-0000001 від 20.01.2009р. товару позивачем виписаний рахунок-фактура №СФ-0000001 від 20.01.2009р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Фактичне отримання відповідачем товару за видатковою накладною №РН-0000001 від 20.01.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній в графі „получил(а)” за довіреністю ЯПД №56195555.55 від 19.01.2009р. (копія вказаної довіреності залучена до матеріалів справи) та печаткою підприємства. Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення Шевченко Н.Л. (особа, на яку видано довіреність ЯПД №56195555.55 від 19.01.2009р.), відповідно до яких останньою підтверджено факт отримання товару за накладною №РН-0000001 від 20.01.2009р. в кількості: штанга бурова – 398 штук, коронка – 400штук.

Дослідивши видаткову накладну №РН-0000001 від 20.01.2009р. судом встановлено, що при отриманні товару представником відповідача на накладній було зроблено відмітку про те, що штанга бурова отримана в кількості 398 штук.

Листом №65/9-177 від 29.01.2009р. відповідач звернувся до позивача з проханням максимально знизити ціну на поставлений товар.

За твердженням позивача, з метою усунення розбіжностей у кількості штанг, що підлягали поставці (400 штук) та що фактично поставлені (398 штук), а також враховуючи лист відповідача про зниження ціни, 02.03.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою до специфікації №1 від 11.06.2008р. внесено зміни: у позиції „штанга бурова ч.№Е-2744А” кількість змінено на 398 штук та змінено ціну на 416грн.00коп. без ПДВ.

Крім того, сторонами підписано розрахунок №1/1 коригування кількісних та якісних показників до податкової накладної від 20.01.2009р. №1 за договором №2801432-с від 11.06.2008р.

Так, на підставі додаткової угоди №2 від 02.03.2009р. та з урахуванням відкоригованої ціни та кількості поставленого товару позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 05.03.2009р. на суму 225561грн.60коп. для сплати отриманого товару (проте докази надіслання цього рахунку в матеріалах справи відсутні).

Пунктом 6.5 встановлено, що актом здачі-приймання оформлюється прийомка товару тільки у випадку застереження про це у специфікації. Специфікація №1 до договору обов'язкового складання акту здачі-приймання при передачі товару не містить. Отже, безумовним доказом поставки товару є видана довіреність представнику покупця на отримання товару та його підпис при отриманні товару у видатковій накладній.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що строки оплати товару узгоджуються сторонами у специфікаціях. Так, відповідно до п.4 специфікації визначено умови оплати: за фактом поставки протягом 15 банківських днів та виконання п.5.7 договору.

В свою чергу, п.5.7 договору передбачено, що разом із товаром постачальник повинен надати покупцю оригінали наступних товаросупроводжувальних документів: залізничної або товарно-транспортної накладної; сертифікату якості виробника товару; сертифікату відповідності; податкової накладної; рахунку-фактури; інших документів, передбачених специфікацією.

Наразі, передання позивачем відповідачу документів, зазначених в п.5.7 договору підтверджується наступним:

Розділом 6 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на підставі транспортних документів, а за якістю на підставі сертифіката якості. Пунктом 6.6 договору на покупця покладено обов'язок повідомляти поставника протягом п'яти днів про недоліки у кількості, якості, асортименті, комплектності товару, а також у тарі та пакуванні.

27.01.2009р. відповідач звертався до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сучасне обладнання та технології» з повідомленням № 65/15-165 від 27.01.2009р. про некомплектність та невідповідну якість товару з доданням до повідомлення акту приймання №345 від 20.01.2009р., з якого вбачається, що відповідач разом з товаром отримав: накладну №РН-0000001 від 20.01.2009р., рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 20.01.2009р., сертифікат якості.

06.02.2009р. відповідач також звертався до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сучасне обладнання та технології» з повідомленням №65/15-140 про виявлену службою безпеки невідповідність ваги.

Тобто, посилання відповідача у наведених повідомленнях про недоліки поставленого товару свідчить про те, що відповідач мав товаросупроводжувальні документи, за допомогою яких ним і були встановлені такі недоліки товару за кількістю та якістю.

Саме з урахуванням виявлених недоліків товару та звернення відповідача (лист від 29.01.2009р. №65/9-177) про зменшення ціни ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сучасне обладнання та технології» надало згоду на зменшення ціни товару (штанги бурової) з 424,00грн. без ПДВ (специфікація №1) до 416,00грн. без ПДВ (додаткова угода №2 від 02.03.2009р.). Як зазначено вище, зміна ціни вплинула на показники рахунку-фактури (виписаний новий рахунок-фактура №СФ-0000005 від 13.07.2009р.) та податкової накладної, нові екземпляри яких були передані відповідачу.

