Рішення № 69346948, 26.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/11497/17За позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Анастасія Плюс"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 43 655,83 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Здор А.О. (за довіреністю)від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного підприємства "Агрофірма "Анастасія Плюс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 43 655,83 грн., а саме: 42 000,00 грн. боргу за виконане перевезення за CMR №379752, № 379734 по договору № П-06-17 від 22.02.2017, 1479,78 грн. пені, 176,05 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11497/17 та призначено справу до розгляду на 05.09.2017.

В судове засідання 05.09.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, завчасно направивши до суду заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття ОСОБА_4 у судове засідання через хворобу та необхідність часу для укладення договірних відносин з адвокатом відповідача.

Ухвалою суду від 05.09.2017 розгляд справи відкладено на 19.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України.

18.09.2017 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через зайнятість уповноваженого представника в іншому судовому засіданні в м.Одесі.

Також 18.09.2017 відповідачем подано зустрічну позовну заяву по справі з вимогами до Приватного підприємства "Агрофірма "Анастасія Плюс" про стягнення збитків у розмірі 67 262,40 грн. відповідно до ст.ст. 224-225 ГК України.

За результатом розгляду, ухвалою суду від 19.09.2017 зустрічна позовна заява з додатками повернута Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 без розгляду відповідно до пп.3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.09.2017 відкладено розгляд справи на 26.09.2017.

26.09.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 42 000,00 грн. боргу за виконане перевезення по накладних CMR № 379752, № 379754, пеню у розмірі 1479,78 грн., 3% річних в сумі 176,05 грн. Вказана заява не приймається судом до розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог при зверненні до суду позивачем вказано невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості виконаного перевезення за договором № П-06-17 від 22.02.2017 по CMR №379752, № 379734.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача вартість виконаного перевезення за договором № П-06-17 від 22.02.2017 вже по CMR № 379752, № 379754, чим фактично змінює предмет позовних вимог.

Згідно п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України « 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Відповідно до протоколу судового засідання 19.09.2017 по справі, суд з'ясувавши обставини справи, перейшов до розгляду справи по суті.

Таким чином, вказана заява позивача про уточнення позовних вимог не приймається судом до розгляду, оскільки подана після розгляду справи по суті.

Також 26.09.2017 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 19.09.2017 у справі про повернення зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до ПАТ "Агрофірма "Анастасія Плюс" про стягнення 67 262,40 грн. збитків. Клопотання судом відхилене у зв'язку з необґрунтованістю підстав в розумінні ст. 79 ГПК України.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, свого представника у засідання суду 05.09.2017, 19.09.2017, 26.09.2017 не направив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалами суду від 05.09.2017 та 19.09.2017 за клопотаннями відповідача розгляд справи було відкладено у зв'язку з хворобою ОСОБА_2 та зайнятістю уповноваженого представника відповідно. Представник відповідача по договору про надання правової допомоги адвоката № 2708/17 від 28.08.2017 ОСОБА_5 29.08.2017 відповідно до поданої заяви від 29.08.2017 був ознайомлений з матеріалами справи в порядку ст. 22 ГПК України.

Проте, відповідач 26.09.2017 письмового відзиву на позов по суті спору не надав, свого представника у засідання суду втретє не направив, представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи ще 29.08.2017, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду та подання доказів в обґрунтування своєї позиції та заперечень.

Враховуючи, що визначений строк розгляду справи вже був продовжений судом за клопотанням позивача, а відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, проте відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 між позивачем (перевізник по договору) та відповідачем (замовник/експедитор) був укладений договір на транспортно-експедиторські послуги № П-06-17, який регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов'язані із наданням перевізником експедитору автомобільних транспортних послуг, тобто послуг, згідно яких перевізник зобов'язується доставити ввірений йому експедитором (або іншою особою) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу погоджену сторонами плату.

Згідно п.2.1 договору, замовлення транспортних послуг здійснюється експедитором на підставі заявок або інших документів, зі змісту яких випливає прохання експедитора здійснення перевезення вантажу (далі по тексту - заявка).

За умовами пп.2.2-.2.3 договору, заявка має бути надіслана експедитором перевізнику факсимільним або іншим засобом зв'язку не пізніше ніж за 24 години до бажаної дати завантаження автомобіля. Заявка оформлюється експедитором у довільній формі, але має містити в собі наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження вантажу; дату та час подачі автомобіля на завантаження; вагу, номенклатура та загальна вартість вантажу, кількість місць та вид пакування; адресу відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами відповідальних осіб; адресу проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; строк доставки вантажу; вартість перевезення (плату перевізнику); при необхідності, інші особливості перевезень вантажу. Заявка завіряється підписом уповноваженої особи та печаткою експедитора.

