Рішення № 6928171, 01.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2009Справа №2-2/5885-2009 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Челтон» (95013, м.Сімфкрополь, вул..Трубаченко, 7/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м.Сімферополь, вул..Мате Залки, б.17а)

про стягнення 9 062грн69коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Терещенко – предст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення 9 062грн69коп, з яких 8338грн36коп заборгованість за поставлену продукцію, 593грн73коп пеня, 84грн61коп річні та 45грн99коп інфляційні.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір поставки №17 від 25.02.2008р., відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар. Проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, сплатив лише частину вартості поставленого товару, у результаті чого склалась заборгованість, несплата якої стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

30 листопада 2009 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заявив, що відмовляється від позовних вимог у частині стягнення 84грн61коп річних та 45грн99коп інфляційних відповідно до п.4 ст.80 ГПК України та просить суд у цій частині позовних вимог припинити провадження по справі, що відображено у протоколі судового засідання.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Челтон», як поставщиком, та ТОВ «Джонаголд», як покупцем, був укладений договір поставки №17 від 25.02.2008р, відповідно до п.1.1, 1.3 якого у порядку та на умовах, визначених договором поставщик зобов’язується поставити товар, відповідно до заявки (замовлення) покупця. Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Асортимент, кількість, ціна товару можуть обумовлюватися у доповненнях (специфікаціях) до договору, які після належного оформлення (підпису та печаті сторін), становяться його невід’ємною частиною.

Відповідно до п.5.6 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку. Оплата товару здійснюється покупцем у продовж 30 календарних днів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 17062грн84коп, що підтверджується витратними накладними, які являються відповідно до п.2.2 договору його невід’ємною частиною та знаходяться у матеріалах справи, а саме: №Ф-00000184 від 31.3.2008р на суму 967грн68коп, №Ф-00000754 від 04.6.2008р на суму 7756грн80коп, №Ф-00000933 від 27.5.2009р на суму 4041грн36коп, №Ф-00000970 від 30.5.2009р на суму 4297,00грн.

Але ТОВ «Джонаголд» у порушення умов договору – пункту 5.6, а також вимог діючого законодавства, зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, товар оплатив лише частково, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість за товар, отриманий по витратним накладним №Ф-00000933 від 27.5.2009р на суму 4041грн36коп, №Ф-00000970 від 30.5.2009р на суму 4297,00грн, всього у сумі 8338грн36коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки розрахунків станом на 28.10.2009р.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 8338грн36коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 8338грн36коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення пені у сумі 593грн73коп (за період з 26.6.2009р по 29.10.2009р з суми 4041грн36коп у розмірі 291грн53коп та за період з 29.6.2009р по 29.10.2009р з суми 4297,00грн у розмірі 302грн20коп), яка підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.5 договору, у випадку прострочення оплати товару, поставщик стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи, що відповідно до п.5.6 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем у продовж 30 календарних днів, не зазначивши при цьому з якого моменту у продовж 30 календарних днів виникає зобов’язання по оплаті отриманого за договором товару, то суд керуючись ст..530 та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, а також враховуючи те, що претензія №24 вих.№121 від 17.8.2009р з вимогою оплатити у продовж 10 днів, поставлений за договором поставки №17 від 25.02.2008р товар, була отримана відповідачем 15.9.2009р, вважає, що періодом нарахування пені за прострочення оплати, отриманого по витратним накладним №Ф-00000933 від 27.5.2009р на суму 4041грн36коп, №Ф-00000970 від 30.5.2009р на суму 4297,00грн, на загальну суму 8338грн36коп, товару, являється період з 26.9.2009р по 29.10.2009р.

Тому, позовні вимоги про стягнення 159грн22коп пені (за період з 26.9.2009р по 29.10.2009р з суми боргу 8338грн36коп), за прострочення оплати товару за договором поставки №17 від 25.02.2008р обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки розмір пені, зобов’язання її сплати передбачені договором.

У частині стягнення пені у розмірі 434грн51коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити.

Окрім вимог про стягнення боргу та пені була заявлена вимога про стягнення 84грн61коп річних та 45грн99коп інфляційних, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009р, відмовився від вимог у цій частині, що відображено у протоколі судового засідання, та відмова прийнята судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 03.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.4 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м.Сімферополь, вул..Мате Залки, б.17а, р/р 26004056710800 в АКИБ «УкрСиббанк» м.Харьков, МФО 351005, ЗКПО 34700645, св.-во платн.ПДВ 100004872, ІНН 347006401099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Челтон» (95013, м.Сімфкрополь, вул..Трубаченко, 7/20, р/р 2600901014427 у Кримській регіональній філії ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЗКПО 34057966, св-во платн.ПДВ №00964904, ІНН 340579601297) 8338грн36коп боргу, 159грн22коп пені, 95грн64коп державного мита, 221грн.28коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 84грн61коп річних та 45грн99коп інфляційних припинити провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача.

5.          У частині стягнення 434грн51коп пені відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.