Рішення № 6934641, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 40/317                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача Комунального лікувально-профілактичного закладу міської лікарні №4, м. Донецьк

про стягнення 66 491 грн. 32 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Манжула А..М. - юрисконсульт

від відповідача: Рязанцев А.Г. – заступник головного лікаря, Дерев’янко В.В. - юрисконсульт

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу міської лікарні №4 про стягнення з останнього боргу з орендної плати в сумі 62 042 грн. 69 коп. та пені в сумі 4 448 грн. 63 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору оренди № 2602/2006р. від 27.04.06р.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю по викладеним у відзиві доводам.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.04.06р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та Комунальним лікувально-профілактичним закладом міська лікарня №4, надалі Орендар, було укладено договір оренди № 2606/2006 нерухомого державного майна – нежитлових вбудованих підвальних приміщень загальною площею 2870,65 кв. м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 188а, і перебувають на балансі Донецького національного технічного університету.

Відповідно до пунктів 1.1 договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння та користування за орендну плату нерухоме майно для розміщення міської лікарні №4, що підтверджено актом приймання–передачі від 27.04.06р.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% не пізніше 25 числа місяця.

Згідно п.п. 10.1 договір оренди укладено до 22.04.07р., але строк його дії було пролонговано за згодою сторін. Свої зобов’язання на час дії договору відповідач не виконав належним чином, у зв’язку з чим за ним за період з грудня 2008р. по серпень 2009р. утворився борг з орендної плати в сумі 62 042 грн. 69 коп., який позивач і намагається стягнути, що відповідає 50% орендної плати.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав грошове зобов’язання щодо внесення орендних платежів, позивач з посиланням на пункт 3.5 договору намагається стягнути з нього пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати в сумі 4 448 грн. 63 коп. з 26.10.08р. по 26.08.09р. ( нарахування пені здійснюється щомісячно у межах строку, передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України).

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. 1 ст. 181 ГК України.

Предмет договору перебуває у державній власності, а тому до спірних правовідносин сторін слід застосувати приписи статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , із змінами та доповненнями.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Звірка розрахунків між сторонами не проведена, що суперечить пункту 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22, оскільки мова йде про взаємні зобов’язання сторін.

Втім, судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо;

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили відповідно до вимог статті 43 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, а належність і допустимість вирішується судом з урахуванням значення їх до справи відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди, на підставі первинних документів підтверджено факт несвоєчасного внесення відповідачем орендних платежів за користування майном, та правомірне застосування додаткових вимог до нього згідно закону та умов договору.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 62042 грн. 69 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати статті 230 та частину шосту статті 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наданий до матеріалів справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів в сумі 4448 грн. 63 коп. за період з 26.10.08р. по 26.08.09р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, а тому воно підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету, оскільки останній не звільнений від сплати державного мита.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом, оскільки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за № 411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 599, 625, 629, 638, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 208, 231, ч.6 ст. 232, ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 47, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області задовольнити.

2. Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу міської лікарні №4, м. Донецьк, 83015, Ворошиловський район, вул. Челюскінців, 188а, ід. код. 30664368, на користь:

- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області, м. Донецьк, вул. Артема, 97, (р/р 31115093700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Макіївці ГУДКУ у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537), борг з орендної плати в сумі 62 042 грн. 69 коп., пеню в сумі 4 448 грн. 63 коп., видавши наказ;

- державного бюджету України держмито в сумі 664 грн. 91 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька .

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя