Постанова № 69331488, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9288/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ПАТ «Галіція Дистилері» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 10 березня 2016 року № 0000064020 та № 0000074020.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року у вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач порушив строк зарахування коштів на валютний рахунок та постанови товару на територію України, що встановлені ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року - скасувати у частині виходячи із наступного.

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд встановив, що Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з контрактами: від 29 вересня 2014 року № 29/09 з компанією - нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова), від 06 серпня 2013 року № GD001/2013 з компанією - нерезидентом Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР), від 10 червня 2011 року № 20611GRIN50 з компанією - нерезидентом «SAVERGLASS» (Фек'єр, Франція), від 08 липня 2013 року № 07/2013 з компанією нерезидентом LITCO BEVERAGES (США), за результатами якої склало акт від 19 лютого 2016 року № 160/28-10-40-20/31274359.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року:

- № 0000064020 про нарахування ПАТ «Галіція Дистилері» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 11567604 грн. 99 коп.;

- № 0000064020 про нарахування ПАТ «Галіція Дистилері» штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ПАТ «Галіція Дистилері» звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Галіція Дистилері» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач невірно застосував норми матеріального права при визначенні дати зарахування коштів за поставлений товар, а також дати надходження експортованого товару в Україну, що призвело до необґрунтованого нарахування пені, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з актом перевірки від 19 лютого 2016 року № 160/28-10-40-20/31274359 однією з підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000064020 та нарахування ПАТ «Галіція Дистилері» пені у розмірі 10197863 грн. 06 коп. став висновок податкового органу про те, що позивач несвоєчасно отримав від ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) оплату за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 4 ст. 1 вказаного Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03 вересня 2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України»(далі - Постанова) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд встановив, що між ПАТ «Галіція Дистилері» та компанією - нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) був укладений контракт № 29/09 від 29 вересня 2014 року на експорт коньячного спирту молодого.

Згідно з митною декларацією № 403020000/2014/001956 позивач відповідно до вказаного договору 24 листопада 2014 року здійснив поставку товару на суму 52125,00 доларів США (або 786891 грн. 51 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки - 22 лютого 2015 року.

Під час проведення перевірки податковий орган встановив, що фактичне зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Галіція Дистилері» за вказаний товар відбулося у сумі 30000,00 доларів США (484736 грн. 54 коп.) 24 лютого 2015 року та у сумі 16375,00 доларів США (454621 грн. 09 коп.) - 27 лютого 2015 року, тобто із порушенням строку на 2 та 5 днів.

Звертаючись до суду з даним позов, ПАТ «Галіція Дистилері» звертало увагу на те, що 24 та 27 лютого 2015 року вказані кошти були зараховані на поточні рахунки товариства (25% коштів на рахунок в іноземній валюті та 75% на рахунок у національній валюті), проте вперше такі кошти надійшли на територію України 23 та 26 лютого 2015 року та були зараховані на окремий аналітичний (розподільчий) рахунок товариства, відкритий у ПАТ «Банк Восток».

Як раніше зазначалося, положення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачають, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строк, який у даному випадку становить 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.

Вирішуючи питання про те, чи є дата зарахування коштів ПАТ «Галіція Дистилері» на аналітичний (розподільчий) рахунок товариства, відкритий у ПАТ «Банк Восток» датою виконання зазначеного обов'язку, колегія суддів виходить з того, що метою Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є здійснення контролю за своєчасним надходженням коштів або товару в Україну за зовнішньоекономічними операціями.

Згідно з п. 2 Постанови надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання». Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Відповідно до пп. «а» п. 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція) кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) підлягають зарахуванню на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що кошти, які знаходяться на розподільчому рахунку, перебувають на території України. У свою чергу уповноважений банк забезпечує зарахування коштів, що перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) на аналітичні (розподільчі) рахунки, які є окремими для кожного суб'єктів господарювання.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що датою виконання вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є дата зарахування коштів на аналітичні (розподільчі) рахунки товариства в уповноваженому банку.

Посилання податкового органу на п. 2.3 Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно вказаної норми права банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Разом з тим, зазначена Інструкція встановлює правила щодо зняття експортної операції з контролю, а не визначає дату, з якою обов'язок щодо надходження валютної виручки вважається виконаним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не вірно визначив дату надходження коштів за товар, поставлений згідно з митною декларацією № 403020000/2014/001956.

Разом з тим, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що строк надходження валютної виручки за вказаний товар був порушений, проте на меншу кількість днів, ніж встановив податковий орган.

Так, граничний термін надходження валютної виручки - 22 лютого 2015 року. Суд встановив, що кошти надійшли на аналітичний (розподільчий) рахунок товариства 23 та 26 лютого 2015 року, тобто із перевищенням встановленого строку на 1 та 4 дні.

Приєднаний до матеріалів справи Розрахунок пені за експортними контрактами ПАТ «Галіція Дистилері» містить необхідні дані для визначення розміру пені, яка була нарахована позивачу за 1 день прострочення надходження валютної виручки та, відповідно, суми пені, що була нарахована позивачу правомірно.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що за порушення терміну надходження валютної виручки у розмірі 30000,00 доларів США на 1 день (з 22 по 23 лютого 2015 року) позивачу була правомірно нарахована пеня у розмірі 2551 грн. 33 коп., а за порушення терміну надходження валютної виручки у розмірі 16375,00 доларів США на 4 дні (з 22 по 26 лютого 2015 року) - 5570 грн. 40 коп. Загальна сума правомірно нарахованої пені складає 8121 грн. 73 коп.

Також суд встановив, що на виконання контракту № 29/09 від 29 вересня 2014 року, укладеного із компанією - нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) позивач здійснив поставки товару за такими митними деклараціями:

- від 16 грудня 2014 року № 403020000/2014/002120 на суму 52131,00 доларів США (або 821604 грн. 47 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 16 березня 2015 року;

- від 16 грудня 2014 року № 403020000/2014/002121 на суму 58398,00 доларів США (або 920374 грн. 79 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 16 березня 2015 року;

- від 12 січня 2015 року № 403020000/2015/000008 на суму 58380,00 доларів США (або 919460 грн. 89 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 12 квітня 2015 року;

- від 12 січня 2015 року № 403020000/2015/000009 на суму 58380,00 доларів США (або 919460 грн. 89 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 12 квітня 2015 року;

- від 19 січня 2015 року № 403020000/2015/000063 на суму 58410,00 доларів США (або 927342 грн. 28 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 19 квітня 2015 року;

- від 19 січня 2015 року № 403020000/2015/000064 на суму 58395,00 доларів США (або 927104 грн. 13 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 19 квітня 2015 року;

- від 16 лютого 2015 року № 403020000/2015/000236 на суму 58410,00 доларів США (або 1513667 грн. 66 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 17 травня 2015 року;

- від 16 лютого 2015 року № 403020000/2015/000237 на суму 58380,00 доларів США (або 1513123 грн. 37 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 17 травня 2015 року;

- від 30 червня 2015 року № 403020000/2015/000991 на суму 58383,00 доларів США (або 1513667 грн. 66 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 28 вересня 2015 року;

- від 04 серпня 2015 року № 403020000/2015/001208 на суму 58386,00 доларів США (або 1267997 грн. 02 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 02 листопада 2015 року;

- від 04 серпня 2015 року № 403020000/2015/001209 на суму 58380,00 доларів США (або 1267866 грн. 72 коп.) з граничним терміном надходження валютної виручки 02 листопада 2015 року.

Під час проведення перевірки податковий орган на підставі виписок із банку від 23 лютого 2015 року № 214021 та від 26 лютого 2015 року № 244353 встановив, що грошові кошти за вказаний товар надійшли із перевищенням на строку від 95 до 326 днів.

У свою чергу ПАТ «Галіція Дистилері» зазначає, що зобов'язання ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) з оплати зазначеного товару були припинені зарахуванням зустрічних вимог до закінчення граничного строку, встановленого для надходження валютної виручки.

На підтвердження зазначеної обставини позивач надав під час проведення перевірки та до суду додаткові угоди № 2 від 14 березня 2015 року та № 3 від 25 серпня 2015 року, а також акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог по контракту № 29/09 від 29 вересня 2014 року, а саме: акт про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 14 березня 2015 року № б/н та акт про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 25 вересня 2015 року № б/н.

