Рішення № 6928129, 27.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2009Справа №2-31/2592-2009 за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” (95012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3; ЗКПО 30704028) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” (95053, м.Сімферополь, вул. М.Залки. 17-А; ЗКПО 34700645)

про стягнення 7071,53 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Затуліветер Л.Д., дов. у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Винфорт” звернулось до господарського суду АРК з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” про стягнення заборгованості за договором поставки №132/71008 від 05.09.2007 р. основного боргу в сумі 6988,65грн., пені в сумі 73,60 грн., 3% річних в сумі 9,28 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки №132/71008 від 05.09.2007р. щодо своєчасної оплати в повному обсязі поставленого за договором товару, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити, окрім суми основного боргу, пеню та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов. Вказує на те, що договір поставки є неукладеним з огляду на недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, тому стягнення пені та 3% річних вважає безпідставним. Крім того, вказує на те, що надані позивачем накладні не є належним доказом отримання товару, оскільки відстутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на відповідальних осіб, яким довірено приймати ціності від постачальника. Тому, на думку відповідача, позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача а ні за договором, а ні за позадоговірними зобов’язаннями.

Ухвалю господарського суду АРК від 30.07.2009р. у зв’язку з необхідністю з’ясування наявності заборгованості у бухгалтерському обліку відповідача перед позивачем за договором поставки, суд за власною ініціативою призначив по справі судово-економічну експертизу, у зв’язку з чим провадження по справі зупинено.

Ухвалою господарського суду АРК від 16.11.2009 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2500,00грн. До клопотання додав докази сплати витрат за проведення судової експертизи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка у судове засідання це право сторони, а не обов’язок, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході судового розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, висновок судово-економічної експертизи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) укладений договір поставки №132/71008 від 05.09.2007р. та додаткова угода до нього від 05.09.2007р., згідно умовам якого Постачальник зобов’язується поставити товар згідно замовленню Покупця. Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Постачальник здійснює поставку товару у пункт доставки відповідно до заявки (замовлення) Покупця своїм транспортним засобом та за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.М.Залки, 17а (п.2.1 договору).

Покупець провадить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Покупець сплачує вартість поставленого товару протягом 5 банківських днів з моменту продажу товару Покупцем третім особам. Підставою для взаєморозрахунків є надана Постачальнику завірена Покупцем щотижнева інформація про складськи залишки товару. Не надання Поставщику інформації про складськи залишки товару є підставою для визнання товару реалізованим Покупцем (пункт 5.6. договору у редакції додаткової угоди).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання повноважними представниками сторін та по 30.01.2008р. включно.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що дія договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо ні одна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свої наміри змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до дня закінчення його дії.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або змінення його умов за спірний період, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що на момент здійснення поставки товарів договір був чинний.

На виконання умов договору позивачем 25.06.2008р. був поставлений товар за товарно-транспортною накладною №РкС1 №10010 від 25.06.2008р. на загальну суму 10267,76грн. (а.с.9-11).

Відповідач частково оплатив поставлений товар за цим договором поставки на загальну сумі 3279,11грн., про що свідчать виписки з рахунку позивача (а.с. 46-49).

10.03.2009р. ТОВ «Винфорт» направило на адресу ТОВ «Джонаголд» претензію за вих.№152-юр. з вимогою у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії перерахувати залишок боргу у сумі 6998,65 грн. за отриманий товар відповідно договору поставки 3132/71008 від 05.09.2007 р. по товарно-транспортної накладної №РкС1 10010 від 26.06.2008 р. та/або повернути нереалізований товар.

Але відповідач вимог вказаної претензії не виконав, суму боргу за отриманий від ТОВ «Винфорт» товар у розмірі 6998,65 грн. не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду АРК з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи, а саме – товарно-транспортною накладною №РкС1 10010 від 25.06.2008 р., в якої зазначено, що поставка товару здійснюється саме на підставі договору №132/71008 від 05.09.2007 р., підтверджується факт поставки продукції на адресу відповідача на суму 10267,76 грн. (а.с.9-11).

Крім того, між сторонами по договору підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., згідно якого відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 6988,65 грн, а отже і факт поставки товару на адресу відповідача (а.с.12).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №132/71008 від 05.09.2007 р. у розмірі 6988,65 грн. підтверджується також висновком №101/09 від 10.11.2009р. судово-економічної експертизи, яка була призначена відповідною судовою ухвалою по даній справі.

