Постанова № 69330374, 04.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3982/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобовязння вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області (з урахуванням заяви про уточнення найменування відповідача), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову у проведенні розслідування нещасного випадку, викладену в листі голови ліквідаційної комісії УМВС України в Одеській області;

- зобовязати ліквідаційну комісію УМВС України в Одеській області призначити (вчинити дії по призначенню) і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 та за результатом розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1, за формою, що затверджується МВС.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 29.05.2017 року він звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області з проханням провести службове розслідування за фактом отримання 14.09.2015 року ним тілесних ушкоджень, що стались поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області під час затримання особливо небезпечних озброєних злочинців. На своє звернення позивач отримав відповідь від 04.07.2017 року №9/2591 про те, що службовим розслідуванням від 12.10.2015 року на підставі вимог п.2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, було прийнято рішення про те, що отримані позивачем тілесні ушкодження не кваліфікувати та не обліковувати. Як зазначає позивач, таке рішення було мотивовано тим, що отримані ним тілесні ушкодження не призвели до втрати працездатності на один робочий день або більше, або до необхідності переведення його на легшу роботу терміном не менш як на один робочий день. Такий стан речей обумовлено тим, що 14.09.2015 року позивач не звертався до лікарів швидкої медичної допомоги, які прибули на місце події та в подальшому, у період з 14.09.2015 року по 21.09.2015 року - до медичних закладів з приводу погіршення стану здоров'я також не звертався.

Позивач вважав, що ані комісією, що проводила службове розслідування за фактом застосування працівниками міліції табельної вогнепальної зброї та отримання ними тілесних ушкоджень, ані головою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області не враховано надані позивачем докази погіршення стану здоровя та звернення до медичних закладів. Позивач зазначив, що звертався до сімейного лікаря КЗОЗ Великомихайлівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги за медичною допомогою зі скаргами на головний біль, головокружіння, нудоту, блювання, хиткість ходи, тремор верхніх кінцівок. Позивачу встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма голови, струс головного мозку.

У судове засідання, призначене на 26 вересня 2017 року на 14:30 годину, з'явився представник позивача.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, відповідно до наданих письмових заперечень, відповідач вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що 14.09.2015 року до ГУ МВС в Одеській області з Котовського МВ ГУ МВС надійшла інформація про застосування табельної вогнепальної зброї, а також отримання тілесних ушкоджень працівниками УКР, БМГБОП, ГУ МВС, Котовського МВ ГУ МВС і Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС, що сталось поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області під час затримання особливо небезпечних озброєних злочинців. Наказом ГУ МВС України в Одеській області від 15.09.2015 року №3208 було призначено службове розслідування за фактом застосування працівниками міліції табельної вогнепальної зброї та отримання ними тілесних ушкоджень 14.09.2015 року під час затримання особливо небезпечних злочинців. Згідно висновку службового розслідування від 12.10.2015 року було встановлено, що ОСОБА_1 входив до складу оперативної групи по затриманню особливо небезпечних злочинців. Співробітниками ВІОС УКЗ ГУМВС було встановлено, що під час службового розслідування міліціонером-водієм відділення №2 автотранспортного взводу БМГБОП ГУ МВС України в Одеській області, старшиною міліції ОСОБА_1 було надано виписку з історії хвороби №599 ЛзП СМЗ ГУ МВС в Одеській області, згідно якої він з 21.09. по 01.10.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні ЛзП СМЗ ГУ МВС в Одеській області з діагнозом: стан після гострої закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, ознаками помірної внутрішньочерепної гіпертензії обумовленої порушенням венозного відтоку, ангіопатія сітківки, міопія, астено-невричний синдром.

Відповідач вказує, що як зазначив позивач, він отримав тілесні ушкодження внаслідок вибуху гранати при затриманні злочинців 14.09.2015 року. При цьому, як зазначає відповідач, встановлено, що позивач 14.09.2015 року до лікарів швидкої медичної допомоги, які прибули на місце події та в подальшому у період з 14.09. по 21.09.2015 року до медичних закладів за медичною допомогою або з приводу погіршення стану здоровя не звертався. Зазначені обставини також відображені в акті форми Н-5* від 05.10.2015 року спеціального розслідування групового нещасного випадку, який мав місце 14.09.2015 року о 19:30 год. під час переслідування підозрюваних у вчиненні вбивства поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області за участю співробітників окремих підрозділів ГУ МВС України в Одеській області.

Відповідач зазначив, що відмова у розгляді рапорту позивача від 29.05.2017 року щодо проведення службового розслідування за фактом отримання 14.09.2015 року останнім тілесних ушкоджень ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області є обґрунтованою, оскільки службове розслідування за вказаним фактом вже було проведено, складено висновок від 12.10.2015 року відповідно до якого, згідно вимог п.2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, було прийнято отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження не кваліфікувати та не обліковувати. Службовим розслідуванням було встановлено, що отримані позивачем 14.09.2015 року тілесні ушкодження не призвели до втрати працездатності на один робочий день, оскільки останній до лікарів швидкої медичної допомоги, які прибули на місце події та в подальшому до інших медичних закладів у період з 14.09. по 21.09.2015 року не звертався.

