Рішення № 69290113, 03.10.2017, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1789/16-ц

2/683/76/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчук Л.А.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

14 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 09 вересня 2011 року між банком та відповідачем було укладено договір, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 2 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобовязання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 30 квітня 2016 року його заборгованість перед банком становить 19 362 грн 59 коп., яку в добровільному порядку сплатити відмовляється.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу просив розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. У випадку неявки відповідача не заперечив, щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив застосувати строки позовної давності до вимог банку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач взяті на себе зобовязання виконував неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість станом на 30 квітня 2016 року становить 19 362грн 59 коп., з яких заборгованість за кредитом 1 981 грн 71 коп., заборгованість за відсотками 13 082 грн 66 коп., заборгованість із комісії 2900 грн., також відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг було нараховано штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина), 898 грн 22 коп. (процентна складова).

Дані обставини підтверджуються копією договору, розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірові та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.611 п.1 даного Кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно ст.625 ч.1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Представником відповідача до суду було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом.

Банком не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності до 50 років (п.1.1.7.33 Умов та правил надання банківських послуг) на підставістатті 259 ЦК України.

Наявні у матеріалах справи Умови надання банківських послуг не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувались і не можуть вважатись письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

В силуст. 256 ЦК Українипозовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частиною першоюстатті 259 ЦК Українипередбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На підставіст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертоїст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому, суд не може взяти до уваги посилання позивача на збільшення строку позовної давності до 50 років за домовленістю сторін.

Однак з наявних доказів, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки вони банком не пропущені, зважаючи на наступне: кредит на суму 2287 грн 90 коп. позичальником було отримано 24 травня 2013 року, з довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що строк внесення щомісячних платежів визначений до 25 числа місця наступного за поточним, розмір платежу визначений 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. Позичальник сплатив кошти в сумі 200 грн. 25 червня 2013 року, наступний платіж був 10 вересня 2013 року в сумі 200 грн., в сумі 400 грн. 18 жовтня 2013 року, тобто платежі відповідно до умов договору здійснювалися своєчасно. Банк із позовом звернувся 14 липня 2016 року, в межах трирічного строку з початку прострочень по кредиту, а тому надані пояснення щодо пропуску строку позовної давності надані представником відповідача не можна визнати обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не виконав у визначені строки зобовязання з повернення грошових коштів ПАТ КБ «ПриватБанк», на

користь останнього слід стягнути з відповідача суму неповернутого кредиту, проценти за користування коштами, комісію та штраф.

Судові витрати по справі становлять 1378 грн. і відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611 п.1, 612 ч.1, 1046, 1048 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, ст.ст. 88 209, 212-215 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 09 вересня 2011 року в сумі 19 362 грн 59 коп. та судові витрати в сумі 1378 грн., а всього 20 740 грн 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя