Постанова № 69290346, 21.09.2017, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2705/16-а

Провадження № 2-а/675/20/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Трасковського С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ящука О.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Замкової виправної колонії №58 про визнання протиправними та незаконним дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до адміністрації Замкової виправної колонії №58 про визнання протиправними та незаконними дій.

Так, з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, а також уточнень, заявлених в ході розгляду справи, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо порушення останнім норм його харчування, як особи, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, права на отримання поштової кореспонденції, зокрема посилок, бандеролей, на здійснення місіонерської діяльності, на придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності в крамниці, що знаходиться на території установи виконання покарань, а також щодо утримання його в камері, площа якої не відповідає нормам жилої площі, встановленим для утримання засуджених до позбавлення волі.

Ухвалою від 03 липня 2017 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за заявою позивача було залишено без розгляду позовну заяву в частині визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо недотримання встановлених норм харчування засудженого та правил отримання поштових відправлень (посилок, бандеролей).

З урахуванням вказаного, позивач просив суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо порушення останнім його права на здійснення місіонерської діяльності, на придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності в крамниці, що знаходиться на території установи виконання покарань, а також щодо утримання його в камері, площа якої не відповідає нормам жилої площі, встановленим для утримання засуджених до позбавлення волі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що норми жилої площі камери №39 приміщень камерного типу будівлі ДІЗО, де він утримувався протягом трьох місяців, не відповідають встановленим нормам, передбачених для утримання засуджених, зокрема, жила площа вказаної камери складає менше 1 кв.м замість 4 кв.м.

Також позивач зазначає, що він за час перебування у дисциплінарному ізоляторі (ДІЗО), приміщенні камерного типу (ПКТ) був позбавлений можливості придбавати предмети першої потреби та продукти харчування в магазині Замкової виправної колонії №58, хоча таке його право регламентовано нормами Кримінально-виконавчого кодексу України.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що адміністрацією Замкової виправної колонії №58 не надається йому можливість здійснювати місіонерську діяльність, яка полягає у відвідуванні хворих, що знаходяться в медичній частині установи, у проведені релігійних обрядів з іншими засудженими.

В судових засіданнях позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі із вказаних підстав, просили визнати дії відповідача протиправними та незаконними.

Представник відповідача заперечив проти задоволення адміністративного позову, вказуючи, що камера №39 будівлі ДІЗО, про яку зазначає ОСОБА_1 у позові, має площу 4,1 кв.м, що відповідає нормам, встановленим в ст.115 КВК України. Крім того, позивач, перебуваючи у Замковій виправній колонії №58 з червня 2016 року і по момент звернення до суду із позовом в грудні 2016 року, знаходився у дільниці посиленого контролю, а тому нормами Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань був обмежений в праві придбання продуктів харчування та предметів першої потреби, а відбуваючи дисциплінарні стягнення у ДІЗО, ПКТ в цей період, взагалі був позбавлений такого права. Також, в звязку із перебуванням ОСОБА_1 в дільниці посиленого контролю, він був позбавлений можливості виходу з жилих приміщень та ПКТ з метою відвідування хворих, проведення релігійних обрядів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до приписів ч.1 ст.115 Кримінально-виконавчого кодексу України, норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.

Відповідачем надано належним чином завірену копію технічного паспорту будівлі ДІЗО державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», де розміщена камера №39, в якій утримувався ОСОБА_1 Відповідно до вказаного документу площа зазначеної камери складає 4,1 кв.м, довжина стін камери 2,74 м на 1,50 м. При цьому позивачем в судовому засіданні підтверджено довжину стін камери №39.

Посилання ОСОБА_1 на той факт, що площа розміщених в камері меблів, а саме: стола, стільця, ліжка, тумби повинна бути віднята від загальної площі камери і лише потім необхідно визначити жилу площу камери, не заслуговують на увагу. Так, слід зазначити, що національне законодавство України не містить визначення поняття «жила площа». Разом з тим, наявність меблів в камері ніяким чином не може зменшувати її жилу площу. При цьому позивачем не наведено доказів, які б спростовували зазначене.

Таким чином, відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність порушень з його боку вимог діючого Кримінально-виконавчого кодексу України щодо розміру жилої площі камери №39, в якій утримувався ОСОБА_1

Що стосується порушення відповідачем, на думку позивача, його прав на придбання продуктів харчування, предметів першої потреби в крамниці установи виконання покарань, то слід зазначити, що на території ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» працює за затвердженим графіком роботи, примірник якого міститься в матеріалах справи, відповідна крамниця. Вказаний факт визнається сторонами і в суду немає сумнівів щодо його достовірності та добровільності його визнання.

Відповідно до положень ч.1 ст.108 КВК України в редакції, що діяла до 08.10.2016 року, засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки - віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, - також на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу.

В редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 року №1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016 року, ч.1 ст.108 КВК України передбачено, що засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування, одяг, взуття, білизну та предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які встановлюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обовязкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи, а їх текст у має бути вільному доступі для засуджених.

Так, згідно приписів пункту 1 розділу ІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби в межах сум та в порядку, що встановлені статтею 108Кримінально-виконавчого кодексу України.

Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю не менше трьох разів на місяць згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня.

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком.

Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах, засуджених до довічного позбавлення волі та арешту виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обовязки, за заявою засудженого. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою згідно з додатком 8 цих Правил.

Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для таких осіб проводиться тричі на місяць.

Крім того, положеннями пункту 6 розділу ХХV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачено, що засудженим, які відбувають стягнення у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

Як вказано позивачем в судовому засіданні, він прибув до Замкової виправної колонії №58 10.06.2016 року. Вказаний факт підтверджується також і представником відповідача.

З часу прибуття до установи виконання покарань і до звернення до суду із позовом, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до приміщення камерного типу (ПКТ) 13.06.2016 року строком на три місяці та 28.11.2016 року строком на три місяці, що підтверджується копіями відповідних постанов, наданих у справу відповідачем, від 13.06.2016 року та 25.11.2016 року, а також у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) 21.06.2016 року строком на 15 діб, 30.09.2016 року строком на 15 діб, 05.12.2016 року строком на 15 діб, що підтверджується копіями постанов про поміщення засудженого в ДІЗО від 21.06.2016 року, 30.09.2016 року, 05.12.2016 року.

Крім того, постановою про переведення засудженого з дільниці карантину, діагностики і розподілу Замкової виправної колонії (№58) до дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№58) від 24.06.2016 року, ОСОБА_1, після його прибуття до установи виконання покарань та перебування в дільниці карантину, діагностики та розподілу, було переведено до дільниці посиленого контролю, як засудженого, що не проявив готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки, продовжує допускати порушення вимог встановленого режиму відбування покарання, негативно впливає на процес виправлення інших засуджених.

Таким чином, ОСОБА_1, знаходячись в дільниці посиленого контролю, був обмежений в праві придбавати самостійно продукти харчування та предмети першої потреби в крамниці установи. Разом з тим, позивачем не надано суду докази його звернень в період з червня по грудень 2016 року до начальника відділення або особи, яка виконує його обовязки, із заявами встановленого зразка про придбання для нього в крамниці необхідних товарів.

Крім того, відбуваючи дисциплінарні стягнення у вигляді поміщення в ПКТ та ДІЗО, ОСОБА_1 взагалі був позбавлений права на придбання продуктів, інших товарів в крамниці установи.

Тобто вимоги позивача в частинні визнання протиправними та незаконним дій відповідача щодо порушення його прав на придбання продуктів харчування та предметів першої потреби є необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Також у своєму позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та незаконними дії адміністрації Замкової виправної колонії №58 щодо порушення останньою його права на здійснення місіонерської діяльності, яка, на його думку, полягає у відвідуванні хворих, що знаходяться в медичній частині установи, та проведені з іншими засудженими релігійних обрядів.

Відповідно до ч.1 ст.128 КВК України, у колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені цим Кодексом. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації в неробочий час.

Згідно положень пункту 8 розділу ХХІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, передбаченими кримінально-виконавчим законодавством України для різних категорій засуджених.

Як зазначалось, відповідно до постанови про переведення засудженого з дільниці карантину, діагностики і розподілу Замкової виправної колонії (№58) до дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№58) від 24.06.2016 року, ОСОБА_1В було переведено до дільниці посиленого контролю.

Відповідно до ч.2 ст.97 Кримінально-виконавчого кодексу України у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.

Порядок утримання та встановлені обмеження для засуджених, які знаходяться в дільницях посиленого контролю, передбачені розділом ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відповідно до приписів якого у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

У дільниці посиленого контролю установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць установи виконання покарань.

Таким чином, ОСОБА_1 за приписами наведених норм КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які встановлюють повну ізоляцію засуджених, що перебувають в дільниці посиленого контролю, від інших засуджених, був повністю позбавлений можливості відвідувати хворих та збиратися з іншими засудженими для проведення релігійних обрядів. А тому дії відповідача щодо заборони здійснення позивачем місіонерської діяльності в тому обсязі, в якому він її розуміє, відповідають вимогам кримінально-виконавчого законодавства України.

В той же час відповідачем надано в судовому засіданні копії графіку відвідування Замкової виправної колонії (№58) священнослужителями та представниками релігійних конфесій, а також журнали №№7212, 7434 обліку осіб, які знаходяться на території обєкта та документів прийнятих від них, які вказують на те, що на територію установи виконання покарань для відвідування засуджених регулярно прибувають священнослужителі та представники різних конфесій, віруючі, представники благодійних організацій. Вказаний факт також не заперечувався позивачем та його представником. Крім того позивачем в судовому засіданні надано суду пояснення, що під час його перебування в дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№58) в день одного з релігійних свят до його камери навідувався священнослужитель.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача були вчинені в межах повноважень та в спосіб, визначений діючим законодавством України, в звязку із чи позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до адміністрації Замкової виправної колонії №58 про визнання протиправними та незаконним дій відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.Л.Трасковський