Ухвала суду № 69315350, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/18824/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мороза В.Ф., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Національний університет «Львівська політехніка», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про визнання протиправним і скасування дозволу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), за участі третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Національний університет «Львівська політехніка» (далі - НУ «Львівська політехніка»), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - ІДАБК), в якому з урахуванням заяви про доповнення підстав позову від 29 грудня 2016 року просить визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 для працівників університету» № IУ 114152331290 (далі також - Дозвіл на виконання будівельних робіт; Дозвіл).

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що будівництво, яке здійснюється на підставі оскарженого Дозволу, негативно позначилося на технічному стані будинку, у якому він проживає, позаяк такий розташований на АДРЕСА_2, прилеглій то тієї, де розпочато будівництво. Зокрема позивач відзначив, що після початку будівельних робіт на АДРЕСА_1 у будинках, розташованих поруч будівництва, в тому числі і в будинку, де проживає ОСОБА_1, помітною є усадка підлоги підвальних приміщень, спричинена вимиванням ґрунту підземними водами; на прилеглій до будівництва території спостерігається просідання ґрунтового покриву, що може спричинити руйнування будинку АДРЕСА_1. На думку позивача таке будівництво спричинить численні незручності для мешканців сусідніх будинків, зокрема призведе до задимлення, затінення, нарощення шумового забруднення, поширення неприємних запахів. Крім того позивач побоюється, що будівництво нового будинку призведе до зміни цільового призначення земельної ділянки, на якій він будується. Звертає ОСОБА_1 увагу й на те, що для одержання дозволу на виконання будівельних робіт НУ «Львівська політехніка» надала неповний перелік документів, що на його думку мало б слугувати для ДАБІ підставою для відмови у видачі оскарженого Дозволу на виконання будівельних робіт. Позивач також звертає увагу на те, що земельна ділянка, на якій проводиться будівництво, розташована у межах історичного ареалу міста Львова, межує з пам'ятками архітектури, зокрема з будинками, які внесено до Переліку пам'яток архітектури та містобудування м. Львова. Водночас проект будівництва, на який видано оскаржений Дозвіл, не погоджений Міністерством культури України, що, як відзначив ОСОБА_1, безпосередньо зачіпає його право на культурну спадщину, гарантоване Конституцією України та Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини».

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове судове рішення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2.

20 серпня 2015 року ДАБІ видала НУ «Львівська політехніка» Дозвіл на виконання будівельних робіт, за яким зазначеному Замовнику та генеральному підряднику (ТОВ «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд») надано право на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1.

Будинок, у якому проживає позивач, розташований неподалік земельної ділянки, де здійснюється будівництво багатоквартирного будинку на підставі зазначеного вище Дозволу на виконання будівельних робіт. Після того, як було розпочато будівельні роботи ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оскільки має обґрунтовані побоювання, що нове будівництво може завдати шкоди опорним, несучим, огороджувальним конструкціям будинку АДРЕСА_2, де проживає позивач. Окрім того позивач вважає, що будівництво у межах історичної частини міста порушує також його право культурну спадщину.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржене рішення не порушує права, свободи чи інтереси позивача, оскільки останній не є учасником публічно-правових відносин, що виникли в зв'язку з видачею НУ «Львівська політехніка» Дозволу на виконання будівельних робіт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними та обґрунтованими і при прийнятті цієї ухвали бере до уваги таке.

За преамбулою Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За пунктом 6 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VI (тут - в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після: <…> 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

За частиною першою статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За змістом частин першої, другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і здійснюється такий органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суть таких заходів розкрито у частині четвертій цієї статті, де наведено перелік повноважень посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки.

У контексті спірних правовідносин необхідно відзначити, що такі виникли між ДАБІ як органом, який відповідно до статті 6 Закону № 3038-VI здійснює управління у сфері містобудівної діяльності (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю), замовником будівельних робіт (НУ «Львівська політехніка»), а також генеральним підрядником (ТОВ БРП «Технобуд»), якого теж зазначено в оскарженому Дозволі.

Дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, який засвідчує право замовника (НУ «Львівська політехніка») на будівництво, у даному випадку, багатоквартирного будинку (об'єкта будівництва, що належить до IV категорії складності) у відповідності із затвердженою проектною документацією і на виділеній для цього земельній ділянці. Факт видачі замовнику такого дозволу, поряд з тим, свідчить і про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю дійшов висновку про допустимість будівництва згаданого вище об'єкта будівництва на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_1. Водночас слід додати, що прийняття такого рішення (Дозволу на виконання будівельних робіт) не звільняє замовника та генпідрядника від обов'язку й надалі дотримуватися вимог законодавства у сфері містобудування при здійсненні будівельних робіт аж до їх завершення. Контроль за дотриманням цих вимог покладено на орган державного архітектурно-будівельного контролю, якого закон наділив повноваженнями застосовувати комплекс заходів з метою недопущення та/або усунення порушень, якщо такі буде виявлено на об'єкті будівництва.

Отож, як відзначили суди попередніх інстанцій і з чим погоджується колегія суддів, Дозвіл на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, але з огляду на суб'єктний склад учасників правовідносин, що виникли у зв'язку з виданням цього Дозволу, юридичні права та обов'язки такий дозвіл створює безпосередньо для замовника робіт - НУ «Львівська політехніка».

Завданням адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, <…> при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, <…> шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного висновується, що завдання адміністративного судочинства обумовлено необхідністю захисту прав, свобод та інтересів осіб у публічно-правових відносинах, у яких суб'єкт владних повноважень реалізує свої владні управлінські функції. При цьому вибір конкретного способу захисту права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення з боку суб'єкта владних повноважень. Тобто звертаючись до суду позивач, з-поміж іншого, повинен обґрунтувати наявність у спірних правовідносинах порушення саме його охоронюваних законом прав та інтересів.

Зі встановлених в цій справі обставин висновується, що позивач не є учасником правовідносин, які виникли у зв'язку із отриманням НУ «Львівська політехніка» Дозволу на виконання будівельних робіт. Позаяк безпосередньо для позивача оскаржений Дозвіл на виконання будівельних робіт не створює жодних суб'єктивних прав та обов'язків, це позбавляє його права на захист у той спосіб, який зазначено в позовній заяві. Відтак колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених в цій справі обставин висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.Ф. Мороз

Т.Г. Стрелець