Сторони у п.2.4 договору визначили, що протягом 12 годин з моменту отримання заявки, перевізник, у разі прийняття заявки до виконання на викладених в ній умовах, факсимільним або іншим засобом зв'язку інформує експедитора про реєстраційний номер транспортного засобу, що буде здійснювати перевезення, та паспортні данні водія. В разі неможливості надання транспортних послуг на умовах, що викладені в заявці, перевізник пропонує експедитору інші умови надання транспортних послуг.

24.03.2017 позивач отримав від відповідача заявку на надання міжнародних транспортних послуг № СВТ-008 від 24.03.2017 по договору № П-06-17 від 22.02.2017 щодо перевезення вантажу : обладнання для опалення до 21 т, за маршрутом: Strawczyn, Poland - м.Рівне, Україна, місце розвантаження: м.Київ; автомобільним транспортом НОМЕР_2, водій ОСОБА_6; термін доставки 31.03.2017 у м.Київ, вартість перевезення 21 000,00 грн. з ПДВ, термін оплати: протягом 5-7 банківських днів від дати надання оригіналів рахунку і CMR.

Позивачем здійснив перевезення вантажу згідно отриманої заявки від 24.03.2017, що підтверджується CMR № 379752 та підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АА-0000077 від 31.03.2017.

Таким чином, вартість перевезення згідно заявки від 24.03.2017, Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АА-0000077 від 31.03.2017 та рахунку-фактури № 135 від 31.03.2017 становить 21 000, 00 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що оригінали документів: CMR № 379752, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АА-0000077 від 31.03.2017 та рахунок-фактури № 135 від 31.03.2017 направлені на адресу відповідача поштою от отримані відповідачем 20.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (копія додана до матеріалів справи), проте відповідач вказані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що 15.03.2017 він отримав від відповідача заявку на надання міжнародних транспортних послуг № СВТ-005 від 15.03.2017 по договору № П-06-17 від 22.02.2017 щодо перевезення вантажу : обладнання для опалення до 21 т, за маршрутом: Strawczyn, Poland - м.Рівне, Україна, місце розвантаження: м.Київ; автомобільним транспортом НОМЕР_3, водій ОСОБА_7; термін доставки 27.03.2017 у м.Київ, вартість перевезення 21 000,00 грн. з ПДВ, термін оплати: протягом 5-7 банківських днів від дати надання оригіналів рахунку і CMR.

На підтвердження здійснення вказаного позивачем перевезення надано суду копії CMR № 379734, рахунку-фактури № 126 від 27.03.2017, акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № АА-0000076 від 27.03.2017 на суму 21 000,00 грн.

Позивач стверджує, що оригінали документів за вказаним перевезенням були надіслані відповідачу разом з документами, що підтверджують перевезення по CMR № 379752 - 20.04.2017.

Претензією № 29 від 11.05.2017 позивач звертався до ФОП ОСОБА_2 з вимогою оплати суми 42 000,00 грн. за перевезення по заявках № СВТ-005 від 15.03.2017 та № СВТ-008 від 24.03.2017 по договору № П-06-17 від 22.02.2017.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг по CMR № 379752, № 379734 за договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами пп.5.1, 5.2 договору, сторони визначили, що вартість транспортних послуг визначається в заявках експедитора, узгоджених з перевізником, або в інших, погоджених сторонами, документах та вказується у виставлених перевізником рахунках. Термін проведення розрахунків за транспортні послуг складає 10 календарних днів з моменту отримання Експедитором оригіналу рахунку перевізника та оригіналу товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про його отримання (п.5.2).

Згідно статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно частини 10 статті 9 Закону, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, якою сторони регулюють свої відносини відповідно до п.9.1 договору, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору

перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт здійснення позивачем перевезення по CMR № 379752, № 379734 по договору № П-06-17 від 22.02.2017, надання відповідачу оригіналів документів, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо їх оплати на заявлену суму 42 000,00 грн. та підстави для задоволення позовних вимог у даному спорі.

