Рішення № 69334025, 04.10.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/1742/17

Провадження №2/0203/851/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа управління-служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, про виселення,

у с т а н о в и в:

10 травня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, які діють також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа управління-служба у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, про виселення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у квітні 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було зареєстровано право власності позивача на предмет іпотеки домоволодіння №57 по вул. Русанівській в м. Дніпрі. У домоволодінні зареєстровані і мешкають відповідачі. Викладені обставини стали причиною звернення до суду з позовом про їх виселення зі спірного приміщення (а.с.а.с. 2 7, 38, 40).

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, а ОСОБА_1 та представниця третьої особи заперечували проти їх задоволення.

ОСОБА_3 до суду не зявилася, була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, співвідповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5823974, за умовами якого ЗАТ «ПУМБ» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 350000,00 доларів США на строк до 14.11.2027 року для придбання домоволодіння №57 по вул. Русанівській в м. Дніпрі (а.с.а.с. 8 10).

Того ж дня між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №5824213, згідно з яким останній зобовязався придбаним за кредитні кошти майном відповідати за своєчасне виконання укладеного кредитного договору. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за №4966 (а.с.а.с. 11 16).

24 листопада 2015 року та 17.05.2016 року позивач звернувся до відповідачів з вимогами про виселення (а.с.а.с. 17 23).

28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було ухвалене рішення про реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки (а.с.а.с. 29 31).

Тепер у спірному домоволодінні зареєстровані відповідачі (а.с.а.с. 24, 66, 68).

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Юридичним чинником, що обумовлює право особи проживати у житлі, є її реєстрація за адресою цього житла у розумінні Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV (далі Закон №1382-ІV) «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно з яким місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

У відповідності зі статтею 3 Закону №1382-ІV реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Така реєстрація особи тягне для неї виникнення відповідних житлових прав, визначених, зокрема, главами 1, 6 Житлового кодексу України (далі ЖК), главою 59 ЦК, у тому числі, права користування житлом.

Відтак, ураховуючи факт реєстрації відповідачів у спірному домоволодінні, вони користуються усіма правами, передбаченим чинним законодавством для осіб, що правомірно займають житлове приміщення.

За правилами, встановленими частиною першою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом частин першої та другої статті 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз приведених норм процесуального закону доводить висновку про те, що суд під час розгляду цивільної справи обмежений у виборі способу захисту порушеного права (залежно від запропонованого позивачем), у застосуванні матеріального закону тощо, і таке обмеження обумовлене принципом диспозитивності.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач, незважаючи на відомий йому факт реєстрації відповідачів у спірному домоволодінні, просить суд лише виселити їх та не висуває вимогу про визнання їх такими, що втратили право користування житлом (або усунення перешкод у користуванні/розпорядженні майном шляхом скасування реєстрації відповідачів).

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про виселення за умови реєстрації відповідачів у спірному приміщенні.

Відтак, суд вважає за необхідне у задоволенні заявленого позову відмовити.

Керуючись статтями 4 11, 15, 18, 57 60, 169, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк» у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа управління-служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2017 року.

Суддя М.О. Католікян