Рішення № 69346742, 27.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017Справа №910/14628/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС»

До Міністерства оборони України

Про внесення змін до договору

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Литвин В.В. (дов. №46 від 29.05.2017)

від відповідача: Кривошея Д.А. (дов. №220/38/д від 04.11.2016)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» до відповідача, Міністерства оборони України про внесення змін до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14628/17, розгляд справи призначено на 13.09.2017.

У судовому засіданні 13.09.2017 було оголошено перерву до 27.09.2017.

27.09.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 27.09.2017, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 27.09.2017, представник відповідача з'явився, надав пояснення по суті справи, заперечив проти позовних вимог.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 року між Міністерством оборони України (далі - Відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (далі - Позивач, Постачальник), відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 10.04.2017 №75/17/17) був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/51 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Замовнику капелюхи та головні убори (1844) (лот2. Головні убори 18443300-9 Панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7), а Замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договорі.

Згідно п.1.2. Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються такою специфікацією: головні убори 18443300-9 (панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7), відповідність ТУ14.1-080-00034022:2016 зі сповіщенням про зміни №2, зразку еталону та затвердженому робочому зразку, строком постачання до 15.05.2017 (включно), загальною кількістю 15000шт., ціна товару складає 1 186 200, 00 грн в т.ч. ПДВ.

Пунктом 11.1. визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» посилається на неможливість виконання зобов'язань згідно з Договором, у зв'язку із порушенням строків проведення процедури закупівлі, а тому, на думку останнього, він має право на внесення змін в Договір в частині продовження строку виконання зобов'язання.

Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що спірні правовідносини регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Так, відповідно до ст.183 Господарського кодексу України, укладання сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку передбаченому ст.181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору шляхом надання однією із сторін проекту договору іншій стороні.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Пунктом 20 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.5 ст.1 «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про здійснення переговорної процедури закупівлі капелюхів та головних уборів (1844) (лот.2 Головні убори 18443300-9 Панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7) було опубліковано 07.02.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua)

В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 15000 шт., період поставки - з 15.02.2017 по 15.05.2017.

Згідно первинної редакції оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю капелюхів та головних уборів (1844) (лот.2 Головні убори 18443300-9 Панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7) свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подавати до 15.02.2017.

Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України були внесенні зміни до оголошення, кінцевою датою подання цінових пропозицій учасників була встановлена - 24.03.2017.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що Замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Так, відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про публічні закупівлі» та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 39 150,00 грн.

23.03.2017 цінова пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» була забезпечена відповідною банківською гарантією №3031/01, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, з моменту внесення гарантії Позивач погодився з фактом перенесення строку початку виконання замовлення, як було зазначено в першочерговому повідомлені, а тому, на думку суду, в повній мірі прийняв ризик можливості невиконання зобов'язання в строк.

До того ж, суд звертає увагу, що статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» визначений порядок оскарження процедур закупівлі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга повинна містити таку інформацію: найменування замовника рішення, дії або бездіяльність якого оскаржується; ім'я (найменування), місце проживання (місцезнаходження) суб'єкта оскарження; підстави подання скарги, посилання на порушення процедури закупівлі або прийняті рішення, дії або бездіяльність замовника, фактичні обставини, що це можуть підтверджувати; обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи; вимоги суб'єкта оскарження та їх обґрунтування.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Позивач, не використавши надане йому право, відповідно до вищезазначеної норми, усвідомлюючи наслідки можливого скорочення строку виконання зобов'язань завершив процедуру проведення публічної закупівлі підписанням з замовником договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 24.04.2017 №286/3/17/51.

Частинами 1, 3, 5 ст.26 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов до висновку про те, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, Позивач свої зобов'язання, відповідно до п.1.1. Договору не виконав, товар в строк до 15.05.2017 не поставив.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист пропозицію від 21.07.2017 №80-07/17 з двома примірниками (проектом) Додаткової Угоди до Договору для внесення змін в частині строку поставки товару та підкріпивши останній Висновком Чернігівської регіональної торгово-промислова палати.

Вказана пропозиція була отримана Відповідачем 27.07.2017, про що свідчить відмітка про отримання на зворотному повідомленні, проте відповідь на неї Позивачем отримано не було.

Пунктами 9.5 Договору встановлено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби Сторони могли це передбачити, вони не укладали б Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладанні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін.

Відповідно до пунктом 9.6. Договору Сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за Договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно ч.1 п.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців.

Відповідно до п2. ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Розглянувши зазначений запит Позивача Чернігівська регіональна торгово-промислова палата надала Висновок про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 14.07.2017 №ЧК-484, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до якого, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата дійшла наступного висновку:

- унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору спричинене виникненням документально підтверджених обставин, які зумовлюють об'єктивну необхідність продовжити передбачений договором строк виконання зобов'язань щодо передання товару, зокрема: неодноразове прийняття Тендерним комітетом Міністерства оборони України рішень щодо перенесення кінцевої дати подання цінових пропозицій загалом на 37 днів, а також затягування та зволікання з боку Тендерного комітету Міністерства оборони України після проведеного електронного аукціону загалом на 19 днів, що призвело до зменшення в сукупності на 56 днів часу, необхідного для виготовлення та поставки товару за Договором, та які на поточну дату продовжують діяти.

Суд, розглянувши зазначений висновок, наданий Позивачем, як належний та допустимий доказ своїх позовних вимог, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Разом з тим, форма документального підтвердження об'єктивних обставин Законом України «Про публічні закупівлі» не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.

Такою формою, яку погодили Сторони у п.9.6. Договору, є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, а наразі саме Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислова палати про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 14.07.2017 №ЧК-484.

Водночас, враховуючи вимоги частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, продовження строку виконання зобов'язань за договором про закупівлю можливо у разі, коли строк його виконання не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається із матеріалів справи строком виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором є 15.05.2017 (включно). Проте, Позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислова палати з запитом лише 11.07.2017, коли строк виконання зобов'язань за Договором вже настав.

Суд звертає увагу, що саме після того як минув кінцевий термін постачання товару за Договором, зазначений Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислова палати разом із пропозицією про внесення змін до Договору були направлені Позивачем на адресу Відповідача 21.07.2017, тобто через 55 днів від кінцевої дати виконання своїх зобов'язань.

Тому, судом встановлено, що зазначений Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати не є підставою для внесення змін до Договору, як документ, що підтверджує фактичні істотні зміни обставин, у зв'язку з тим що він наданий для застосування у минулому часі та вказує, що продовження строку виконання зобов'язань за Договором, який вже закінчився, неможливе.

В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Отже закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд приходить до висновку, що на момент укладання Договору Позивачеві були відомі строки виконання зобов'язання, а отже після укладення Договору всі ризики щодо постачання товару (несвоєчасне постачання, не постачання), як суб'єкту господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, також були відомі.

Одночасно, такі дії Позивача, спрямовані на перенесення кінцевої дати постачання товару за Договором, вказують на бажання уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог із наведених Позивачем обґрунтувань позову.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.44, ст.49, ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.10.2017

Суддя М.О. Лиськов