Рішення № 69287582, 26.09.2017, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4468/16-ц

2/303/81/17

Номер стат. звіту - 52

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Позов мотивує тим, що розпорядженням в.о. голови Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" АПК України від 31.03.2014 року №16-к її з 02.04.2014 року призначено на посаду виконуючого обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Товариства. Розпорядженням голови Товариства від 20.08.2014 року №37-к її з 21.08.2014 року звільнено з цієї посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Не погодившись з таким розпорядженням про звільнення, вона оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2014 року у цивільній справі №303/5423/14-ц, яке набрало законної сили, її поновлено на посаді виконуючого обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Товариства. При цьому, суд встановив, що її звільнення відбулося незаконно, оскільки було порушено її трудові права, як працюючої вагітної жінки, а також нею не вчинялося одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Товариство це рішення не оскаржило. Натомість 08.09.2014 року голова Товариства видав розпорядження №41-к, яким її поновлено на вказаній вище посаді на підставі даного рішення суду (п.1 розпорядження) і відразу звільнено з цієї ж посади у зв'язку із закінченням строкового договору та неможливістю укладення з нею контракту у зв'язку з втратою довіри та порушенням фінансової дисципліни (п.2 розпорядження). Таке розпорядження в частині звільнення (п.2), вона також оскаржила у судовому порядку. Остаточним рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року у цивільній справі №303/5822/14-ц визнано незаконним п.2 цього розпорядження в частині звільнення її у зв'язку з втратою довіри та порушенням нею фінансової дисципліни. Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, Товариство двічі, звільняючи її з посади, безпідставно і незаконно звинуватило її у порушення трудових обов'язків і фінансовій дисципліні, виявивши у зв'язку з цим щодо неї недовіру, що слугувало підставою для звільнення її з посади. Таким діями Товариство завдало суттєвої шкоди її діловій репутації, оскільки поставило під сумнів її професійні здібності і навички. Зазначене завдало їй значних моральних страждань, викликаних почуттям нікчемності і принизливості, а також необхідністю витрачати значну кількість свого часу для захисту у суді своїх інтересів. Ці страждання значно посилила та обставина, що вказані вище звільнення відбулися у період її вагітності, що підтверджується відповідними медичними документами, а також вказаними вище судовими рішеннями. Душевні переживання і нервова напруга, зумовлені цією ситуацією, врай негативно вплинули на стан її здоров'я, що призвело до не виношування її вагітності і припинення розвитку плоду (аборт, що не відбувся), тобто до втрати нею майбутньої дитини. Зумовлені цим моральні страждання є такими значними, що будь-який розмір грошових коштів не зможе компенсувати їх у повній мірі. З огляду на викладене заподіяну моральну шкоду оцінює у 500 000 гривень.

За приписами ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та просить суд задоволити його з підстав наведених в позові.

Представник відповідача Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Суд перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що розпорядженням №16-к від 31.03.2014 року "Про призначення ОСОБА_1", ОСОБА_1 було призначено виконуючою обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" з 02.04.2014 року.

Розпорядженням №37-к від 20.08.2014 року "Про звільнення ОСОБА_1 та призначення ОСОБА_4", ОСОБА_1, виконуючу обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" звільнено з 21.08.2014 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків у відповідності до п.1 ст.41 КЗпП України.

У відповідності до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05.09.2014 року у цивільній справі №303/5423/14-ц 2/303/2950/14 за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" ВФСТ "Колос" АПК України. Розпорядженням №41-к від 08.09.2014 року "Про поновлення на посаді та звільнення ОСОБА_1 і призначення ОСОБА_4", ОСОБА_1, поновлено на посаді виконуюча обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" з 21.08.2014 року та звільнено її з вищезазначеної посади з 21.08.2014 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строкового договору та неможливістю укладення з нею контракту у зв'язку з втратою довіри та порушеннями фінансової дисципліни.

Відповідно до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року у цивільній справі №303/5822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про визнання звільнення незаконним, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.12.2015 року було змінено, визнано пункт 2 розпорядження №41-к від 08.09.2014 року Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України в частині звільнення ОСОБА_1 по пункту 2 ст.36 КЗпП України з посади виконуючої обов'язки генерального директора підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" у зв'язку з втратою довіри та порушенням фінансової дисципліни - незаконним.

Згідно довідки від 14.08.2014 року виданої ОСОБА_1 в тому, що остання перебуває на "Д" обліку акушера-гінеколога, вагітність 6-7 тижнів.

У відповідності до довідки №305 від 13.10.2014 року виданої ОСОБА_1 в тому, що остання перебувала на лікуванні з 16.09.2014 року по 19.09.2014 року в гінекологічному відділенні.

У відповідності до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин

справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Згідно положень п.5. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до абз. 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до абз. 1, 2 та 3 п.16-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст.24 ЦПК (1501-06) спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підвідомчі суду, якщо хоча б однією зі сторін у них є громадянин (фізична особа). Суду підвідомчі також спори між юридичними особами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо ці вимоги взаємопов'язані з іншими вимогами, вирішення яких віднесено до відання суду загальної юрисдикції (наприклад, про спростування поширеної інформації та відшкодування у зв'язку з цим заподіяної моральної шкоди).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті, порушення, що полягали в незаконному звільненню позивача та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, перебування у важкому матеріальному стані, приходить до висновку, що достатньою, справедливою та обґрунтованою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60-66, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, суд, -

р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити - частково.

Стягнути з Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Флоренції, 1/11 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Флоренції, 1/11 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Головуючий Ю.Ю.Куцкір