Постанова № 69294824, 03.10.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2058/17

2а/201/93/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06 лютого 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і стягнення судових витрат. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилалися на те, що 27 січня 2017 року відповідачем була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 165-1 КУпАПП і накладено штраф в розмірі 2550 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки вказаних в ній порушень він не допускав, доказів правопорушення не надано, факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону. Вважає дії, вчинені відповідачем протиправними і незаконними та просив визнати незаконною та скасувати вказану постанову і стягнути судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що оскаржувана постанова винесена правильно, всі дії відповідача по винесенню цієї постанови були правомірними з дотриманням всіх вимог закону згідно з чинним законодавством, ніякої шкоди не завдавали, порушень з їх боку допущено не було, всю належну позивачу інформацію надавали йому своєчасно і у відповідності до закону, вважає позовні вимоги не обгрунтованими і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У судовому засіданні встановлено, що постановою № 1 від 27 січня 2017 року по справі про накладення адміністративного стягнення, винесену заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі протоколу № 3 від 26 січня 2017 року, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2550 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУАПП. Вказана постанова була вручена позивачу як порушнику.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки зазначену постанову позивачем було отримано 27 січня 2017 року, а до суду з оскарженням цієї постанови він звернувся вже 06 лютого 2017 року.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно постановою № 1 Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу на користь держави в сумі 2 550.00 грн.. Позивач не погодився з вказаною постановою і звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд приходить до наступних висновків.

Службовими особами Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області (відповідач, податківці) здійснено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2015 року.

За результатами даної перевірки було складено акт № 2089/04-66-14/25014919 від 28 листопада 2016 року, який отриманий підприємством в одному екземплярі поштою 02 грудня 2016 року, відповідно до якого перевіряючими були встановлені в тому числі порушення п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, підприємство не нарахувало, не обчислило, не сплатило єдиний внесок на суму 616.00 грн.

За наслідками висновків Акту перевірки, відповідачем були прийняті, в тому числі податкові повідомлення-рішення: вимога до ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» про сплату боргу(недоїмки) № Ю - .014261302 від 15 грудня 2016 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнобовязкове державне соціальне страхування на суму 616 грн., рішення № НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» нараховані штрафні санкції в розмірі 308.00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» оскаржив в судовому порядку. Саме при вирішені судом питання щодо скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний суд надає правову оцінку наявності порушень податкового законодавства. Рішення адміністративного суду в податковому спорі, що набрало законної сили є обовязковим і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Однак, посадовими особами податкової інспекції було складено протокол відносно позивача від 26 січня 2017 року № 3 про адміністративне правопорушення п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». З зазначеним у протоколі ОСОБА_1 не був згоден, оскільки ним, на його думку, правопорушень передбачених от. 165 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не вчинялося, а висновки викладені в Акті перевірки від 28 листопада 2016 року № 2089/04-66-14/25014919 є спірними, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Позивач надав пояснення до протоколу № 3 від 26 січня 2017 року про помилковість висновків податкового органу та оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку. Але, не зважаючи на вищевикладене, відповідачем стосовно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1 від 27 січня 2017 року.

Такі дії податкового органу не відповідають матеріалам справи та є протиправними, виходячи з наступного. Саме призначення та проведення перевірки вже виходить за рамки законодавчих норм. Так, податкова перевірка була здійснена на підставі наказу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року № 81 «Про організацію та проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Таксі Сервіс» ТДВ Автопромінь» (код за ЄДРПОУ 25014919)» згідно рішення про припинення діяльності ДП Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь» з 23 лютого 2016 року було призначено позапланову виїзну перевірку за період з 07 квітня 2015 року по 23 лютого 2016 року. 15 листопада 2016 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 14 листопада 2016 року № 560 « Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Таксі Сервіс» ТДВ Автопромінь» було поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь». 14 листопада 2016 року було скасоване рішення про припинення діяльності позивача шляхом реорганізації, а тому обставини, що були підставою для документальної позапланової перевірки відповідно до вищевказаного наказу відсутні, про що повідомлено перевіряючий орган.

Крім того, зазначено, що строк проведення документальної позапланової перевірки сплив, відповідно до ст. 82, 85 ПК України. Діючим податковим законодавством України не передбачено перенесення терміну проведення перевірки, тим паче призначеної за ухвалою суду в якій чітко визначено термін проведення перевірки. Так, відповідно до п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N92755-VI продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 ПК України (документальні планові перевірки), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо субєктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків не більш як на 10 робочих днів.

Згідно з п. 82.2. ст. 82 ПК України продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 ПК України (документальні позапланові перевірки), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо субєктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Підпунктом 82.3. ст. 82 ПК України, визначено, що продовження строку фактичної перевірки здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб. Підставами для подовження строку такої перевірки є: заява субєкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки); змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу субєкта господарювання та/або його господарських обєктів.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від н: земних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, повязаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Таким чином, Податковим кодексом чітко визначено термін та строк проведення спірної перевірки, а наказ Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області з ід 14 листопада 2016 року № 560 « Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь» є протиправним.

