Рішення № 69288036, 26.09.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1732/17-ц

Пр. №2/333/1321/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у Демократичній республіці Афганістан з 04 грудня 1987 року по 10 серпня 1988 рік, що підтверджується довідкою № 136 від 13.02.2014 року. При виконання службових обов'язків в зоні Демократичній республіці Афганістан отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої верхньої кінцівки, обох нижніх кінцівок, (контузія головного мозку в 1987 р., 1988 р., що подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ переносної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст.., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією. посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо - гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією 2-ї та 3-ї ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом. ІХС, атеросклеротичного кардіосклерозу, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості», що підтверджується витягом з протоколу №70 Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 15.01.2014 року, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, виписними епікризами. Позивач вказує, що йому була встановлена 2 група інвалідності. Після проходження військової служби, під час якої він отримав вищезазначені поранення, які в подальшому стали причиною його чисельних захворювання, були порушені його нормальні життєві зв'язки та спричиненні моральні страждання, тому позивач просив суд стягнути з Міністерства Оборони України на його користь моральну шкоду у розмірі 240 000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також додав, що хвороби у позивача виникли у зв'язку з неякісним наданням лікарняної допомоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, так як позивачем не доведено факт неправомірних дій або бездіяльності з боку відповідача щодо спричинення моральної шкоди. Зазначив, що позивач отримав захворювання, що призвело до інвалідності в Афганістані, до набрання чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Лише для військовослужбовців, за наявності підстав, передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», який набув чинності 20.12.1991 року. Додав, що за путівками до санаторію позивач не звертався до відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, з 04 грудня 1987 року по 10 серпня 1988 рік, що підтверджується довідкою № № 136 від 13.02.2014 року, виданою Комунарським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя (а.с.17)

У 1987 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1987 року).

16.02.2017 року ОСОБА_1 було встановлено 3-тя групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 0820400 (а.с.20); витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 70 від 15.01.2014 року (а.с.21); висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 31/Ж від 09.01.2014 року (а.с. 18).

Згідно Витягу із протоколу № 70 від 15.01.2014 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої верхньої кінцівки, обох нижніх кінцівок, (контузія головного мозку в 1987 р., 1988 р.р.), рядового у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 31/Ж від 09.01.2014 року Київського міського клінічного бюро СМЕ, які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ переносної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст.., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією. посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо - гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією 2-ї та 3-ї ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом. ІХС, атеросклеротичного кардіосклерозу, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок державних органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Матеріали справи та Витяг із протоколу №70 від 15.01.2014 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, стосовно того, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії свідчить лише про те, що захворювання позивача виникло у період військової служби в лавах Збройних Сил СРСР у 1987 році та не підтверджує протиправності дій саме відповідача по справі - Міністерства оборони України, внаслідок яких би виникли захворювання позивача і наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.22, 23, 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова