Рішення № 69302379, 04.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2349/17 04.10.2017 04.10.2017 04.10.2017

Провадження №22-ц/784/2136/17

Справа 489/2349/17

Провадження 22ц-/784/2136/17 Головуючий по 1 інстанції Кирильчук О.І..

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участі:позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року

за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач зазначала, що наказом директора за № 55к/тр від 26 квітня 2017 року звільнена з посади керівника фізичного виховання за п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП - прогул без поважних причин. Посилаючись на те, що 21 квітня 2017 року з 8:30 год. до 14:20 год. була відсутня на робочому місці з поважних причин, про які завчасно повідомила керівництво, позивач вважала своє звільнення незаконним та просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 10000 грн. за завдану моральну шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 у поновленні на роботі, суд виходив з того, що вона 21 квітня 2017 року була відсутня на роботі більше трьох годин без поважних причин, а тому звільнення її за прогул є законним.

Проте з таким висновком суду погодитись у повній мірі не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 03 вересня 2015р. працювала в Миколаївському професійному ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на посаді керівника фізичного виховання.

ОСОБА_2 21 квітня 2017 року з 9:00 год. до 14:00 год. брала участь у V обласній Спартакіаді серед інвалідів праці «Сила духу», у звязку з чим була відсутня на роботі більше трьох годин.

Між організатором Спартакіади та роботодавцем позивача не було домовленості про направлення її для участі у цьому заході.

Свою відсутність у цей день позивач не узгодила з директором Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, якому безпосередньо підпорядковується в силу п.1.5. посадової інструкції.

В письмових поясненнях щодо причин відсутності на робочому місці 21 квітня 2017 року ОСОБА_2 зазначила, що здійснила про це запис у журналі реєстрації виходу з території, попередила заступника з виховної роботи і зявилася на роботу в 14:20 год. та провела урок згідно з розкладом.

Положення ст.149 КЗпП про обовязок працівника працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватись трудової дисципліни і наведені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_2 є склад дисциплінарного правопорушення, так як вона була відсутня на робочому місці більше трьох годин без дозволу директора ліцею. А узгодження цього питання із заступником директора з навчально-виробничої роботи не можна вважати належним з огляду на те, що ця посадова особа виконує обовязки директора ліцею відповідно до п.1.6. лише в разі його відсутності (відпустка, хвороба).

Наказом директора ліцею №55к/тр від 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП - прогул без поважних причин.

В той же час роботодавець при обранні виду стягнення припустився порушень положень ст.149 КЗпП, а саме: не врахував попередню роботу ОСОБА_2, яка раніше до дисциплінарної відповідальності не притягалась, а навпаки нагороджувалась грамотами як роботодавцем, так і іншими юридичними особами, виключно позитивно характеризується; форму вини - отримання дозволу заступника директора ліцею на участь у організації змагань, тяжкість проступку і негативних наслідків від нього, тобто ОСОБА_2 хоча й була відсутня на роботі протягом трьох годин, але в цей час займалась організацією проведення змагань серед інвалідів в громадській організації на безоплатній основі після чого повернулась на роботу для проведення занять за розкладом.

За таких обставин застосування роботодавцем крайнього заходу дисциплінарної відповідальності як звільнення є незаконним.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 26 квітня 2017 року, поновлення на роботі з дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки роботодавця №41 від 07 серпня 2017 року середньоденний заробіток позивача складає 390,34грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2017 року по 04 жовтня 2017 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 42547,06грн. без утримання податків та інших обовязкових платежів (390,34 грн. х 109 робочих днів).

Що ж стосується моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя позивача внаслідок незаконного звільнення, то виходячи з положень ст.2371 КЗпП сума компенсації з огляду на неоднозначний характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань буде достатньою у вигляді 200 грн.

Враховуючи вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.1 ч.4 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 672 грн., а з відповідача в дохід держави 2688грн.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 07 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу №55к/тр від 26 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника фізичного виховання у звязку з прогулом без поважних причин за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП.

Поновити ОСОБА_2 на посаді керівника фізичного виховання Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу з 26 квітня 2017 року.

Стягнути з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 квітня 2017 року по 04 жовтня 2017 року у сумі 42547,06 грн. (сума зазначена без утримання податків та інших обовязкових платежів), 200 грн. компенсації за завдану моральну шкоду, 672грн. судових витрат, а в дохід держави 2688 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку.

Головуючий: Судді: