Постанова № 69314371, 28.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа№ 910/9551/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Слюсар С.В.;

відповідача: Бережок С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.07.2017

у справі №910/9551/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

про стягнення заборгованості у розмірі 543 972,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) заборгованості за договором на транспортування природного газу трубопроводами №14-118 від 30.01.2014 у загальному розмірі 543 972,44 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги, внаслідок чого виник борг.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами вимог позивача, просив суд відмовити у позові повністю. При цьому відповідач вказував на наступне:

- протягом оскаржуваного періоду позивач направляв відповідачу акти наданих послуг з транспортування газу трубопроводами від 31.10.2015 №10-ВТВ (обсяги власних потреб, виробничо-технологічних витрат та нормованих технологічних втрат газорозподільних підприємств), №10/2 (обсяги розбалансування ПАТ "Харківгаз" та ПАТ "Луганськгаз"), від 30.11.2015 №11/2 (обсяги розбалансування ПАТ "Луганськгаз") та від 31.12.2015 №12/2 (обсяги розбалансування ПАТ "Луганськгаз") згідно з договором від 31.10.2014 №14-118-ПР на загальну суму 543 972,44 грн. Однак зазначені акти відповідач не підписав, оскільки вказані в актах обсяги протранспортованого природного газу не підтверджуються реєстрами відповідача щодо реалізації природного газу споживачам;

- враховуючи наявну станом на 31.10.2015 заборгованість газорозподільних підприємств ПАТ "Полтавагаз", ПАТ "Гадячгаз", ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Івано-Франківськгаз", ПАТ "Закарпатгаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Волиньгаз" та ПАТ "Луганськгаз" перед відповідачем за використаний природний газ для забезпечення власних потреб, виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, відповідачем не здійснювалась реалізація природного газу для зазначених потреб вказаних підприємств та, як наслідок, не підписувався Акт наданих послуг з транспортування газу трубопроводами з ресурсів відповідача від 31.10.2015 №10-ВТВ на суму 158 464 грн. за Договором від 30.01.2014 №14-118-ПР;

- за інформацією ПАТ "Луганськгаз" про використання природного газу, обсяги негативного розбалансування (втрати газу) за вказаний період склали у жовтні 2015 - 362,124 тис. куб. м, у листопаді 2015 - 258,547 тис. куб. м, у грудні 2015 - 312,402 тис. куб. м природного газу. Таким чином, вказані обсяги природного газу, передані ГПУ "Шебелинкагазвидобування" в розподільні мережі ПАТ "Луганськгаз", були використані останнім без документального оформлення, тобто несанкціоновано;

- наразі питання документального оформлення обсягів негативного розбалансування з ПАТ "Луганськгаз" залишається не вирішеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 позов було задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 543 972,44 грн. та судовий збір у розмірі 8 159,59 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- надані позивачем копії Реєстрів протранспортованого мережами газорозподільних підприємств природного газу з ресурсів відповідача не відносяться до умов укладеного між сторонами Договору;

- станом на 31.10.2015 відповідач мав підстави оформити акт наданих послуг з транспортування газу трубопроводами у жовтні 2015 тільки з обсягами для власних потреб ПАТ "Полтавагаз" та виробничо-технологічних витрат і нормованих технологічних втрат для ПАТ "Лубнигаз". Деякі підприємства, а саме: ПАТ "Гадячгаз" та ПАТ "Полтавагаз", оформили купівлю обсягів природного газу для забезпечення ВТВ та нормованих технологічних втрат значно пізніше встановленого терміну;

- на сьогодні відповідач готовий підписати (поточною датою) акти наданих послуг з транспортування природного газу трубопроводами у жовтні 2015 року з наступними газорозподільними підприємствами в таких обсягах: ПАТ "Гадячгаз" - 78,656 тис. куб. м (виробничо-технологічні витрати та нормовані технологічні втрати); ПАТ "Лубнигаз" - 25,500 тис. куб. м (виробничо-технологічні витрати та нормовані технологічні втрати); ПАТ "Полтавагаз" - 7,069 тис. куб. м (газ на власні потреби); ПАТ "Полтавагаз" - 748,915 тис. куб. м (виробничо-технологічні витрати та нормовані технологічні втрати);

- відповідач неодноразово звертався до ПАТ "Луганськгаз" з приводу документального оформлення обсягів розбалансування газу та проведення розрахунків за них. Без укладеного договору та належної оплати за використаний природний газ, відповідач не має правомірних підстав для підписання спірних Актів наданих послуг з транспортування газу трубопроводами від 31.10.2015 №10/2, від 30.11.2015 №11/2 та від 31.12.2015 №12/2 з обсягами для ПАТ "Луганськгаз" у жовтні-грудні 2015 з ресурсів відповідача;

- станом на сьогодні, питання документального оформлення обсягів негативного розбалансування з ПАТ "Луганськгаз" залишається не вирішеним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2017.

В судовому засіданні 28.09.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.01.2014 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір на транспортування природного газу трубопроводами №14-118-ПР (далі - Договір).

За умовами Договору (п.п.1.1, 2.4) виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору. Виконавець приймає газ від замовника на пунктах приймання - передачі газу в трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Порядок оформлення наданих послуг погоджений сторонами в розділі 3 Договору, згідно з п.п.3.1-3.4 якого послуги з транспортування газу оформлюються виконавцем і замовником актами наданих послуг з транспортування газу трубопроводами. Виконавець до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику 2 примірники акту наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця. Замовник протягом 2 днів з дати одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами здійснюється відповідно до даних виконавця. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з виконавцем.

Вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.п.5.4-5.6 Договору).

03.12.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, в якій вони дійшли згоди про те, що Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014 і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору позивач направив на підпис відповідачу Акти наданих послуг з транспортування газу у жовтні - грудні 2015 року на загальну суму 543 972,44 грн. та рахунки на оплату вартості наданих послуг. Однак відповідач відмовився від підписання вказаних Актів та не оплатив виставлені позивачем рахунки, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 543 972,44 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виконати свої зобов'язання перед позивачем, останній просив суд стягнути з відповідача 543 972,44 грн. боргу в примусовому порядку.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжита усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач направив відповідачу Акти наданих послуг з транспортування газу у жовтні - грудні 2015 року на загальну суму 543 972,44 грн., а саме: №10-ВТВ від 31.10.2015 на суму 158 464,00 грн. (158 485,86 грн. - ПАТ "Харківгаз" в розмірі 21,86 грн.), №10/2 від 31.01.2015 на суму 149 615,15 грн., №11/2 від 30.11.2015 на суму 106 821,28 грн., №12/2 від 31.12.2015 на суму 129 072,01 грн., а також рахунки на оплату наданих за Договором послуг.

Однак відповідач відмовився від підписання наданих позивачем Актів, у зв'язку з непідтвердженням реєстрами відповідача реалізації природного газу споживачам.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що деякі підприємства-контрагенти відповідача оформили купівлю обсягів природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормативних технологічних втрат із порушенням встановленого терміну. Окрім того, відповідач стверджував про те, що ПАТ "Луганськгаз" використало обсяги природного газу з газотранспортної мережі за відсутності документального оформлення з ним купівлі газу, тобто несанкціоновано. За наведених обставин, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для підписання спірних Актів з позивачем та, відповідно, перерахування грошових коштів.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, невиконання або неналежне виконання третіми особами зобов'язань перед замовником не звільняє його від обов'язку оплатити надані позивачем послуги з транспортування природного газу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі №910/23571/15).

Окрім того, відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, порядок проведення розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору оплата послуг виконавцю пов'язана з фактом транспортування ним природного газу, тобто здійсненням певної діяльності, яка має комерційну цінність.

Так в п.4.2 Договору передбачено, що кількість протранспортованого виконавцем газу замовника до мережі газорозподільчого підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені ГРС. У разі, якщо замовник та /або його споживачі безпосередньо підключені до трубопроводу виконавця через ГРС, кількість протранспортованого газу виконавцем замовнику та /або його споживачам визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРС.

З наведеного випливає, що при укладенні Договору сторони погодили, що у разі, якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, то даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та /або його споживачам. Технологічний процес транспортування газу через приєднану мережу виключає контроль виконавця за обсягами газу, який відбирається споживачами замовника.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність згоди замовника на підписання актів приймання-передачі наданих послуг, які є документальним оформленням діяльності виконавця відповідно до умов Договору не спростовує факту здійснення останнім такої діяльності у спірному періоді, тобто у жовтні - грудні 2015 року. До того ж, обсяги протранспортованого природного газу визначалися приладами обліку газу, які встановлені на ГРС "Шебелинкагазвидобування".

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення розрахунків з позивачем в порядку та строки, встановлені в Договорі, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 543 972,44 грн. боргу.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Однак відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем вимог та висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9551/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова