Рішення № 69314056, 28.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017 р. Справа №917/1249/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", 36020, м.Полтава, вул.Козака,2-А

до Полтавської державної аграрної академії, 36003, м.Полтава, вул.Г.Сковорорди, 1/3 в особі Хорольського агропромислового коледжу Полтавської державної аграрної академії, 37800, Полтавська область, м.Хорол, вул. Небесної Сотні, 73

про стягнення 170 293,05 грн.,

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: Гречко С.В., довіреність № 33 від 19.12.16 р.

від відповідача: Бубирь О.І. довіреність від 18.08.17 р., Штомпель Я.С., дов. № 5-11-12 від 27.09.2017р., Чишко М.М. (в.о. директора)

Розглядається позовна заява про стягнення 139872,96 грн. основного боргу, 18413,07 грн. пені, 3 % річних в сумі 2084,92 грн. та 9922,10 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №552г-3/Б від 26.02.2016 на постачання природного газу, в частині повної та своєчасної оплати за постачання природного газу.

29.08.2017р. відповідачем надані письмові пояснення, в яких зазначається про погашення заборгованості в повному обсязі (вх. № 10574 від 29.08.2017р.).

28.09.2017р. відповідачем надані пояснення в підтвердження погашення заборгованості (вх. № 11960 від 28.09.2017р.).

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову не заперечував та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача проти зменшення штрафних санкцій заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між ТОВ "Полтавагаз збут" та Хорольським агропромисловим коледжом Полтавської державної аграрної академії укладений договір на постачання природного газу №552г-3/Б від 26.02.2016р.

Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник (ТОВ"Полтавагаз збут") постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 постачання природного газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем. Ціна природного газу за цим договором визначається на 1000 куб.м Ціна природного газу до сплати на 1000 куб.м - 7 571,64 грн.

Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу природного газу протягом відповідного розрахункового місяця визначається як добуток ціни природного газу та обсягу фактично поставленого Споживачу природного газу, за відповідний розрахунковий період, згідно актів приймання-передачі природного газу.

Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом періоду постачання.

Пунктом 3.7 договору, визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в Додатку до договору, протягом місяця поставки природного газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 07 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору, позивач здійснив постачання природного газу відповідачу в січні 2017 року на загальну суму 285 824,35 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЗБ000001411, підписаним сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином та в установлений строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 139 872,96 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 139872,96 грн. основного боргу, 18413,07 грн. пені, 3 % річних в сумі 2084,92 грн. та 9922,10 грн. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу за січень 2017 року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу природного газу в обсязі 33,637 куб.м. на суму 285 824,35 грн.

Доказів оплати спожитого газу у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що платіжними дорученнями № 570 від 08.08.17 р. на суму 69782,11 грн. № 571 від 08.08.17р. на суму 100510,94 грн. ним погашено суму боргу, що заявлена позивачем до стягнення, судом відхиляються з огляду на те, що в призначені платежу вказаних платіжних документів зазначається інший договір, ніж той, що визначений підставою позову.

Посилання відповідача на те, що платіжним дорученнями № 110 від 02.03.17 р. на суму 02.03.2017р. грн. ним погашено частково суму боргу судом відхиляються з огляду на те, що позивачем даний платіж враховано при визначені розміру заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 139872,96 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 8.2. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 08.02.2017 по 24.07.2017 на загальну суму 18413,07 грн.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних за період з 08.02.2017 по 24.07.2017 у сумі 2084,92 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9922,10 грн. за період лютий 2017 року - червень 2017 року.

Судом здійснено перевірку правильності розрахунків позивача за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи Ліга. Закон.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, в межах заявлених сум, а саме: 3 % річних в сумі 2084,92 грн. та 9922,10 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в межах заявлених сум, а саме: 18413,07 грн. пені.

Як зазначалось вище, представник відповідача усно просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування вказаного відповідач посилається на те, що заборгованість виникала не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів, що збитки позивачу не завдані; його підприємство є освітнім навчальним закладом, бюджетною установою, що утримується за рахунок бюджетних коштів.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи той факт, що відповідач є навчальним закладом, бюджетною установою, що утримується за рахунок бюджетних коштів, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 9 206,53 грн., в іншій частині - у позові відмовити.

При цьому, судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавської державної аграрної академії, 36003, м.Полтава, вул.Г.Сковорорди, 1/3 (код ЄДРПОУ 00493014) в особі Хорольського агропромислового коледжу Полтавської державної аграрної академії, 37800, Полтавська область, м.Хорол, вул. Небесної Сотні, 73 (код ЄДРПОУ 33376889) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ, 36020, м. Полтава вул. Козака 2-А (код ЄДРПОУ 39813404) 139872,96 грн. основного боргу, 9 206,53 грн. пені, 3 % річних в сумі 2084,92 грн. та 9922,10 грн. інфляційних нарахувань, 2 554,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 04.10.2017р.

Суддя О.А Киричук