Дослідивши матеріали справи в порядку письмового провадження, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до спецповідомлення ГУ МВС України в Одеській області від 15.09.2015 року за №9/11194 встановлено, що 11.09.2015 року наказом ГУ МВС України в Одеській області №3156 у звязку з надходженням інформації щодо перебування на території Одеської області ОСОБА_2, який озброєний автоматичною вогнепальною зброєю та вибуховими боєприпасами, була створена оперативна група ГУ МВС України в Одеській області, до складу якої входив, зокрема, міліціонер-водій відділення №2 автотранспортного взводу старшина міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ОВС з 01.04.2009 року, на посаді з 22.10.2014 року.

14.09.2015 року при спробі примусово зупинити автомобіль, який рухався по трасі Кишинів Полтава, у напрямку автошляху Одеса Київ, на 2012 км ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили озброєний опір працівникам міліції, відкрили вогонь з автоматичної вогнепальної зброї, а ОСОБА_2 кинув у бік працівників міліції гранату, після чого намагався втекти з місця події у лісосмугу, при цьому вів прицільний вогонь з автомата АКМ по працівникам міліції. У звязку з цим, на підставі ст.15, ст.15-1 Закону України Про міліцію працівниками БМГБОП ГУМВС та УКР ГУМВС було застосовано вогнепальну зброю.

Внаслідок застосування злочинцями гранати, сім працівників міліції отримали осколкові поранення та контузії, з якими звернулися до Котовської ЦРЛ, де їм була надана медична допомога, у госпіталізації не було необхідності.

За даним фактом було розпочато службове розслідування.

Відповідно до акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, який мав місце 14.09.2015 року о 19:30 год. під час переслідування підозрюваних у вчиненні вбивства поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області за участю співробітників окремих підрозділів ГУ МВС України в Одеській області, форми Н-5* від 05.10.2015 року (а.с. 16-24), комісія, призначена дорученням ГУ МВС України в Одеській області від 18.09.2015 року №317 Про створення комісії по спеціальному розслідуванню групового нещасного випадку, провела в період з 18.09. по 05.10.2015 року спеціальне розслідування групового нещасного випадку.

Як вбачається з вищевказаного акту, під час службового розслідування міліціонер-водій відділення №2 автотранспортного взводу БМГБОП ГУМВС України в Одеській області старшини міліції ОСОБА_1 надав виписку з історії хвороби №599 ЛзП МСЗ ГУМВС України в Одеській області, згідно якої він з 21.09. по 01.10.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні ЛзП МСЗ ГУМВС з діагнозом: стан після гострої закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, ознаками помірної внутрішньочерепної гіпертензії обумовленої порушенням венозного відтоку, ангіопатія сітківки, міопія, астено-невричний синдром.

В акті форми Н-5* відображено, що старшина міліції ОСОБА_1 зазначив, що він отримав тілесні ушкодження внаслідок вибуху гранати при затриманні злочинців 14.09.2015 року. При цьому, було встановлено, що старшина міліції ОСОБА_1 14.09.2015 року до лікарів швидкої медичної допомоги, які прибули на місце події та в подальшому у період з 14.09. по 21.09.2015 року до медичних закладів за медичної допомогою або з приводу погіршення стану здоровя не звертався.

Відповідно до висновку службового розслідування, проведеного за фактами застосування працівниками міліції табельної вогнепальної зброї та отримання ними тілесних ушкоджень, що сталось 14.09.2015 року поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області під час затримання особливо небезпечних озброєних злочинців (а.с. 27-35) зазначено, що згідно пункту 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, тілесні ушкодження, отримані міліціонером-водієм відділення №2 автотранспортного взводу БМГБОП ГУМВС України в Одеській області старшиною міліції ОСОБА_1 не кваліфікувати та не обліковувати.

29.05.2017 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області з рапортом (а.с. 36), відповідно до якого просив провести службове розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень, отриманих 14.09.2015 року під час виконання службових обовязків поблизу с. Качурівка Котовського району Одеської області, оскільки у службовому розслідуванні від 12.10.2015 року не внесено відомостей щодо кваліфікації отриманих позивачем тілесних ушкоджень.

Листом від 04.07.2017 року за №9/2591 вх. (а.с. 25) відповідач повідомив позивача, що службовим розслідуванням від 12.10.2015 року, на підставі вимог п.2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, було прийнято рішення, що отримані ним тілесні ушкодження не кваліфікувати та не обліковувати. Зазначене рішення було прийнято у звязку з тим, що отримані позивачем 14.09.2015 року тілесні ушкодження не призвели до втрати працездатності на один робочий день або більше, або до необхідності переведення позивача на легшу роботу терміном не менш як на один робочий день.

