Ухвала суду № 69332739, 21.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року м. Київ К/800/21090/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року в справі № 810/7072/13-а за позовом ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.11.2013р. № Ф-2566 про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком, а відтак з моменту обрання ним способу оподаткування власних доходів від здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою в силу приписів частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI вважається таким, що звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, позов задоволено. Вимогу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № Ф-2566 про сплату боргу (недоїмки), - визнати протиправною та скасовано.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Крім того, позивачу як громадянину, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1993 роках, присвоєно статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії (копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.12.1993р.).

01.04.1997 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області зареєстровано позивача в якості фізичної особи-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 2 353 017 0000 011046 (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3).

Також судами встановлено, що з 2012 року позивачем обрано особливий спосіб оподаткування, обліку і звітності шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4.

У листопаді 2013 року Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, керуючись приписами статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, визначила позивачу зобов`язання зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 3582 грн. 09 коп. та надіслала на його адресу вимогу від 21.11.2013 № Ф-2566 про сплату боргу (недоїмки) у наведеному вище розмірі.

Згідно з даними довідки відповідача від 17.01.2014 № 522/10/17-03, недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 3582 грн. 09 коп. утворилась внаслідок непроведення позивачем як страхувальником, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, доплати до мінімального страхового внеску за I - III квартали 2013 року по 1194 грн. 03 коп. щоквартально.

Позивач вважає, що у відповідача відсутні законодавчі підстави вважати його особою, яка зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наведені вище звітні періоди, оскільки він як пенсіонер за віком і одночасно суб`єкт спрощеної системи оподаткування в силу приписів частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», тому позивач як пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», які набрали чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених вище норм права колегія суддів дійшла висновку, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років). Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-25а14.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: