Постанова № 69315374, 28.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 р. Справа № 820/1162/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

прокурора Бояринова М.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 820/1162/17

за позовом Прокуратури Харківської області

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Прокуратура Харківської області (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову від 02.03.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примисового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №53229332.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року адміністративний позов Прокуратури Харківської області до департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови задоволено.

Скасовано постанову від 02.03.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №53229332.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, б.4) судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі №820/4128/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до прокуратури Харківської області, третя особа: ГУ ДКС України у Харківській області про зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі № 820/4128/16скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 15.07.2015 по 04.07.2016, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними дії прокуратури Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зобовязано прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 з урахуванням проведених виплат, в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі № 820/4128/16 залишено без змін.

По справі №820/4128/16 Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016 року видано виконавчий лист.

За заявою ОСОБА_3 від 21.12.2016 року 04.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53229332 про примусове виконання виконавчого листа №820/4128/16, виданого Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016. Боржнику надано строк до десяти робочих днів з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

Вищевказана постанова отримана прокуратурою Харківської області 16.01.2017, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (вх.№127ж-17).

Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.01.2017 за № 05/3-88вих17 надіслано клопотання про неможливість виконати рішення суду із зазначенням поважних причин невиконання судового рішення (вх.№1510-0-26-17 від 25.01.2017). У вищевказаному клопотанні прокуратура Харківської області з посиланням на приписи ст.31 Закону України Про виконавче провадження просила державного виконавця звернутися до суду щодо розяснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі №820/4128/16, яка є незрозумілою в частині її виконання щодо проведення нарахування та виплат заробітної плати стягувачу за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру.

20.01.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. на адресу прокуратури Харківської області направлена вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа №820/4128/16 від 09.12.2016, про що необхідно повідомити відділ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення та її посаду.

Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту 31.01.2017 надіслано лист за №05/3-121вих17 про неможливість виконати рішення суду із зазначенням поважних причин, який отриманий адресатом 03.02.2017.

02.03.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. на адресу прокуратури Харківської області направлена повторна вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа №820/4128/16 від 09.12.2016, про що необхідно повідомити відділ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення та її посаду.

02.03.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та законних вимог державного виконавця.

Вищевказані вимога державного виконавця від 02.03.2017 та постанова про накладення штрафу від 02.03.2017 з супровідним листом надійшли до прокуратури Харківської області 09.03.2017.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення постанови про накладення штрафу, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та незаконності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови слугували висновки державного виконавця про те, що боржником без поважних причин у наданий для самостійного виконання строк рішення суду виконано не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками державного виконавця з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 року N1404-VIII Про виконавче провадження (далі Закон України N1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону України N1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України N1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону України N1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України N1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів зазначає, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин.

04.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53229332 про примусове виконання виконавчого листа №820/4128/16, виданого Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016 року про зобов'язання прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до положень ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 з урахуванням проведених виплат.

Боржнику для самостійного виконання рішення суду надано строк протягом десяти робочих днів.

Постанова державного виконавця Бурли В.Е. від 04.01.2017 року прокуратурою Харківської області отримана 16.01.2017 року.

Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.01.2017 за № 05/3-88вих17 надіслано клопотання про неможливість виконати рішення суду через його незрозумілість.

У вказаному клопотанні прокуратура Харківської області з посиланням на приписи ст.31 Закону України Про виконавче провадження просила державного виконавця звернутися до суду щодо розяснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі №820/4128/16, яка є незрозумілою в частині її виконання щодо проведення нарахування та виплат заробітної плати стягувачу за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру.

Проте, колегія суддів вважає, що посилання позивача на незрозумілість постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 не є поважною причиною його невиконання, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 року у задоволенні заяви Прокуратури Харківської області про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі №820/4128/16 було відмовлено в зв'язку з тим, що рішення суду є чітким, ясним і додаткового роз'яснення не потребує.

20.01.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. на адресу прокуратури Харківської області направлена вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа №820/4128/16 від 09.12.2016.

Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту 31.01.2017 надіслано лист за №05/3-121вих17 про неможливість виконати рішення суду із зазначенням причин, за яких рішення суду у наданий державним виконавцем строк виконано бути не може.

Прокуратурою Харківської області у листі від 31.01.2017 №05/3-121вих17 державного виконавця повідомлено, що існують причини неможливості виконання рішення суду в добровільному порядку, усунення яких знаходяться поза межами повноважень прокуратури Харківської області, оскільки прокуратура Харківської області не має правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Такі причини невиконання рішення суду позивач вважає поважними.

Проте, колегія суддів зазначає, що причини викладені позивачем у листі від 31.01.2017 №05/3-121вих17 щодо невиконання прокуратурою Харківської області постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 з підстав викладених у листі від 31.01.2017 №0513-121вих17 є неповажними з огляду на наступне.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі № 820/4128/16 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними дії прокуратури Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зобовязано прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 з урахуванням проведених виплат.

Отже, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі № 820/4128/16 прокуратуру Харківської області зобовязано здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_3.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Отже, оплата праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Між тим, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій щодо звернення до розпорядника бюджетних коштів з питань виділення коштів для здійснення виплати за рішенням суду заробітної плати ОСОБА_3 та внесення змін до кошторисних призначень, а отже посилання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань для виплати заробітної плати ОСОБА_3 як на поважність причин невиконання рішення суду колегія суддів вважає неповажними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних коштів у боржника, який є державним органом, не є підставою для невиконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 р. Справа Жовнер проти України, від 29.06.2004 р. Справа Півень проти України) свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Європейський суд з прав людини у вищезазначених справах акцентує увагу на тому, що у випадках коли боржник є державним закладом, поточні витрати якого фінансуються з державного бюджету через Державне казначейство, рішення по справі залишаються невиконаними з огляду на те, що бюджетне законодавство держави не передбачає такого виду витрат, а також через відсутність відповідної нормативної бази щодо завдань, покладених на міністерства у випадку відсутності бюджетних коштів.

Разом з тим, у вказаних рішеннях, Європейський суд з прав людини зазначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Також, прокуратурою Харківської області не надано доказів виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку заробітної плати ОСОБА_3.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що дії з перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі № 820/4128/16 не вчинялися, перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 не проводився.

Посилання позивача на неможливість проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 на підставі рішення суду поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в силу приписів статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі і вчинення дій щодо перерахунку заробітної плати не залежить від наявності відповідного фінансування.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 19.05.2015 р. по справі 667/4594/14-а, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з обставин наведеної справи вбачається, що відповідачем було здійснено перерахунок виплат на виконання рішення суду, але виплати не проведено за відсутності бюджетних коштів.

Отже, висновки Верховного Суду України стосуються лише наявності підстав для притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду щодо виплат певних коштів.

В даній справі відповідач не вчинив дій на виконання рішення суду щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_3

Посилання позивача на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 12.07.2016 року по справі №820/4648/15, від 13.07.2016 року по справі № 820/4653 колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки предметом позову у вказаних справах були дії територіальних управлінь ДСА України щодо ненарахування та не виплати заробітної плати, а не рішення державної виконавчої служби про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Отже, враховуючи не проведення позивачем перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 колегія суддів приходить до висновку, що невиконання рішення суду у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання прокуратурою Харківської області відбулося без поважних причин.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду прийнята з врахуванням всіх обставин справи.

Отже, враховуючи, що рішення суду позивачем було невиконано у строк наданий державним виконавцем без поважних причин, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про правомірність постанови від 02.03.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примисового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №53229332.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Прокуратури Харківської області судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп., виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони- суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов»язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, приписи ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів приходить до висновку про безпідставність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Прокуратури Харківської області судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 820/1162/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Прокуратури Харківської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений 03.10.2017 р.