Ухвала суду № 69314052, 03.10.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

03.10.2017 Справа № 917/1485/17

за позовом Малого приватного підприємства "ЧІК" (пров. Садовий, буд.2а, селище Диканька, Полтавська обл., 38500)

до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд.6, селище Диканька, Полтавська обл., 38500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Перша Полтавська державна нотаріальна контора (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 11)

про зняття арешту з майна

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Голяніщев Д. Ю.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Розглядається позовна заява про зняття арешту (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 1776909, зареєстрований 18.03.2005р. року Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції №5083 від 08.12.2003р. на нежитлові приміщення за адресою м. Полтава, вул. Європейська, буд. 6., які належать Малому приватному підприємству "ЧІК", архівний номер 2687404 POLTAVA1, архівна дата 10.12.2003, № реєстру 135130-2292, внутрішній номер 120F42B2DF42A31432F.

Відповідач відзив на позов не надав.

Третя особа в поясненнях від 18.09.2017р. повідомила, що з 01 січня 2013 року припинив свою дію Єдиний реєстр заборон, натомість створено новий реєстр - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; Перша Полтавська державна нотаріальна контора не є реєстратором в останньому Реєстрі; реєстрація прав і їх обтяжень на даний час здійснюється відповідним відділенням реєстраційної служби України.

Проаналізувавши позовні вимоги та надані докази, господарський суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України з таких мотивів.

За ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В ст. 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно з п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналіз вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України свідчить, що справа буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.

За ст. 121-2 ГПК України господарськими судами також розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що державним нотаріусом було відмовлено у вчинені нотаріальної дії в зв'язку з наявністю запису в Державному реєстрі про арешт приміщень за адресою м. Полтава, вул. Європейська, буд. 6., які належать Малому приватному підприємству "ЧІК". Позивач зазначає, що арешт на майно накладався в межах виконавчих проваджень органами державної виконавчої служби, проте на даний час всі виконавчі провадження стосовно МПП "ЧІК" завершені, і арешт повинен бути знятий. Позивач у позові вказує, що державним виконавцем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не було винесено постанову про зняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження, тому позивач позбавлений можливості розпоряджатися цим майном. При цьому, позивач зазначає, що йому невідомо за яким саме виконавчим провадженням було накладено вказаний арешт.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п.16 постанови пленуму Верховного суду України за №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст.12 ГПК позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Згідно п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України за № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що справа про зняття арешту на майно в межах виконавчого провадження підвідомча господарському суду в разі, якщо є спір між позивачем та іншими особами щодо права власності на це майно, або якщо заявником оспорюються дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно в конкретному виконавчому провадженні при виконанні судового рішення господарського суду.

В даному випадку позивач у позові не посилається на наявність спору щодо належності майна чи спору щодо права власності на це майно.

Також, у позові позивач не зазначає при виконанні якого рішення господарського суду державним виконавцем було допущено оспорювані дії.

За ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі зазначені у цій нормі справи, крім, зокрема, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно п.16 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України за № 5 від 21.05.2012р. "Про внесення змін до постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в адміністративних судах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Керуючись ст.ст. 80 (п.1), 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

Припинити провадження у справі.

Суддя Т. М. Безрук