Вирок № 69289414, 02.10.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 443/749/17

Провадження № 1-кп/456/374/2017

ВИРОК

іменем України

"02" жовтня 2017 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

при секретарі Сунак Н.М.

з участю прокурора Верхоляк Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження №12017140200000558 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив, таємне викрадення чужого майна, при наступних обставинах.

7.06.2017р. близько 00.00 год. ОСОБА_1 знаходячись в м. Жидачів, по вул Залізнична, 7 Львівської області та перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, умисно, таємно, сокирою, яку приніс з собою, перерубав кабель ТПП-20х2х04 та кабель ТПП-10х2х04 в каналізаційному колодязі та викрав 207 метрів даного кабелю, заподіявши потерпілій стороні ПАТ «Укртелеком» матеріальних збитків на суму 1603,80 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, повністю погоджується з обставинами, оголошеними прокурором з обвинувального акта. Додатково пояснив, про те, що дійсно вчинив злочин при обставинах, які вказані в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати. Завдану шкоду відшкодував частково. Просить суд звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки є інвалідом другої групи.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в умисному, таємнному викраденні чужого майна, доведена повністю, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст.185 КК України.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що

мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому до обставин, щопом"якшують відповідальність суд визнає те, що ОСОБА_1, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно частково відшкодував завдані збитки.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин по справі не встановлено.

Враховується, що обвинувачений вчинив злочини середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується по місцю проживання, являється інвалідом другої групи, потерпіла сторона при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів можливе шляхом застосування до нього покарання у вигляді штрафу, яке буде для нього необхідне та достатнє.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув законної сили Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 1 п. г) Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчинені умисного злочину, що не є тяжким або особливо тяжким злочином відповідно до статті 12 КК України, зокрема інваліди другої групи, на день набрання чинності цим Законом.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно довідки міжрайонної спеціалізованої фтизіопульмонологічної МСЕК від 17.02.2016р. ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, дата чергового огляду 17.02.2018р.. Судом також досліджено, що ОСОБА_1 вчинив вказаний злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році». Крім того, даний злочин відноситься до злочину середньої тяжкості, і не є ні тяжким, ні особливо тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України.

Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України Про амністію у 2016 році від 22.12.2016 року. Обвинувачений ОСОБА_1. не заперечив щодо застосування до нього амністії. Перешкод для застосування амністії та звільнення від відбування призначеного покарання з цих підстав ОСОБА_1 - судом не встановлено. За таких обставин, відповідно до ст.86 КК України, на підставі п. «г» ст.1 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_1 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме, що застосування амністії у подальшому, протягом наступних десяти років до нього не може бути застосовано.

Суд також приходить до переконливого висновку, що заявлений ПАТ «Укртелеком» цивільний позов підлягає до задоволення повністю, так як обвинувачений такий визнав у повному обсязі,

заподіяну шкоду на даний час відшкодував частково та зобовязався відшкодувати решту найближчим часом.

Питання речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

Визнати винним і засудити ОСОБА_1 за ч. 1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п»ятдесят) гривень.

Керуючись ст.86 КК України та на підставі п. «г» ч. 1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року засудженого ОСОБА_1 повністю звільнити від відбування покарання призначеного цим вироком

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» (р/р 2600933503 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО334851, ЄДРПОУ 01186030) матеріальну шкоду в розмірі 4314,92 (чотири тисячі триста чотирнадцять) гривень 92 копійки.

Речові докази: 172 куски кабелю довжиною по 80 см кожен та поліетиленовий пакет з наявним обпаленим кабелем, які передані на зберігання у камеру зберігання Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Н. М. Янів