Рішення № 69346991, 25.09.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза"

до 1. Державного підприємства "Сетам"

2. Міністерства юстиції України в особі Відділ примусового виконання

рішень Департаменту державної виконавчої служби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. ОСОБА_1

2. Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

3. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник

Інна Анатоліївна

про визнання електронних торгів недійсними, скасування Протоколу про

проведення електронних торгів, скасування Акту про реалізацію предмета

іпотеки, скасування Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні,

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивачa: Редевич О.М. - довіреність № б/н від 26.11.2016;

від відповідача 1: Конепуд Д.В. - довіреність №б/н від 23.06.2017;

від відповідача 2: Ісмаілов С.І. -довіреність №797/МЮ.3-03 від 24.07.2017;

від третьої особи 1: ОСОБА_7 - довіреність №б/н від 26.11.2016;

від третьої особи 2: Городенський О.А - довіреність №300-ЮДІ від 06.06.2016;

від третьої особи 3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - Підприємство, відповідач-1) та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС, відповідач-2) про:

- визнання недійсними електронних торгів з реалізації нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою за стартовою ціною продажу 2 396 155,00 грн., проведених Державним підприємством "Сетам" в період часу з 09.00 год. 15.11.2016 по 22.00 год. 17.11.2016 р.;

- скасування Протоколу № 212781 від 17.11.2016 проведення електронних торгів з реалізації нежитлових приміщень, що знаходяться за АДРЕСА_1 які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою;

- скасування Акту про реалізацію предмета іпотеки від 25.11.2016, складеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. та затвердженого заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С.;

- скасування Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер 5375, виданого 30.11.2016 Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.;

- скасування рішення Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32678115 від 01.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7247/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 (далі - третя особа-1), Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - Банк, третя особа-2), Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інну Анатоліївну (далі - Нотаріус, третя особа-3), розгляд справи призначено на 31.05.2017 року.

05.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії з приводу нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою.

23.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заперечення проти заявлених позовних вимог.

26.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

26.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

29.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

30.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

30.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

31.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про застосування строків позовної давності.

31.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2017, на підставі статей 66, 67, 77 Господарського процесуального кодексу України, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення, розгляд справи № 910/7247/17 відкладено на 19.06.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 відкладено розгляд справи на 03.07.2017 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, замінено неналежного відповідача-2 - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Міністерство юстиції України в особі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, відкладено розгляд справи на 14.08.2017 року та витребувано в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України у Державного підприємства "Сетам" документи по справі.

У судове засідання 14.08.2017 року представники відповідачів та третьої особи-3 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2017, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.

За наслідками судового засідання 11.09.2017 розгляд справи було відкладено на 20.09.2017 року.

19.09.2017 року через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва позивачем були подані письмові пояснення.

У судовому засіданні 20.09.2017 року судом було оголошено перерву до 25.09.2017 року.

Під час судового засідання 25.09.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Підприємства у судовому засіданні 25.09.2017 року заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву, застосувавши строки спеціальної позовної давності.

У судовому засіданні 25.09.2017 року представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-1 під час судового засідання 25.09.2017 року заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні 25.09.2017 року представник третьої особи-2 надав пояснення, відповідно до яких заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з'явився, у попередньо направлених до суду клопотаннях просив розглядати справу без його участі.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи-3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Одним з відповідачів у даній справі є Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби.

Відповідно до положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про підсудність даної справи господарському суду міста Києва.

В судовому засіданні 25.09.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.12.2012 року в справі № 3/22/2012/5003 за позовом Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінтеграція -Україна" та до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки в позовних вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінтеграція - Україна" відмовлено; позовні вимоги до Товариства задоволено, а саме: на користь Банку для погашення заборгованості з повернення кредитних коштів звернуто стягнення на нежитлові приміщення, які знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою та зареєстровані на праві власності за Товариством.

На виконання вказаного рішення господарського суду Вінницької області 29.12.2012 року було видано відповідний наказ.

Так, наказ №3/22/2012/5003 від 29.12.2012 року господарського суду Вінницької області про звернення стягнення на нежитлові приміщення, які знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою та зареєстровані на праві власності за Товариством перебував у ВДВС України на примусовому виконанні.

15.07.2013 року державним виконавцем ВДВС України описано вищевказане майно Товариства та накладено на нього арешт, про що складено акт опису і арешту майна від 15.07.2013 року.

Постановою державного виконавця від 22.04.2016 ВП № 36060928 для участі у виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 3/22/2012/5003 від 29.12.2012 року - ТОВ "Українська експертна група".

01.07.2016 року за результатами проведеної оцінки майна боржника ТОВ "Українська експертна група" складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах) нежитлових приміщень, які знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою, складає 2 396 155,00 грн. без ПДВ.

По закінченню строку на оскарження оцінки в судовому порядку, державним виконавцем на адресу Підприємства направлено заявку на реалізацію арештованого майна № 20.1-99/14 від 12.09.2016 року відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 (далі - Порядок).

На підставі даної заявки, 19.09.2016 року Підприємством, як організатором, на веб-сайті електронних торгів https://setam.net.ua/auction/172866 було розміщено інформаційне повідомлення, відповідно до якого реалізацію предмету іпотеки нежитлові приміщення, які знаходяться у АДРЕСА_1, призначено на 19-21.10.2016 (реєстраційний номер лоту - 172123) за початковою ціною продажу 2 396 155,00 грн.

27.09.2016 року листом № 4631/18-18-16 відповідач-1 повідомив сторін виконавчого провадження та ВДВС про основні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, а саме: реєстраційний номер лота - 172123; відомості про предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень; день та час проведення електронних торгів - 19-21.10.2016 року о 09:00 год.; початкова ціна продажу майна - 2 396 155,00 грн.

У газеті «Місто» (№ 36, м. Вінниця) та в газеті «Вінниччина» (№75, м. Вінниця) 28.09.2016 року Підприємством були здійснені офіційні публікації повідомлення про проведення електронних торгів з продажу предмета іпотеки - нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень.

21.10.2016 року державним виконавцем було винесено вимогу № 20-1-36060928-99 про зупинення до 28.10.2016 року реалізації майна за лотом № 172123 у зв'язку з надходженням листа Державного підприємства "Сетам" про уточнення інформації, щодо звіту про оцінку нерухомого майна з уточненням дати складання її, так як в комплекті документів звіт про оцінку був відсутній.

На виконання приписів Порядку Підприємством було прийнято рішення про зупинення проведення електронних торгів на підставі вимоги державного виконавця, про що складено відповідний Акт.

У подальшому, а саме 25.10.2016 року проведення електронних торгів було поновлено та призначено їх продовження на 15-17.11.2016 року за початковою ціною продажу 2 396 155,00 грн. Дане повідомлення було надіслано відповідачем-1 всім учасникам, які зареєструвались в установленому порядку в їх особисті кабінети.

Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів № 212781 від 17.11.2016 року, складеного Підприємством, торги з реалізації вказаного нерухомого майна відбулися.

Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 як єдиного учасника, що запропонував цінову пропозицію (початкову ціну).

25.11.2016 року головним державним виконавцем ВДВС було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.

Постановою державного виконавця від 30.11.2016 року знято арешт зі спірного майна боржника.

30.11.2016 Нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться у АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень та 01.12.2016 року проведено відповідну державну реєстрацію права власності.

Звертаючись із даним позовом до суду, Товариство стверджує про безпідставне зупинення електронних торгів за лотом №172123 та затягування Підприємством своєчасного проведення спірних електронних торгів що призвело до відсутності конкурентної участі в процедурі придбання майна та реалізації спірного майна за початковою ціною єдиному учаснику електронних торгів.