Зазначені документи не були враховані відповідачем із посиланням на те, що п. 4 Постанови у зв'язку із запровадженням вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону забороняє уповноваженим банкам знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам податкового органу, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням. Так, вказана норма права передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

У свою чергу Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює правила припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов'язань між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що пеня, передбачена ст. 4 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» може бути застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності лише у разі якщо зобов'язання компанії-нерезидента припиняються шляхом їх виконання, у даному випадку - перерахуванням коштів.

Враховуючи, що у межах 90 денного строку з моменту митного оформлення товару зобов'язання ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) з оплати товару були припинені зарахуванням зустрічних вимог, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування ПАТ «Галіція Дистилері» пені за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Іншою підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000064020 та нарахування ПАТ «Галіція Дистилері» пені у розмірі 1369741 грн. 93 коп. став висновок податкового органу про те, що позивач несвоєчасно отримав від компаній-нерезидентів Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) та LITCO BEVERAGES (США) товар, що поставлявся на умовах попередньої оплати.

Суд встановив, що між ПАТ «Галіція Дистилері» та компанією-нерезидентом Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) був укладений імпортний контракт № GD001/2013 06 серпня 2013 року. На виконання умов вказаного контракту позивач 24 жовтня 2013 року здійснив авансовий платіж на загальну суму 343199,93 євро (еквівалент 3772444 грн. 71 коп.).

Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) здійснило поставку зазначеного товару відповідно до митної декларації типу ІМ-40 ТН (тимчасова митна декларація) від 30 грудня 2013 року № 3042.

Відповідач під час перевірки дійшов висновку, що зазначений товар надійшов із порушенням термінів розрахунків на 15 днів (граничний термін надходження товару 22 січня 2014 року, фактично товар надійшов - 06 лютого 2014 року).

Також суд встановив, що між ПАТ «Галіція Дистилері» та компанією-нерезидентом LITCO BEVERAGES (США) був укладений контракт № 07/2013 від 08 липня 2013 року. На виконання умов контракту позивач здійснював авансові платежі на загальну суму 1477391,04 доларів США (еквівалент 11808786 грн. 58 коп.). Частина коштів у сумі 80779,31 доларів США була повернута позивачу.

Під час проведення перевірки контролюючий орган встановив надходження товару на суму 39000,00 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 8 днів (граничний термін надходження товару 13 листопада 2013 року, фактично товар надійшов - 21 листопада 2013 року); надходження товару на суму 41750,00 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 9 днів (граничний термін надходження товару 13 листопада 2013 року, фактично товар надійшов - 21 листопада 2013 року); надходження товару на суму 448250,00 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 44 дні (граничний термін надходження товару 13 листопада 2013 року, фактично товар надійшов - 27 грудня 2013 року); надходження товару на суму 409960,64 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 36 днів (граничний термін надходження товару 21 листопада 2013 року, фактично товар надійшов - 27 грудня 2013 року); надходження товару на суму 98697,49 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 25 днів (граничний термін надходження товару 27 лютого 2014 року, фактично товар надійшов - 24 березня 2014 року); надходження товару на суму 171,61 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 56 днів (граничний термін надходження товару 12 березня 2014 року, фактично товар надійшов - 07 травня 2014 року); надходження товару на суму 100000,00 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 52 дні (граничний термін надходження товару 16 березня 2014 року, фактично товар надійшов - 07 травня 2014 року); надходження товару на суму 179476,80 доларів США з порушенням термінів розрахунків на 22 дні (граничний термін надходження товару 15 квітня 2014 року, фактично товар надійшов - 07 травня 2014 року).

В акті перевірки міститься висновок про порушення термінів розрахунків між ПАТ «Галіція Дистилері» та компанією-нерезидентом «SAVERGLASS» (Фек'єр, Франція). Разом з тим, згідно з Розрахунком пені за імпортними контрактами ПАТ «Галіція Дистилері» пеня за вказане порушення податковим повідомленням-рішенням від 10 березня 2016 року № 0000064020 не нараховувалася.

В адміністративному позові ПАТ «Галіція Дистилері» вказує на те, що податковий орган невірно визначив дату надходження товару в Україну. На думку позивача такою датою слід вважати дату прийняття товару під митний контроль. У свою чергу відповідач керується тим, що товар вважається поставлений на територію України з моменту закінчення митного оформлення.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку моментом імпорту товару слід вважати дату перетину товаром митного кордону України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ч. 2 ст. 248 МК України передбачено, що засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Зазначені норми права вказують на те, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа. Проставлення на такому документі відбитків відповідних митних забезпечень (відтиску штампа «Під митним контролем») з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Натомість митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення та не може вважатися датою поставки товару в Україну.