Матеріалами справи встановлено, що факт здійснення перевезення по CMR № 379752 підтверджується наявними у матеріалах справи CMR № 379752 та підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АА-0000077 від 31.03.2017, рахунком-фактурою № 135 від 31.03.2017.

Судом надано оцінку вказаним документам та встановлено, що в Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АА-0000077 від 31.03.2017 відсутнє посилання на CMR № 379752, хоча є зазначення водія тз, маршрут перевезення, автомобіль та рахунок-фактури № 135 від 31.03.2017, що дає можливість ідентифікувати перевезення вантажу за заявкою від 24.03.2014 на суму 21 000,00 грн.

Надані позивачем CMR № 379734, рахунок-фактура № 126 від 27.03.2017, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АА-0000076 від 27.03.2017 на суму 21 000,00 грн. не є належними докази здійснення перевезення вантажу за заявкою від 15.03.2015 відповідно до статей 33, 34 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

CMR № 379734 складена 23.02.2017, тобто до моменту надання заявки № СВТ-005 від 15.03.2017, та без зазначення автомобіля, яким здійснено перевезення вантажу, що не відповідає обставинам справи.

Підписаний сторонами акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № АА-0000076 від 27.03.2017 та виставлений рахунок-фактура № 126 від 27.03.2017 на суму 21 000,00 грн. також не приймаються судом в якості належних доказів перевезення вантажу за заявкою № СВТ-005 від 15.03.2015, оскільки не містять посилань на заявку від 15.03.2017 та вказану міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 379734.

Таким чином, позивачем в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не підтверджено та не надано належних доказів на підтвердження факту здійснення перевезення по заявці № СВТ-005 від 15.03.2015 за CMR № 379734.

Крім того, зі слів представника позивача у судовому засіданні 26.09.2017, перевезення за CMR № 379734 вже оплачено, проте доказів на підтвердження даних стверджувань, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості оплати за виконане перевезення частково на суму 21 000,00 грн. вартості послуг за заявкою № СВТ-008 від 24.03.2017 по CMR № 379752.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми 21 000,00 грн. вартості послуг за заявкою № СВТ-005 від 15.03.2015 по CMR № 379734 не задовольняються судом у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Посилаючись на прострочення виконання зобов'язання, позивач також просив стягнути з відповідача 1479,78 грн. пені та 176,05 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 договору, на який посилається позивач, передбачено, що в разі порушення зобов'язання за даним договором, сторона несе відповідальність визначену даним договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) 1956р. та діючим законодавством України. Порушення договору є його невиконання чи неналежне виконання, тобто з порушенням умов, визначених даним договором.

З розрахунку позивача вбачається, що ним здійснено розрахунок 3% річних за період з 20.04.2017 по 09.06.2017 на суму 42 000,00 грн. боргу.

Оскільки суд визнав обґрунтованими заявлені позивачем 21 000,00 грн. боргу за виконане перевезення по CMR № 379752 за заявкою від 24.03.2017 і матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано факт отримання оригіналів документів за вказаним перевезенням 20.04.2017, то в розумінні 5.3 договору, відповідно до якого термін проведення розрахунків складає 10 календарних днів з моменту отримання експедитором оригіналів рахунку та ТТН з відміткою одержувача вантажу про його отримання, кінцевий строк оплати настав 29.04.2017, а прострочення з 30.04.2017 відповідно.

Таким чином, після проведення перерахунку заявлених вимог в частині стягнення 3% річних суд задовольняє вказані вимоги у розмірі 70,77 грн., відповідно до розрахунку:

Розрахунок трьох процентів річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів2100030.04.2017 - 09.06.2017413 %70.77

Заявлені позивачем 1479,78 грн. пені за період з 20.04.2017 по 26.05.2017 судом не задовольняються, оскільки відповідно до ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

За таких обставин, оскільки чинне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли з договору про транспортно-експедиторські послуги № П-06-17 від 22.02.2017 шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, вимоги позивача в частині стягнення 1479,78 грн. пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 21 000,00 грн. боргу та 70,77 грн. 3% річних. В решті позову належить відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04108, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Анастасія Плюс" (70542, Запорізька область, Оріховський район, с.Таврійське, вул..Молодіжна, буд.125, код ЄДРПОУ 31533784) 21 000 (двадцять одну) грн. 00 коп. боргу, 70 (сімдесят) грн. 77 коп. 3% річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 25 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.10.2017

Суддя О.М.Ярмак