Рішення № 6934609, 30.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.09 р.                     Справа № 38/284                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк

про стягнення 8153,65грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 292грн., пені у розмірі 522,56грн., інфляції у розмірі 665,93грн., 3% річних у розмірі 173,16грн. та суми витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на видачу нафтопродуктів по заправних картках ТОВ “НИКОНОР” № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

27.10.2009р. від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову та накладання арешту на грошові кошти відповідача, яке судом розглянуте, але відмовлено у його задоволенні, про що зазначено у ухвалі господарського суду Донецької області від 27.10.2009р.

Позивач до судового засідання 27.10.2009р. з’явився, підтримав свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Крім того, звернувся до господарського суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та прийняті до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

23.11.2009р. на адресу господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 4 408грн., сплачену за нафтопродукти; суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн. та судові витрати.

Крім того, позивач просить суд залучити до матеріалів справи оригінали заправних карток (760л.), які залишилися нереалізованими та оригінали поштових конвертів, направлених позивачем на адресу відповідача.

Окрім цього, позивач просить суд розглянути справу без його участі, підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Уточнення до позовної заяви судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не представив, та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено відміткою канцелярії суду. Проте на адресу господарського суду повернувся конверт направлений на адресу відповідача з відміткою “вибули”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” (за договором – покупець, далі – відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” (за договором – продавець, далі – позивач) було укладено договір на видачу нафтопродуктів по заправних картках ТОВ “НИКОНОР” № 0706/07-Т2 (далі – Договір), згідно умов якого, продавець зобов’язався продавати нафтопродукти (далі-товар) і забезпечувати видачу товару на постійній основі, а покупець зобов’язався купувати.

Розділом 2 договору сторони визначили порядок розрахунку та ціну товару.

Оплата за кожну партію товару проводиться на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем партії товару незалежно від його вибірки (п.2.1).

Підставою для оплати товару є рахунки-фактури, що виставляються продавцем. Одержання товару провадиться на підставі оформлених накладних на отримання товару, що є невід’ємною частиною договору. Ціна на кожну партію товару вказується в рахунку-фактурі та накладній на одержання товару (п.2.2).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.5).

Розділом 3 сторони визначили порядок заправлення. Так, видача товару проводиться на автозаправних станціях, зазначених у Додатку 1 до договору, будь-якій особі, що пред’явила заправну картку (п.3.3).

Розділом 4 договору сторони визначили свої обов’язки.

Відповідно до п.4.1. покупець зобов’язується вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару.

Пунктом 4.2 передбачено, що продавець зобов’язаний забезпечити заправлення автомобілів покупця на підставі пред’явлених заправних карток, отриманих на підставі цього договору (п.4.2.1). Продавець зобов’язується забезпечувати збереження товару, що переданий та належить покупцю, до повної вибірки всієї оплаченої партії (п.4.2.3).

У випадку неможливості продавця відпустити покупцю оплачений товар, продавець повертає покупцю сплачену за товар суму протягом 10 банківських днів після повернення покупцем заправних карток (п.4.2.4).

П’ятим розділом договору сторони визначили відповідальність сторін. Так, у випадку невиконання продавцем зобов’язань згідно п.4.2.4 договору, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми (п.5.2).

Накладання на винну сторону відповідальності, передбаченої цим договором, не звільняє сторону від виконання даного договору. Обов’язок сплати будь-яких санкцій за цим договором виникає після пред’явлення протилежною стороною вимоги про це.

Відповідно до п.8.2. договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р., і далі може бути пролонгований за згодою сторін, а в частині фінансових зобов’язань – до повного виконання зобов’язань сторонами. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що додаткових угод на продовження строку дії договору між сторонами не укладалось.

Проте з матеріалів справи вбачається, що сторонами здійснені конклюдентні дії, направлені на продовження дії договору, у тому числі, і на час виникнення заявлених у позові вимог.

З наданих позивачем документів вбачається, що позивач відповідно до умов договору № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р. придбав у відповідача нафтопродукти на суму 8 216,67грн. (без ПДВ) 9860,00грн. (з ПДВ), що підтверджується копією платіжного доручення від 08.05.2008р. №3630 та видатковою накладною №562 від 08.05.2008р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору, товар видається покупцю на автозаправних станціях, зазначених у Додатку до договору, на підставі заправних карток на придбану кількість товару.

Позивач отримав від відповідача заправні картки на придбану кількість товару, проте з 20 травня 2008р. на автозаправних станціях перестали обслуговувати вищевказані заправні картки.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов’язку щодо заправлення автомобілів покупця на підставі пред’явлених заправних карток, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач 02.09.2008р. направив відповідачу претензію, в якій вимагав забезпечити заправлення автомобілів покупця або забезпечити можливість повернення продавцю заправних карток, яку відповідач залишив без реагування та задоволення.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не забезпечив заправлення автомобілів позивача, не надав позивачу можливості повернути заправні картки, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість.

23.11.2009р. позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 4 408грн., сплачену за нафтопродукти, судові витрати та суму витрат на правову допомогу у розмірі 2 500грн., яку визначив, як збитки.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., видаткову накладну №562 від 08.05.2008р, претензію, платіжне доручення №3630 від 08.05.2008р. про сплату за нафтопродукти, уточнення до позовної заяви від 15.11.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору на видачу нафтопродуктів по заправних картках № 0706/07-Т2 від 07.06.2007р., продавець (відповідач) зобов’язався продавати нафтопродукти (далі-товар) і забезпечувати видачу товару на постійній основі, а покупець (позивач) зобов’язався купувати (п.1.1).

Оскільки відповідач не забезпечив заправлення автомобілів позивача за договором, та не надав можливість повернути заправні картки в повному обсязі, вимога позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 4 408,00грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання бо додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов’язання та причинний зв’язок між порушенням зобов’язання і завданими збитками.

          При цьому, на кредитора покладається обов’язок доведення факту порушення зобов’язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв’язку між порушенням зобов’язання й понесеними збитками.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008р. між підприємством позивача та СПД фізичною особою Халіловою Наталією Кронидівною укладено договір №14/11/2008 про надання послуг адвоката, яким передбачено надання юридичних послуг у зв’язку з розглядом у господарському суді справи за позовом позивача до боржника ТОВ “Никонор”.

Договір №14/11/2008 про надання послуг адвоката був укладений позивачем у зв’язку із тим, що в штатному розкладі останнього не передбачено посади юриста.

За умовами договору підприємство позивача виплачує адвокату гонорар за весь період у розмірі 2 500,00грн. Порядок виплати гонорару: в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок адвокату, шляхом перерахування 100% розміру суми, вказаної в рахунку-фактурі або в касу.

Оплата послуг адвоката підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру серією №07 від 14.11.2008р., яка міститься у матеріалах справи.

У судових засіданнях інтереси підприємства позивача представляла саме Халілова Наталія Кронидівна, яка є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3418/10.

Отже, суд вважає, що позивачем доведений факт понесення збитків у вигляді витрат на правову допомогу, а відтак його вимога щодо їх відшкодування у розмірі 2500 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 224, 229 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 509, 526, 530, 623, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 408,00грн. та збитків у розмірі 2 500,00грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОНОР” м.Донецьк (83062, м. Донецьк, пр.Ленінський,4А, ЄДРПОУ 34423866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” м.Київ (01033, м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, п/н №43, ЄДРПОУ 24082043) заборгованість в сумі 4 408,00грн., збитки у розмірі 2500,00грн., держмито у сумі 86,42грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 199,95грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 30.11.2009року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі