Постанова № 69312463, 02.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4395/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Любімова О.Є.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача - Кисельова О.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні cправу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на його адресу надійшло податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 47 194, 07 грн. Вказане повідомлення-рішення надійшло позивачу без розрахунку податкового зобов'язання, де б значилась інформація про базу оподаткування, ставку податку, тощо. Позивач вказує, що базою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у той час згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться об'єкт незавершеного будівництва та відомості про площу відсутні. З наведених підстав позивач вважає, що за відсутності даних про базу оподаткування (площа об'єкта нерухомості), визначення грошового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 26 червня 2017 року №122022-13 є неправомірним, отже таке рішення відповідача підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на що Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 47 194, 07 грн. Форма «Ф» податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13 передбачена Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, отже, на переконання відповідача, підстави для його скасування та задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

Так, судом встановлено, що 26 червня 2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №122022-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем 18010200: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 47 194, 07 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про його скасування, як протиправного, з підстав, наведених в адміністративному позові.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13, його прийнято згідно приписів пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Так, за приписами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

У відповідності з абз. 2 пункту 2 розділу ІІ зазначеного Порядку, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначений в статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Базою оподаткування згідно з пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку, за яким обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

У відповідності з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З наведеного слідує, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, здійснюється виходячи із загальної площі об'єкта житлової нерухомості зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Отже, для обчислення суми податку має бути визначено базу оподаткування, у даному випадку площу об'єкта житлової нерухомості.

Як вже було зазначено, відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Також відповідно до пп. 266.7.4 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, як вбачається з наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 серпня 2017 року №94969948, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/1 об'єкту нерухомого майна - «незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості», розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Опис об'єкта: відсоток забудови - 85 відсотків (а.с. 9).

При цьому, у вказаній Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 серпня 2017 року №94969948, жодні відомості щодо площі вказаного об'єкта нерухомого майна відсутні.

Норма статті 7 Податкового кодексу України до елементів податку відносить, зокрема базу оподаткування.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Податкового кодексу України, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку (п. 24.1 ст. 24 Податкового кодексу України).

Отже, у даному випадку для обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкт житлової нерухомості) не вистачає такого елемента податку, як база оподаткування (площа об'єкта житлової нерухомості).

За таких обставин, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей стосовно площі об'єкта оподаткування, відповідачем не могло бути розраховано розмір податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Натомість, податковий орган, сформувавши позивачу податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13, яким визначив суму податкового зобов'язання за платежем 18010200: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 47 194, 07 грн., не навів жодних розрахунків такого нарахування, відповідно до приписів п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідно до пункту 9 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що в порушення вимог ст. 71 КАС України, відповідачем не доведена правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2016 рік, отже податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №122022-13 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26 червня 2017 року №122022-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору у розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано судом 02 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.