Ухвала суду № 69300359, 21.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: №22-ц/790/1337/17 Головуючий 1 інст. Вовк Л.В.

Справа № 627/306/16-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: відшкодуванняшкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретарів: Баранкової В.В., Асєєвої В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Нестерова в особі директора ОСОБА_5 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Нестерова, відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7

про відшкодування шкоди.

Посилалася на те, що 03 грудня 2015 року на великій перерві на майданчику біля подвіря навчального закладу - Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Несторова - її малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 було побито учнем 6-Б класу ОСОБА_9 , внаслідок чого сину були спричинені легкі тілесні ушкодження здоровя у вигляді закритої черепно-мозкової травми мяких тканин голови, струс головного мозку. В звязку з отриманими травмами її син перебував на лікуванні, і нею, позивачем, було придбано відповідні ліки на загальну суму 1639,26 грн., витрачено 180 грн. на проїзд на судово-медичний огляд, крім того злочином їй було спричинено моральну шкоду, яка полягала в душевних стражданнях, а також втраті значного часу на подачу заяв і скарг до відповідних органів, яку оцінювала в розмірі 50000 грн.

Ухвалами Краснокутського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року та від 05 жовтня 2016 року до участі у справі відповідно до ч.1 ст.. 33 ЦПК України були залучені співвідповідачі: Краснокутська гімназія імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Нестерова, відділ освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.

При розгляді справи ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримала. Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала, посилаючись на те, що бійка між учнями виникла під час їх перебування у навчальному закладі. Представники відповідачів: Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Несторова та відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що стався нещасний випадок, і вина навчального закладу в спричиненні малолітньому учню шкоди відсутня.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_6 та на її користь стягнуто з відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області майнову шкоду в сумі 1819, 26 грн. та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 3819 грн. 26 коп. Вирішено питання про сплату судового збору.

На це рішення суду директор Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Нестерова ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог,з посиланням на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом при залученні гімназії в якості співвідповідача не було перевірено її правового статусу та не враховано, що ОСОБА_6 наполягала на покладення відповідальності на відповідача ОСОБА_10, а не на гімназію.

Зазначає, що судом не враховано, що позивачем не надано до суду квитанції щодо оплати пального на поїзду до медичної установи для проведення огляду дитини експертами.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що шкода була завдана малолітньому ОСОБА_8 діями малолітнього ОСОБА_9 під час їх перебування в навчальному закладі. Зазначена шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення батьків від здійснення виховання та нагляду за малолітнім ОСОБА_9

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч.ч.1, 2ст.1178 ЦК Українишкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобовязаний здійснювати нагляд занею, цей заклад зобовязанийвідшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода булла завдана не з їхньої вини.

Згідно розяснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, зазначено, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг пятнадцяти років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі) , опікуни, а у відповідних випадках учбові, виховні або лікувальні заклади за наявністю загальних підстав.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав. Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 грудня 2015 року в Краснокутській гімназії стався нещасний випадок, а саме: на великій перерві, на спортивному майданчику гімназії, між учнями ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виникла сутичка, в ході якої ОСОБА_9 застосував до ОСОБА_8 фізичну силу, в результаті чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, а саме: закриту черпно-мозкову травму у вигляді забою мяких тканин голови, струсу головного мозку відповідно до висновку судово-медичного експерта №88-КК/15 від 25.12.2015 року.

Згідно акту № 13 від 04 грудня 2015 року, затвердженого директором Краснокутської гімназії ОСОБА_5, причиною нещасного випадку є порушення учнями ОСОБА_11 та ОСОБА_8 правил поведінки під час перерви. (а.с.18-19).

Відповідно до п.3.8 Статуту Краснокутської гімназії імені ОСОБА_3 ОСОБА_4 Несторова Краснокутської районної ради Харківської області, затвердженого начальником відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації ОСОБА_12 05.11.2011 року, педагогічні працівники зобовязані сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоровя, захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

Згідно графіку чергування вчителів на грудень місяць 2015 року черговим вчителем 03.12.2015 року була ОСОБА_13, яка не бачила конфлікту між вказаними учнями, оскільки робила зауваженням іншим учням, які порушували поведінку.

Згідно додатку №2 до наказу від 01.09.2015 року №115 директора гімназії до обовязків чергового вчителя входить слідкувати за дотриманням учнями правил поведінки, правил безпеки життєдіяльності на визначеній для нього території.

Наявність у гімназії Інструкції з охорони праці та з безпеки життєдіяльності учнів у приміщенні та на території школи під час навчально-виховного процесу від 01.09.2015 року, з якою були ознайомлені й учні, не є безумовною підставою вважати, що адміністрацією гімназії, педагогічним колективом та черговим вчителем здійснені всі заходи належного контролю за учнями в час знаходження під їх наглядом.

Тобто сам факт конфлікту між учнями гімназії під час перебування у навчальному закладі, і який потягнув за собою ушкодження здоровя дитини, свідчить про наявність правових підстав для настання відповідальності цього навчального закладу відповідно до ч.1 ст. 1178 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги на відсутність вини гімназії в спричиненні малолітньому учню шкоди, що підтверджується й наказом директора гімназії за № 179 від 08.12.2015 року про внесення змін до акту про розслідування нещасних випадків про те, що черговий вчитель ОСОБА_13 виконувала свої обовязки під час вищевказаного конфлікту, не мають правового значення.

В звязку з причиненою шкодою здоровю малолітнього ОСОБА_8, його мати ОСОБА_6 звернулася із завою до Краснокутського відділення поліції України в Харківській області на підставі якої та згідно висновку експерта №88-КК/15 від 23 грудня 2015 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень 03.12.2015 року було заведене кримінальне провадження заст.125 ч.1 КК України.

Постановою слідчого СВ Краснокутського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області від 27.12.2015 року кримінальне провадження за фактом спричинення тілесних ушкоджень закрито, в звязку з відсутністю в діяхОСОБА_9 складу кримінального правопорушення.

Згідно протоколу Краснокутського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено, скасовано постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 09 березня 2016 року, якою ОСОБА_7 визнано винною і піддано адміністративному стягненню за ст. 184 КУпАП, скасовано, а провадження у справі закрито, за відсутністю в її діях складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про відсутність вини відповідача ОСОБА_10 в неналежному виконанні її батьківських обов'язків по вихованню свого сина ОСОБА_9 під час його перебування під наглядом гімназії.

Згідно довідки Краснокутської ЦРЛ ОСОБА_8 в період з 03.12.2015 року по 15.12.2015 року знаходився на лікуванні у зв'язку з отриманими травмами.

З наданої лікарем ОСОБА_14 довідки вбачається рекомендації лікаря про застосування медпрепаратів, які придбані позивачем (а.с.7,) на 1639,26, грн. для лікування дитини в посттравматичний період. Також згідно квитанції (а.с.7 зворот) позивачем витрачено 180 грн. на пальне А-92Е для поїздки на медичний огляд.

З огляду на зазначені обставини відповідно до ч.2 ст.1178та ч.1 ст.1167 ЦК України, колегія суддів вважає обґрунтованими й висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ОСОБА_6 про стягнення на користь останньої понесених витрат на ліки, витрат на бензин, а також на відшкодуванняморальної шкоди, яку зазнала її дитина внаслідок травмування.

Висновки суду першої інстанції про стягнення зазначених витрат підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам ст.ст. 23,1167-1168 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду і лише переоцінюють висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегіясуддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцятиднів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: