Ухвала суду № 69315481, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/23268/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року

у справі № 826/23177/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація»

до 1) Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у

Київській області,

2) Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ТОВ «Фірма Варіація» звернулося в суд з позовом до Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, відповідачем неправомірно було прийнято спірний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-2309/11 від 23.09.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належить до переліку контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за виключенням випадків, передбачених п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис від 23.09.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фірма Варіація» до Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «Фірма Варіація» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі повідомлення від 31.08.2015 р. № 10/10-73/3108/18/01здійснено заходи щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил щодо замовника (забудовника) будівництва ТОВ «Фірма Варіація» по об'єкту будівництва: будівництво адміністративно - виробничих приміщень за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 52, в період з 10.09.2015 року по 23.09.2015 року.

Листом від 08.09.2015 року позивач повідомив Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про відсутність у нього правових підстав для проведення перевірки підприємства з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, оскільки відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесенні змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» існує мораторій на проведення перевірок.

23 вересня 2015 року Департаментом складено акт про недопущення посадових осіб органу державної архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та протокол № 3-Л-З-2309/6 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-2309/11 від 23.09.2015 року, яким зобов'язано позивача в термін до 15.10.2015 року допустити посадових осіб Департаменту на об'єкт будівництва «будівництво адміністративно-виробничих приміщень за адресою: вул. Привокзальна, 52 у м. Борисполі Київської області для здійснення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства.

Позивач, не погоджуючись із діями Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо проведення перевірки та прийняття припису від 23.09.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи обмеження, встановлене Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення перевірки позивача, у зв'язку із чим оскаржуваний припис від 23.09.2015 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач не є органом, сфера дії якого поширюється на сферу справляння податків і зборів, а тому норми Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII правомірно не застосовано ним при винесенні оскаржуваного припису.

Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Посилання позивача у касаційній скарзі проте, що відповідач є контролюючим органом, а тому нього поширюється дія Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII є помилковим, оскільки вище згаданий закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства. Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Відтак, беручи до уваги, що завданням Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань. колегія суддів приходить до висновку, що Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Департаментом Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28.12.2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01 липня 2015 року.

Оскаржуваний припис прийнято відповідачем 23 вересня 2015 року та стосується проведення перевірки позивача у період з 10.09.2015 року по 23.09.2015 року, а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року.

Стосовно посилання позивача в касаційній скарзі про отримання повідомлення щодо проведення планової перевірки за три дні до її початку, тобто з порушенням п. 4 ст. 5 Закону України « Про основні засади державного нагляду ( контролю ) у сфері господарської діяльності» згідно якої органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового

повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу, суд касаційної інстанції зауважує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав повідомлення про проведення планового заходу 07.09.2015 року, тобто більше ніж за десять днів фактичного здійснення планової перевірки, 23.09.2017 року.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 826/23177/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді