Рішення № 69288653, 25.09.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4049/17

Провадження № 2/336/2153/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з вищевказаним позовом, в якому просить суд розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем по справі, після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище, стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом та до досягнення ним повноліття, а також судовий збір понесений нею при подачі даного позову за вимогу про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває у шлюбі з відповідачем по справі з 26.02.2005 року. Подружжя має спільну дитину сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні.

Як зазначає позивач спільне життя з відповідачем не склалось, внаслідок різних поглядів на сімейне життя, постійно виникали якісь непорозуміння, які поступово призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми.

З 2014 року їх шлюбні стосунки фактично були припинені. З цього часу вони спільне господарство не ведуть, ОСОБА_2 покинув їх родину, про своє місце проживання позивача не повідомив, зв'язок з нею та сином з 2014 року практично не підтримує.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач матеріально позивачу та їх спільній дитині не допомагає, участі у вихованні дитини не приймає, внаслідок чого позивач не має можливості самостійно утримувати їх сина.

На момент подання цього позову, позивач зазначає, що не має достовірних даних про місце роботи відповідача та не володіє інформацією чи працює він офіційно, їй тільки відомо, що відповідач був приватним підприємцем та мав власний бізнес, за останні три роки він неодноразово змінював місце своєї роботи.

Відповідач не має іншої родини, інших неповнолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку.

Позивач змушена самостійно утримувати та виховувати дитину, одночасно працювати за для матеріального забезпечення себе та їх спільної дитини, при тому, що вона отримує заробітну плату у розмірі приблизно 3 000, 00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, нею подано до суду письмову заяву щодо розгляду справи без її участі, за змістом якої вона просить позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, заяви щодо розгляду справи без його участі до суду не надходило, а тому на підставі статей 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою позивача.

За таких обставин, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Факт перебування сторін у шлюбі підтверджено копією свідоцтва про шлюб, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції від 26.02.2005 року, серія НОМЕР_3 (а.с.7).

Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 24.12.2002 року Токмацьким міськвідділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції, серія НОМЕР_4, актовий запис № 258 від 24.12.2002 року (а.с.8).

Дитина мешкає з позивачем, що підтверджено актом підтвердження фактичного проживання від 06.07.2017 року виданого квартальним комітетом № 108 Шевченківського району м. Запоріжжя (а.с.9).

З довідки про доходи № 10-1072/1 від 06.07.2017 року (а.с.10) вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює в Запорізькій дирекції ПАТ «Укрпошта», ГОС 14 на посаді листоноша (поштар) та її доходи з січня 2017 року по червень 2017 року склали 20 036, 16 грн.

Статтею 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно статей 105, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей (стаття 109 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, позивач не бажає зберегти шлюб, наполягає на його розірванні.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень не надіслав, зазначені позивачем обставини не спростував, отже, на думку суду, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тому позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, відтак, шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до статей 180, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У відповідності до частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні матері.

Позивач просить суд стягнути на її користь на утримання неповнолітнього сина аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним за віком та станом здоров'я, на користь інших осіб він аліментів не сплачує.

Доказів на спростування цих висновків суду не надано.

Виходячи з інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_3, з метою його матеріального утримання, необхідно прийняти рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, на користь особи, з якою проживає дитина, - на користь матері, позивача по справі.

Згідно із частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, частиною 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, пред'явлено 24.07.2017 року (а.с.1).

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини аліментів, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 24.07.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

За приписами статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись статтями 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції від 26.02.2005 року, про що зроблено актовий запис № 109.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. с. Федюнята, Афанасіївського району, Кіровської області, Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ур. м. Токмак, Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_5, аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 24.07.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. с. Федюнята, Афанасіївського району, Кіровської області, Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3, судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок грн. 00 копійок) в дохід держави (Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795, а також реквізит рахунка для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України"): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача : 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету : 22030106).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. с. Федюнята, Афанасіївського району, Кіровської області, Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ур. м. Токмак, Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_5, судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення суми аліментів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Я.Р.Марко