У свою чергу Підприємство та ВДВС проти заявленого позову заперечуються посилаючись на безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог та просять суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, встановленої положеннями статті 48 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, Банк у своїх письмових поясненнях також просив суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку, позивачем заявлені вимоги про:

- визнання недійсними електронних торгів з реалізації нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою за стартовою ціною продажу 2 396 155,00 грн., проведених Державним підприємством "Сетам" в період часу з 09.00 год. 15.11.2016 по 22.00 год. 17.11.2016 р.;

- скасування Протоколу № 212781 від 17.11.2016 проведення електронних торгів з реалізації нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які становлять 80/125 часток нежитлових приміщень за вказаною адресою;

- скасування Акту про реалізацію предмета іпотеки від 25.11.2016, складеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. та затвердженого заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С.;

- скасування Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер 5375, виданого 30.11.2016 Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.;

- скасування рішення Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32678115 від 01.12.2016.

Під час розгляду означених позовних вимог судам необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення чинного законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.

Предметом доказування у таких спорах є: порушення норм закону при проведенні торгів; чи є ці порушення істотними та чи вплинули вони на результат торгів; порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює торги.

Торги визнаються недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що могли вплинути на результати торгів та визначення його переможця.

Отже, підставою для визнання торгів недійсним є одночасна наявність двох фактів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Верховний Суд України під час розгляду зазначеної категорії справ неодноразово наголошував на тому, що проведення торгів з порушенням порядку не є в будь-якому випадку підставою для визнання торгів недійсними, та зазначав, що в такому випадку судам слід перевірити, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Надаючи правову оцінку вказаним позивачем підставам для визнання торгів недійсними, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи документами, 12.09.2016 року ВДВС було подано до ДП «СЕТАМ» заявку № 20.1-99/14 на реалізацію арештованого майна в рамках виконавчого провадження №36060928.

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

19.09.2016 року Підприємством, як організатором, на веб-сайті електронних торгів https://setam.net.ua/auction/172866 було розміщено інформаційне повідомлення, відповідно до якого реалізацію предмету іпотеки нежитлові приміщення, які знаходяться у АДРЕСА_1, призначено на 19-21.10.2016 (реєстраційний номер лоту - 172123) за початковою ціною продажу 2 396 155,00 грн.

Згідно з п. 4 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) у разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані:

повне найменування відділу державної виконавчої служби;

номер виконавчого провадження згідно з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень;

повне найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - для фізичних осіб - платників податків або номер і серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті);

найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні;

відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 9 розділу ІІІ цього Порядку);

наявність згоди стягувача щодо реалізації майна на комісійних умовах (у відповідних випадках);

місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача);

відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса);

відомості про чинні обтяження майна (згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек);

вартість майна, що передається на реалізацію, визначена відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»;

реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби для перерахування коштів;

адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби;

фото- та/або відеоматеріали;

електронний цифровий або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2016 року Підприємством було складено Акт про зупинення проведення електронних торгів на підставі вимоги державного виконавця № 20-1-36060928-99 від 21.10.2016 року про зупинення реалізації майна, яка в свою чергу була обґрунтована надходженням листа відповідача-1 про уточнення інформації, щодо звіту про оцінку нерухомого майна з уточненням дати складання її, так як в комплекті документів звіт про оцінку був відсутній.

Суд вважає дії Підприємства щодо винесення Акту про зупинення проведення електронних торгів такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

В силу п. 4 Розділу ІІ Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Положеннями частини 2 Розділу ХІ Порядку передбачено вичерпний перелік підстав зупинення електронних торгів в цілому або окремим лотом, а саме: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення виконавчого провадження у випадках, визначених Законом України "Про виконавче провадження"; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

Відповідних рішень суду щодо зупинення реалізації арештованого майна або доказів наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи матеріали справи не містять, сторонами до суду надано не було.

Разом з тим, згідно статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону.

Положення статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» містять перелік обставин, за наявності яких державний виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження.

Право державного виконавця зупинити виконавче провадження виникає в разі наявності підстав, зазначених у статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».

ВДВС не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує обов'язок або право державного виконавця зупинити виконавче провадження, винесена відповідачем-2 вимога від 21.10.2016 про зупинення реалізації майна суперечить діючому законодавству та є безпідставною, а дії державного виконавця, щодо винесення такої вимоги не відповідають нормам чинного законодавства через те, що зупинення виконавчого провадження передбачено лише шляхом винесення відповідної постанови.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги відсутність постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, Підприємство безпідставно зупинило проведення електронних торгів за лотом №172123.