Як вбачається із адміністративного позову та доданих до нього документів, поставка товару від Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) здійснювалася згідно з коносаментом MSCUDP794482 від 17 листопада 2013 року. Згідно дати на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» на коносаменті товар прийнятий до митного оформлення 28 грудня 2013 року. Граничний термін надходження товару - 22 січня 2014 року.

Таким чином, поставка товару від Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) була здійснена у межах 90-денного строку від дати здійснення попередньої оплати.

Поставка товару від LITCO BEVERAGES (США) здійснювалася згідно з коносаментами:

- № 543751 від 18 вересня 2013 року (дата на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» на коносаменті - 10 листопада 2013 року, граничний термін надходження товару - 13 та 21 листопада 2013 року);

- № HLCUHOU131226040 від 21 грудня 2013 року (дата на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» на коносаменті - 11 лютого 2014 року, граничний термін надходження товару - 27 лютого 2014 року)

- № 571808 та №571812 від 17 лютого 2014 року (дата на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» на коносаментах - 10 квітня 2014 року, граничний термін надходження товару - 15 квітня 2014 року.

Таким чином, поставка зазначеного товару була здійснена в межах 90-денного строку від дати здійснення попередньої оплати.

Разом з тим, поставка товару за коносаментом № 571809 від 07 лютого 2014 року була здійснена на територію України згідно з дата на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» - 22 березня 2014 року, в той час як граничний термін надходження товару сплинув 12 та 16 березня 2014 року.

Приєднаний до матеріалів справи Розрахунок пені за імпортними контрактами ПАТ «Галіція Дистилері» містить необхідні дані для визначення розміру пені, яка була нарахована позивачу за 1 день прострочення надходження товару в Україну та, відповідно, суми пені, що була нарахована позивачу правомірно.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що за порушення терміну надходження попередньо оплаченого товару вартістю 171,61 доларів США на 10 днів (з 12 по 22 березня 2014 року) позивачу була правомірно нарахована пеня у розмірі 47 грн. 79 коп., а за порушення терміну надходження попередньо оплаченого товару вартістю 100000,00 доларів США на 6 днів (з 16 по 22 березня 2014 року) - 17281 грн. 26 коп. Загальна сума правомірно нарахованої пені по експортних операціях складає 17329 грн. 05 коп.

Отже, загальна сума правомірно нарахованої ПАТ «Галіція Дистилері» пені за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» під час здійснення імпортних та експортних операцій складає 25450 грн. 78 коп. (8121 грн. 73 коп. + 17329 грн. 05 коп.).

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду від 26 червня 2017 року у частині задоволення позовних вимог ПАТ «Галіція Дистилері» про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000064020 у частині нарахування суми грошового зобов'язання за кодом платежу 2181000 у розмірі 25450 грн. 78 коп. підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000074020 став висновок податкового органу про те, що позивач станом на І квартал 2014 року, І-ІV квартал 2015 року не здійснював декларування товарів, що були експортовані за межі України та не були оплачені у встановлений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк.

Під час розгляду та вирішення даної справи суд дійшов до висновку, що порушення строків надходження валютної виручки за товар, поставлений за межі України, мало місце лише у І кварталі 2015 року.

Разом з тим, за змістом п. 5 розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207, декларуванню підлягають товари, які відповідають таким критеріям у сукупності:

- не оплачені у встановлений строк;

- не оплачені станом на звітну дату.

Як раніше зазначалося, товар на загальну суму 46375,00 доларів США був оплачений 23 та 26 лютого 2015 року з порушенням встановленого стоку на 1 та 4 дні. Разом з тим, станом на 01 квітня 2015 року - звітну дату І кварталу 2015 року такий товар був оплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим не підлягав відображенню у п. 5 розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном» зазначеної Декларації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000074020 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДФС лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26 червня 2017 року та є підставою для її скасування в частині.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, проте у частині визначення розміру правомірно нарахованої пені допустив помилку. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року - скасувати у частині.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року у частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000064020 у частині нарахування суми грошового зобов'язання за кодом платежу 2181000 у розмірі 25450 грн. 78 коп. - скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 28 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Файдюк В.В.

Кузьмишина О.М.