Зокрема, експертом встановлено, що за бухгалтерським обліком відповідача (журнал-ордер по рахунку 631 «Розрахунки з відчизнянними поставщиками») за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. підтверджується наявність заборгованості ТОВ «Джонаголд» перед позивачем в сумі 6988,65грн.

Також у ході експертного дослідження встановлено факт отримання відповідачем товару за цим договором, який підтверджений податковою накладною №НН-2842 від 25.06.2008р., яка, відповідно до приписів п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Отже, судом вбачається, що відповідач отримав товар саме за договором поставки №132/71008 від 05.09.07р., частково оплатив його, але у встановлений договором строк не оплатив товар у повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 6988,65 грн., яка підтверджується документально, а відтак підлягає стягненню.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку станом на 08.04.2009 р. складає 9,28 грн. (а.с.3).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару, Постачальник стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

У зв’язку з тим, що відповідачем прострочено оплату товару поставленого йому відповідно до договору №132/71008 від 05.09.2007р., що підтверджується матеріалами справи, позивачем нарахована пеня за договором поставки №132/71008 від 05.09.2007р. за період з 24.03.09р. по 08.04.09р. в розмірі 73,60 грн. (а.с.3).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання за договором №132/71008 від 05.09.2007 р. своєчасно та в повному обсязі не виконав, на вимогу позивача від 10.03.09р. суму боргу не сплатив і має борг перед позивачем за оплату товару у сумі 7071,53грн., з яких 6988,65грн. сума основного боргу, 73,60 грн. пені, 9,28 грн. 3% річних.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та посилається на те, що договір поставки №132/71008 від 05.09.2007 р. є неукладеним, оскільки у ньому не узгоджені предмет, ціна та строк договору.

Проте, суд вважає таке твердження відповідача безпідставним.

Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарських договорів, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладені господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором поставки №132/71008 від 05.09.2007 р. досягнуто згоди з усіх умов договору, які є істотними для даного виду договорів, а саме – предмет, ціна та строк договору, що дозволяє зробити висновок, що договір поставки №132/71008 від 05.09.2007 р. є укладеним.

Предметом договору поставки №132/71008 від 05.09.2007р. є зобов’язання Постачальника поставляти товар, а Покупця його приймати та оплачувати, що визначено у розділі 1 вказаного договору.

Умови договору №132/71008 від 05.09.2007 р. щодо визначення його ціни встановлені пунками 5.3 та 5.4 договору у редакції додаткової угоди від 05.09.2007 р. до договору, підписаною сторонами, згідно яких ціна на товар визначається підписаною сторонами специфікації. У випадку зміни цін, Постачальник надає Покупцю новий прейскурант.

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено суду наявність будь-яких документально обґрунтованих відомостей щодо його незгоди з ціной товару, що був поставлений йому відповідно вказаного договору на підставі товарно-транспортної накладної №РкС1 10010 від 26.06.2008р., в якої була зазначена специфікація постачаємого товару (а.с.9).

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем була отримана партія товару та частково сплачена сума боргу за прийнятий товар, що був поставлений йому позивачем відповідно вказаних документів, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем була прийнята пропозиція позивача покупки постачаємого товару за вказаними документами згідно запропонованим ТОВ «Винфорт» цінам на товар.

У своєму відзиві відповідач також посилається, на те, що товарно-транспортна накладна №РкС1 10010 від 25.06.2008 р., якою позивач аргументує поставку товару та наявність у відповідача заборгованості, не є належними доказами отримання товару ТОВ «Джонаголд».

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона спростовується матеріалами справи.

Згідно п.1.2 договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачи товару та підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної або інших, таких, що мають юридичну силу, документів.

Отже сторони домовились між собою, що поставка товару відповідно договору №132/71008 від 05.09.2007 р. здійснюється саме на підставі товарно-транспортних накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Вінфорт» обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат за проведення судової експертизи судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 27.11.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 01.12.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,44,49,75,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” (95053, м.Сімферополь, вул. М.Залки, 17-А; р/р 26004056710800 в АКІБ «Укрсиббанк» м.Сімферополь, МФО 351005, ОКПО 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3; р/р 26000312626 в АБ «Південний», МФО 328209, ОКПО 30704028) 6988,65 грн. основного боргу, 73,60 грн. пені, 9,28 грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500,00грн. витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.