В подальшому, відповідачем-1 було призначено нову дату проведення електронних торгів - 15-17.11.2016, за результатами яких переможцем визначено ОСОБА_1 як єдиного учасника, який запропоновував цінову пропозицію (початкову ціну).

При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, скільки учасників, які зареєструвались мали право брати участь в електронних торгах та виставляти свої цінові пропозиції.

Таким чином, торги було проведено лише з одним учасником, який і придбав майно за його початковою вартістю, що призвело до відсутності конкурентної участі у придбанні майна.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що зазначені вище порушення під час проведення оспорюваних торгів не мали суто формального характеру, оскільки в даному випадку безпідставне зупинення проведення електронних торгів призвело до відсутності конкурентної участі у придбанні майна та його реалізації за початковою ціною, що прямо впливає на права позивача як іпотекодавця.

Таким чином, оскільки оспорювані електронні торги були проведені з порушеннями встановленого діючим законодавством порядку, які вплинули на результат цих торгів та порушили права і законні інтереси позивача, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, під час розгляду справи відповідачами були подані заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нормами статті 48 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку» тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів). До позовних же вимог, пов'язаних з оскарженням прилюдних торгів та визнанням недійсними згаданих угод і заявлених іншими особами, які не належать до кола осіб, визначених згаданими нормами, застосовується загальна позовна давність згідно з приписами ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься у пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Судом встановлено, що позивач є учасником прилюдних торгів, і звертаючись до суду з даною позовною заявою (позов було подано 04.05.2017 року, що підтверджується відтиском штемпеля відділу діловодства суду), пропустив передбачений законом тримісячний строк позовної давності.

Водночас, позивач у своїх поясненнях просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що процедуру оскарження він розпочав ще у листопаді 2016 року, шляхом звернення із позовом до господарського суду Вінницької області. Рішення у справі № 902/1019/16 господарського суду Вінницької області було прийнято 14.03.2017 року, після чого за твердженнями позивача, останній неодноразово звертався до господарського суду міста Києва із позовними заявами про визнання електронних торгів недійсними, однак позовні заяви були повернуті судом, а провадження у справі № 910/22526/16 за позовом Товариства про визнання електронних торгів недійсними залишено без розгляду, через що позивач стверджує про переривання строку позовної давності.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача та не визнає поважність причин пропуску строку позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом про визнання електронних торгів недійсними у листопаді 2016 року, і ухвалою суду від 28.11.2016 було порушено провадження у справі № 902/1019/16 за вказаним позовом.

Отже, передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку» тримісячний строк позовної давності у листопаді 2016 року був перерваний в силу приписів ст. 264 ЦК України та скінчився у лютому 2016 року.

В подальшому, позивач звертався до господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання недійсними спірних торгів, проте вони були повернуті без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а позов у справі № 910/22526/16 ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 було залишено без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Як на тому наголошено у п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку. В разі скасування ухвали господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви або про її повернення перебіг позовної давності переривається з дня первісного подання цієї заяви до суду.

Пунктом 4.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.

Отже, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 24.05.2017 року справі №6-1763цс16.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що на час звернення до суду з даним позовом тримісячний строк позовної давності позивачем було пропущено.

Вищий господарський суд України у п. 2.2. постанови Пленуму від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначив, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

В даному випадку, позивачем не доведено, а судом не встановлено поважності причин пропуску строку позовної давності під час звернення до суду з даним позовом.

При цьому, посилання позивача на те, що саме в межах розгляду справи № 902/101/16 господарським судом Вінницької області йому стало відомо про обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки позивач, як боржник у виконавчому проваджені, мав право та можливість своєчасно ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та здійснити захист своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду з позовною заявою у встановлений строк із зазначенням всіх матеріально-правових підстав.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає поважності причин пропуску позивачем строків позовної давності.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте до прийняття рішення у справі відповідачем-1 та відповідачем-2 подані заяви про застосування строків позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2017.

Суддя М.Є. Літвінова