Як зазначено у вищевказаному листі, це підтверджується також тим, що 14.09.2015 року позивач до лікарів швидкої медичної допомоги, які прибули на місце події та в подальшому у період з 14.09. по 21.09.2015 року до медичних закладів з приводу погіршення його стану здоровя не звертався.

Враховуючи викладене, в листі від 04.07.2017 року за №9/2591 вх. зазначено, що підстав для зміни кваліфікації у висновку службового розслідування від 12.10.2015 року та проведення додаткового службового розслідування не встановлено.

З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року №1346 (далі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (пункт 2.2 Порядку №1346).

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (пункт 2.4 Порядку №1346).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку №1346, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Пунктом 3.5 Порядку №1346 визначено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346, комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Пунктом 3.9 Порядку №1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пункт 3.10 Порядку №1346 визначає, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.11 Порядку №1346, Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий,

який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового

розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Пункт 3.19 Порядку №1346 передбачає, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Слід зазначити, що позивач у рапорті від 29.05.2017 року просив провести службове розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень, і листом від 04.07.2017 року йому відмовлено саме в проведенні службового розслідування, оскільки таке розслідування вже було проведене та за його результатом затверджено 12.10.2015 року висновок.

При цьому, з питання проведення розслідування нещасного випадку позивач до відповідача не звертався.

Тому суд не вбачає підстав для визнання протиправною відмову відповідача у проведенні розслідування нещасного випадку, оскільки з таким проханням позивач до відповідача не звертався.

Разом з тим, суд вважає безпідставними висновки службового розслідування від 12.10.2015 року в частині того, що тілесні ушкодження, отримані позивачем, не потрібно кваліфікувати та не потрібно обліковувати з посиланням на п.2.1 Порядку №1346.

Зі змісту наведеного вище п.2.1 Порядку №1346 вбачається, що розслідуванню підлягають, зокрема, раптові погіршення стану здоровя, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Відповідно до наведеного п.3.19 Порядку №1346 нещасний випадок, про який безпосередньо керівника потерпілого своєчасно не повідомили або втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого.

Вказаними нормами Порядку №1346 передбачено обовязок роботодавця розслідувати нещасний випадок навіть у разі, якщо втрата працездатності настала не одразу.

Як вбачається з довідки №7012 (а.с. 14) про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця військ МВС та з виписки з історії хвороби №599 (а.с. 11), ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЛзП СМЗ ГУ МВС в Одеській області з 21.09.2015 року по 01.10.2015 року, з діагнозом: стан після гострої закритої черепно-мозкової травми 14.09.2015 року, струс головного мозку, ознаками помірної внутрішньочерепної гіпертензії обумовленої порушенням венозного відтоку, ангіопатія сітківки, міопія, астено-невротичний синдром. Тобто втрата позивачем працездатності складає 11 днів.

Згідно вказаної виписки в анамнезі зазначено, що ОСОБА_1 14.09.2015 року близько 19:00 год. під час затримання підозрюваних потрапив під ударно-вибухову звилю від гранати РГД-5. Бригадою швидкої медичної допомоги надана перша медична допомога, від шпиталізації відмовився. 15.09.2016 року через сильний головний біль лікувався самостійно, а 21.09.2015 року через погіршння стану звернувся до ЛзП СМЗ ГУ МВС.

Дана виписка з історії хвороби позивача була в розпорядженні комісії, що проводила службове розслідування та спеціальне розслідування нещасного випадку, проте, в порушення приписів п.2.1 та п.3.19 Порядку №1346 нещасний випадок з ОСОБА_1 безпідставно не було обліковано як нещасний випадок, не було розслідувано зі складанням акту форми Н-5* (в наявному у справі акті форми Н-5* від 05.10.2015 року ОСОБА_1 не є потерпілим) та подальшим складанням акту форми Н-1* (НТ*) в залежності від обставин, встановлених розслідуванням.

Також відповідно до виписки з медичної карти хворого стаціонару поліклінічного відділення 11 МКЛ (а.с. 12-13), де позивач знаходився на денному стаціонарному лікуванні з 04.03.2016 року по 18.03.2016 року, зазначено, що позивачу поставлено діагноз церебрального судинного кризу, який став наслідком перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, отриманих 14.09.2015 року.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем. Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Статтею 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобовязання відповідача призначити провести розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 зі складанням акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1

При цьому, виходячи за межі позовних вимог з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне уточнити форми актів, що підлягають складанню відповідачем.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідності відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління МВС в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області призначити і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 та за результатом розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1, за формою Н-1* (НТ*).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому стягненню з ГУ МВС України в Одеській області підлягає судовий збір відповідно до задоволеної частини вимог 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС в Одеській області о особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління МВС в Одеській області в особі ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області призначити і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 та за результатом розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1, за формою Н-1* (НТ*).

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 (вул. Осадчого, 32, с. Слав'яносербка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67142) судові витрати в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Андрухів