Цінним листом з описом вкладень на адресу відповідача 13.07.2009р. був направлений пакет документів, до складу якого, зокрема, входив рахунок-фактура №СФ-0000005 від 13.07.2009р. Вказаний рахунок отриманий відповідачем 16.07.2009р., про що свідчить відповідний напис на повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, цінним листом з описом вкладень на адресу відповідача повторно направлений пакет документів, до складу якого входили копії фактури-рахунку №СФ-0000005 від 13.07.2009р., видаткової накладної, податкової накладної та коригування показників податкової накладної зумовлене зниженням ціни.

Одночасно, заперечень відповідача щодо неотримання документів, визначених п.5.7 договору, суду не представлено, а заперечення відповідача щодо недоведеності факту поставки за видатковою накладною №РН-0000001 від 20.01.2009р. у зв`язку з розбіжністю кількості товару та його ціною, зазначених у накладній та зазначених у рахунку судом не приймаються, оскільки спростовуються вищевказаними фактами. Крім того, як зазначено вище, фактичне отримання товару за накладною №РН-0000001 від 20.01.2009р. в кількості: штанга бурова – 398 штук, коронка – 400штук. визнане особою, що приймала товар з боку відповідача (Шевченко Н.Л.) у наданих поясненнях.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, 11.08.2009р. позивачем на адресу відповідача повторно надіслані передбачені п.5.7 договору документи, окрім документів на підтвердження якості товару. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач отримав зазначені документи 17.08.2009р., у зв’язку з чим, на думку позивача, відповідач мав здійснити оплату отриманого товару в строк до 08.09.2009р.

Визначений позивачем строк оплати отриманого товару не суперечить положенням договору та специфікації, а також вимогам чинного законодавства, а відтак приймається судом як обґрунтований.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 225561грн.60коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 225561грн.60коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 225561грн.60коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології”, м.Маріуполь в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 225561грн.60коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 884грн.17коп., посилаючись при цьому на п.9.1 договору, згідно якого за не виконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторонни несуть відповідальність у відповідності до данного договору та законодавства України.

В свою чергу, за приписом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одночасно, згідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, законодавством України передбачений цілий ряд мір відповідальності, які за згодою сторін можуть бути застосовані за порушення зобов`язання.

Наразі, враховуючи те, що пунктом 9.1 договору передбачена відповідальність у відповідності до законодавства України, а законодавством України визначений певний перелік мір відповідальності, з яких пеня не визначена як переважна міра відповідальності та сторонами в договорі не передбачено стягнення саме пені, тому суд вважає, що застосування позивачем такої міри відповідальності як пеня є необґрунтованими та безпідставними.

На ряду з зазначеним, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Тобто, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) повинна вчиняться у письмовій формі (тобто повинна бути встановлена в договорі), тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення пені повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Наразі, дослідивши наявний в матеріалах справи договір поставки продукції №2801432-С від 11.06.2008р., судом встановлено, що умовами договору не передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати саме пені.

Посилання позивача на ст.216, ст.231 Господарського кодексу України судом не приймаються, оскільки норми цих статей суперечать вимогам цивільного кодексу України щодо обов`язковості вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (в даному випадку пені) у письмовій формі.

Крім того, посилання позивача на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” також не приймаються судом, оскільки нормами вказаного вище закону встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, оскільки умовами договору не передбачено стягнення пені з покупця за невиконання своїх зобов`язань, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 884грн.17коп. необґрунтованими, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 126грн.28коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних за період прострочення з 08.09.2009р. по 14.09.2009р. становить 126грн.28коп.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 126грн.28коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології”, м.Маріуполь до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м.Єнакієве про стягнення заборгованості в розмірі 226572грн.05коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 225561грн.60коп., пені в розмірі 884грн.17коп. та 3% річних в розмірі 126грн.28коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” (за адресою: пр. Металургів, 9, м. Єнакієве, Донецька область, 86429, код ЄДРПОУ 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сучасне обладнання та технології” (за адресою: вул.Лепорського, 13, м.Маріуполь, Донецька область, 87505, код ЄДРПОУ 34440352) суму основного боргу в розмірі 225561грн.60коп., 3% річних в розмірі 126грн.28коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2256грн.88коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.08коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 01грн.33коп., перерахованого згідно платіжного доручення №8 від 17.09.2009р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 30.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя