Рішення № 6934499, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 29/274пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Джарти В.В.          

при секретарі судового засідання Косенко Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” м.Донецьк

Предмет спору: визнання договору на виконання будівельних робіт № б/н від 12.07.2006 р. недійсним

За участю

Представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” м.Донецьк про визнання договору на виконання будівельних робіт № б/н від 12.07.2006 р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про виконання будівельних робіт № б/н від 12.07.2006 р., додаток до договору.

Представник відповідача надав відзив від 17.02.09, яким заперечує проти позову. Повідомив, що роботи передбачені спірним договором були виконані ТОВ „Будсервіс” у повному обсязі та прийняті ТОВ „Восход”, а також частково оплачені, що підтверджується актом звірки розрахунків від 16.09.2008 р., тому права та обов”язки сторін за договором від 12.07.06 були схвалені не тільки відповідачем, а й позивачем, що унеможливлює визнання правочину недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України. До того ж , повноваження директора ТОВ „Будсервіс” – Єрмішина Миколи Семеновича, на укладання договору підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 101-393 та Статутом Товариства. Крім того, вважає, що позивач намагається уникнути виконання своїх зобов’язань за договором, а саме оплати виконаних будівельних робіт, які вони прийняли, та користуються їх результатами.

18.02.2009 р. позивач надав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 628235,00 грн., що знаходяться на п/р 26005301767916 в Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 30701949.

Ухвалою суду від 18.02.2009 р. заяву ТОВ „Восход” м. Донецьк про забезпечення позовних вимог залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009 р. ухвалу господарського суду Донецької області від 18.02.2009 р. у справі № 29/274пл залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2009 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.09 скасовано, залишивши в силі ухвалу господарського суду Донецької області від 18.02.2009 р.

Ухвалою Верховного суду України від 07.10.2009 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р.

Ухвалою суду від 26.01.09, в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на два місяця.

Ухвалою суду від 26.10.2009 р., в порядку ст. 69 ГПК України, заступником голови господарського суду Донецької області продовжено строк розгляду справи на один місяць.

25.11.2009 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін.

Суд не задовольняє зазначене клопотання про перенесення слухання справи, оскільки вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, адже наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк, задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

12.07.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” м.Донецьк був укладений договір на виконання будівельних робіт № б/н (далі – Договір).

Згідно умов п. 1.1 якого, позивач отримує, а відповідач приймає на себе зобов’язання по виготовленню покрівлі з ПВХ мембрани на торговому комплексі позивача, що розташований по вул. 230 Стрілкової дивізії в Будьонівському районі м. Донецька.

Оспорюваний договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України, якими передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України, визначає - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У позовній заяві, позивач посилається на те, що директор ТОВ „Будсервіс” Єрмішин Микола Семенович не мав необхідний обсяг повноважень для підписання спірного договору, ціна за яким (можливо) перевищує розмір статутного капіталу, оскільки під час укладання спірного договору, відповідачем не було надано копію статутних документів.

Суд не приймає до уваги викладене, оскільки це спростовується наступним:

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 ЦК України.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Спірний договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” м.Донецьк, укладався Єрмішиним Миколою Семеновичем, підпис якого засвідчений печаткою Товариства. У відповідності до ч. 1 ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Згідно з ч. 2 цієї ж статті, у товаристві з обмеженою відповідальністю, створюється виконавчий орган (колегіальний - дирекція або одноособовий - директор), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Як передбачає ч. 3 ст. 145 ЦК України, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Пунктом 8.14 Статуту ТОВ „Будсервіс” передбачено, що поточне керівництво і управління поточною діяльністю Товариства здійснює генеральний директор Товариства, який обирається загальними зборами учасників.

Відповідно до п. 8.16 Статуту, генеральний директор має право без довіреності представляти та укладати від імені Товариства договори.

Єрмішин Микола Семенович - є одним із учасників ТОВ „Будсервіс” та на момент підписання спірного договору був призначений директором Товариства, що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 101-393.

Зазначене підтверджується матеріалами справи та сторонами не спростовується.

Таким чином, посилання позивача на те, що у останнього є підстави вважати, що директор ТОВ „Будсервіс” не мав необхідний обсяг повноважень для підписання спірного договору, ціна за яким (можливо) перевищує розмір статутного капіталу, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

До того ж слід зазначити, що роботи передбачені спірним договором були виконані ТОВ „Будсервіс” у повному обсязі та прийняті ТОВ „Восход”, а також частково оплачені, що підтверджується актом звірки розрахунків від 16.09.2008 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наразі, позивачем не наведено суду жодних правових підстав відносно того, що спірний договір був підписаний з боку відповідача з порушенням норм цивільного та господарського права.

Виходячи з наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк щодо визнання договору на виконання будівельних робіт № б/н від 12.07.2006 р., укладений між ТОВ „Восход” та ТОВ „Будсервіс”, недійсним.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” м.Донецьк про визнання договору на виконання будівельних робіт № б/н від 12.07.2006 р. недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя