Ухвала суду № 69331493, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8556/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурного-будівельного контролю Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому остання просила:

- визнати протиправним та скасувати наказу відповідача-1 від 15 червня 2017 року №216 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року №0833140830188",

- зобов'язати відповідача-2 внести до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, протягом одного робочого дня з дня набрання рішенням суду законної сили, інформацію про зареєстровану Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року №KB 083140830188;

- визнати протиправним та скасування припису відповідача-1 від 05 липня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеження, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Одночасно із позовом позивачем подано до суду письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання рішенням законної сили;

- зупинення дії оскаржуваного припису до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 року клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено: зупинено дію наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 червня 2017 року №216 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року №0833140830188; зупинено дію припису Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеження, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокуратура м. Києва звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою відмовити в задоволені клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, за переконанням суду, дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та економічним інтересам ОСОБА_2, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що поза увагою суду залишилося те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок прийняття відповідачами спірного рішення. Нанесення такої шкоди суд безпідставно обґрунтував фактично економічним інтересом позивача, який полягає у здійсненні будівництва.

Також, в оскаржуваній ухвалі суду, не зазначено в чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Крім того, як встановлено колегією суддів, позовні вимоги у даній справі спрямовані на можливість здійснення будівництва об'єкту нерухомості.

Водночас, забезпечивши позов, суд фактично до завершення розгляду справи дозволив проводити будівельні роботи, а відтак і тимчасово вирішив спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі підстав, визначених ст. 117 КАС України (подібна позицію висвітлена у вищезазначеній постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).

Також суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали виходив з того, що Департаментом ДАБІ у м. Києві вже приймалось рішення від 24.11.2014 №12 «д» про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку по вулиці Редутній, 32 у Печерському районі міста Києва» від 24.03.2014 № КВ 083140830188, яке скасовано постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від Л 0.07.2017, в адміністративній справі № 826/15537/16.

Однак, колегія суддів критично ставиться до зазначеного, оскільки предметом оскарження у справі № 826/15537/16 є наказ ДАБІ України від 24.11.2014, а предметом розгляду у справі № 826/8556/17 є наказ від 15.06.2017 і припис від 05.07.2017 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), які винесені з різних підстав та різними суб'єктами владних повноважень, тобто предмети та сторони у вказаних справах не є тотожними.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, а також не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів неодноразово ставилось питання до представника позивача з приводу, яка саме існує небезпека заподіяння шкоди правам та економічним інтересам ОСОБА_2, однак вказаний представник не навів жодних доказів існування такої небезпеки, а також не довів, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем (представником позивача) під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову та під час апеляційного розгляду належним чином не обґрунтовано, чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та постановляє нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 р. - скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі, проте згідно до ч. 2 ст. 211 КАС України заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2017.

.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.