Крім того, ряд висновків перевіряючих не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству в зв'язку з чим застосування вказаних санкцій також є неправомірним, виходячи з наступного: основними аргументами відповідача, які визначені в Акті перевірки, став протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 26 липня 2016 року, який пояснив, що працював без належного оформлення трудових відносин десь з січня 2011 року, а був оформлений з 15 липня 2014 року, який вказував на те, що він передавав готівкові кошти в касу підприємства. Так, згідно з наказом по ДП «Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь» від 25 липня 2014 року №47/1к про прийняття на роботу ОСОБА_3 приступив до роботи з 25 липня 2014 року, прийнятий, з окладом згідно штатного розпису, який неодноразово змінювався відповідно до норм чинного законодавства., саме: з окладом 1250 грн., станом на 01 серпня 2015 року оклад становив 1945.0 грн., станом на 01 грудня 2015 року оклад становив 1955.0 грн.. Заробітна плата нараховувалася щомісячно, про що свідчить місячна звітність (щомісячні звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» та квартальна звітність (щоквартальний Звіт 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них подаку») що свідчить про дотримання норм пп. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 50.1 ст. 50, п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, абз.б п. 176.2 ст. 176, пп. 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України.

Невірним є включення до висновків Акту ствердження стосовно нарахування єдиного внеску на суму 616.00 грн., так як згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону від 07 жовтня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок нараховується: на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України « Про оплату праці». Згідно з наказом по ДП «Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь» від 25 липня 2014 року № 47/1к « Про прийняття на роботу», ОСОБА_3 приступив до роботи з 25 липня 2014 року, звільнений з роботи 01 березня 2016 року згідно наказу від 01 березня 2016 року № 28к «Про припинення трудового договору». Таким чином єдиний соціальний внесок нараховано в повному обсязі та відповідно до законодавчих норм, про що свідчить місячна звітність (щомісячні звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів»). Первинні бухгалтерські та інші документи, які використовувалися при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про пильність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється відсутні.

Одночасно з цим, виручка від реалізації квитків фіксується у регістрах бухгалтерського обліку, а саме у відомостях реєстрації продажі квитків, які складаються в пунктах продажу квитків на автостанціях, з якими заключено договори на надання послуг по реалізації квитків. Відомості продажу квитків щоденно здаються водієм диспетчеру, який їх перевіряє та надає до бухгалтерії. Згідно наданих до бухгалтерії відомостей формується дохід підприємства, який в подальшому є обєктом оподаткування відповідно ст. 135 Податкового кодексу України. Так, всі відомості від перевезення пасажирів надані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 диспетчеру, передані до бухгалтерії, де були надані обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік відповідно п. 135.2 ст. 135 (доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу). Готівка від водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за реалізовані квитки (згідно їх слів) до каси підприємства ДП Таксі Сервіс» ТДВ «Автопромінь» за перевіряємий період не надходила, тому ніяким чином не могла бути оприбуткована.

Таким чином, дохід підприємства задекларований у деклараціях на прибуток за 2013, 2014, 2015 роки відповідає даним бухгалтерського обліку у відповідних періодах, що відповідає вимогам Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756 VI (змінами та поповненнями) у частині п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135, 135.2 ст. 135.

Щодо оскарження вимоги Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області № Ю- НОМЕР_2 від 15 грудня 2016 року про сплату суми недоїмки зі справи єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 616.00 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій на суму 308.00 грн., винесені на підставі Акту № 2089/04-66-14/25014919 від 28 листопада 2016 року то відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання вручення) податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, оскільки, позивачем в судовому порядку оскаржуються рішення податкового органу, що стали підставою для винесення оскаржуваної вимоги, винесення вимоги Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області № Ю- НОМЕР_2 від 15 грудня 2016 року про сплату суми недоїмки зі справи єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 616.00 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій на суму 308.00 грн., є передчасним.

Більш того, слід зазначити, що все вищевикладене свідчить про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем норм ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та протиправність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0014261302 від 15 грудня 2016 року та рішення № НОМЕР_1 від 15 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій.

Крім того, сам акт складений з грубим порушенням п. 1.7 та п.п. 2.3.2.2 п. 2.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платника податками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 935 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 pоку № 607/23139, де зазначено: "1.7. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. 2.3.2.2. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення".

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що при перевірці позивачем надані всі необхідні первинні документи.

Все вищевикладене свідчить про однобоке та необєктивне висвітлення всіх обставин перевірки при складанні акту. Більш того, все вищезазначене свідчить про невірне відображення відповідачем фактичних обставин справи, встановлених норм Податкового Кодексу України та інше. За таких обставин дії по складанню Акту є неправомірними. Вищеописані неточності, перекручені та невраховані статті відповідних законодавчих актів були допущені відповідачем завідомо з метою формування в Акті образу позивача як товариства з сумнівною репутацією та закладання на позивача неправомірних штрафних санкцій, незважаючи на те, що позивач є сумлінним та добросовісним платником податків, своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобовязання по сплаті обовязкових платежів, здійснює систематичну прибуткову діяльність та забезпечує робочими місцями своїх працівників.

В своїх висновках у акті № 2089/04-66-14/25014919 від 28 листопада 2016 року про несплату єдиного внеску позиція податкової інспекції грунтується показами свідка - водія в кримінальному провадженні №12014040000000947 про вчинення кримінального правопорушення за ч. З ст. 212 КК України, однак ці покази не є доведеними судом, більш того листом від 05 грудня 2016 року № 802/10/04-62-23 старший слідчий СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомив про закриття зазначеного кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою від 30 листопада 2016 року старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000947 від 27 грудня 2014 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Тобто, за результатами проведеного досудового розслідування слідчим була встановлена відсутність складу кримінального правопорушення в діях службових осіб позивача, що впливає і на висновки, зроблені в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 28 листопада 2016 року № 2089/04-66-14/25014919 за період з 07 квітня 2015 року по 23 лютого 2017 року. Адже такі висновки були зроблені на підставі протоколів свідків, а ці протоколи складались під час проведення досудового розслідування в рамках закритого кримінального провадження № 12014040000000947.

До того ж, допити свідка, який повідомив що він працював на підприємстві позивача без належного оформлення деякий час та передавав виручку через невідому особу до каси підприємства, вказуючи при цьому досить приблизні суми виручки за робочий день, не можуть бути без належного документального підтвердження підставами для нарахування позивачу будь-яких зобов'язань, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 804/9107/16 за позовом ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень рішень.

Крім того, адміністративний позов у справі № 804/660/17 за позовом ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень рішень винесених саме на підставі акту № 2089/04-66-14/25014919 від 28 листопада 2016 року задоволено, спірні податкові повідомлення-рішення скасовані.

Це підтверджує той факт, що порушення податкового законодавства, які начебто мали місце, в діях підприємства та його посадових осіб відсутні.

Згідно ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

В той же час, порушення, яке начебто вчинене позивачем допущено, ще у січні - лютому 2016 роках, тобто термін притягнення до адміністративної відповідальності взагалі минув.

Крім того, згідно вимог ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, матеріали справи не мають доказів наявності правопорушення та винності в діях ОСОБА_1 за ст. 165-1 КпАП України, а висновки про начебто наявні порушення посадовими особами підприємства є надуманими та безпідставними і є лише припущеннями посадових осіб податкової інспекції.

Згідно ст. 55 Конституції України, суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. З ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративний позов може містити вимоги про скасування чи визнання нечинним рішення відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими особами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він перечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки позивач оспорює правомірність рішення субєкту владних повноважень, то обовязок доказування правомірності свого рішення, наявності підстав для його винесення та його обґрунтованості покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 162 Кодексу про адміністративне судочинство України разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Вищевикладене свідчить, що висновки викладені в акті перевірки, є безпідставними, а прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення -рішення є протиправними. Тому, факти, що начебто мали місце і викладені у протоколі від 26 січня 2017 року № 3 про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а постанова від 27 січня 2017 року № 1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 2 550.00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення; процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору; при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено - у вищестоящий орган вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки порожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з пня вручення такої постанови.

Згідно ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути вказані: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення відповідно до частини відповідної статті, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи, на підставі яких, орган (посадова особа) уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення встановлює наявність або відсутність вини в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст. 286 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі і вказаний протокол повинен підписуватись особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це позивач же взагалі не був присутній при складанні відносно нього адміністративного протоколу, його права, передбачені чинним законодавством, йому не роз'яснювалися і про існування такого протоколу він не знав.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи, а саме чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто об'єктивна сторона вчиненого правопорушення, у відповідності до частини статті КУпАП.

При винесенні постанови не були зясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, таж посадовою особою не було зясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і обєктивно зясувати обставини справи.

Однак в оскаржуваній постанові не зазначена ні об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, ні суб'єктивна, а тому виходячи з основних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення та викладеного в постанові, суд вважає що в діях позивача взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, а тому дану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав субєктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність субєкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і обєктивно зясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені першим заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову № 1 від 27 січня 2017 року по справі про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2550 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУАПП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.

Не може суд прийняти до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджуються, порушення прав позивача дійсно були допущені.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 165-1, 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27 січня 2017 року № 1 по справі про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу на користь держави в сумі 2550 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУАПП.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в вигляді судового збору, сплаченого при подачі цього позову, в сумі 640 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя -