Постанова № 69311921, 28.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 р. Справа № 805/3005/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління поліції охорони в Донецькій області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Управління поліції охорони в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою оформлення речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на об'єкти нерухомого майна в установленому законом порядку, працівник Управління поліції охорони в Донецькій області звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_1 із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вчительська, 47.

08 червня 2017 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_1 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають чинному законодавству та порушують його права. Просив визнати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 таким, що порушує законні права та інтереси Управління поліції охорони в Донецькій області; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 здійснити реєстрацію речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Слов'янськ, вул. Вчительська, 47.

Представник позивача з'явився до суду, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Управління поліції охорони в Донецькій області, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109189, 04 квітня 2017 року через свого представника, який діяв на підставі довіреності № 62, виданою головою Національної поліції України, звернулось до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_1 із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вчительська (Калініна), 47.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2003 року серія САА номер 999578 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 2226316 від 21.08.2003 року) власником зазначеної вище адміністративної будівлі є Держава в особі Верховної Ради України і знаходяться в оперативному управлінні УДСО при УМВС України в Донецькій області.

01 квітня 2016 року вищевказане нерухоме майно за актами приймання - передачі було передано Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з власного балансу на баланс та у фактичне володіння Управління поліції охорони на підставі спільних наказів Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України № 50/82 від 29.01.2016 року № 323/374 від 31.03.2016 року, № 451/459 від 01.06.2016 року.

08 червня 2017 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_1 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У якості підстави для відмови у державній реєстрації прав державним реєстратором зазначено ту обставину, що заяву подано неналежною особою.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно частини четвертої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пп. 8 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення про закріплення майна на праві оперативного управління, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Відповідно до пп. «б» п. 4 Постанови КМУ «Про передачу об'єктів права державної власності та комунальної власності» від 21.09.1998 року № 1482, передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктом «б» пункту 2 цього Положення. Згідно із підпунктом «б» пункту 2 об'єктами передачі згідно з цим Положенням є, зокрема, нерухоме майно - будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва тощо.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35578685 від 08 червня 2017 року, під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав було встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), форма власності - державна, подана неналежною особою, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З огляду на вищевказане та відповідно до наказу Національної поліції України № 232/374 від 31.03.2017 року, суд вважає, що у спірному рішенні відповідач приходить до хибних висновків щодо того, що Управління поліції охорони в Донецькій області є неналежною особою щодо подання заяви про державну реєстрацію права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Калініна, 47, м. Слов'янськ, Донецька область та не може діяти від імені та в інтересах Держави як суб'єкта права державної власності.

Крім того позивач має право на реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вчительська, 47, відповідно до акту приймання - передачі, затвердженого наказом МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 року № 451/459.

Отже, виходячи з вищенаведених норм законів Управління поліції охорони в Донецькій області, як вигодо набувач права оперативного управління на нерухоме майно, передане йому за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном має законні підстави для звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено Управлінню поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно» неправомірно.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення в судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушення права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Такій ж самій позиції дотримується й Київський апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 25.01.2017 року у справі № 823/1809/16).

Більше того, в своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, зважаючи на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку, що єдиним ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 здійснити реєстрацію речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Слов'янськ, вул. Вчительська, 47.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Управління поліції охорони в Донецькій області таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3200 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 3891 від 20.06.2017 року та № 5483 від 28 серпня 2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління поліції в Донецькій області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 таким, що порушує законні права та інтереси Управління поліції охорони в Донецькій області.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 здійснити реєстрацію речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Слов'янськ, вул. Вчительська, 47.

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109189) суму сплаченого судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн..

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.