Постанова № 6927547, 26.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2009 р.                                                                      №2-а- 80/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді - Ральченка І.М.

суддів - Зоркіної Ю.В., Сліденка А.В.

при секретарі судового засідання - Кіт С.В.

за участі представників:

позивача - Солонухи К.А.

відповідача - Савінової І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Харківського представництва філія закритого акціонерного товариства "Оболонь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

пропро визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Харківське представництво філія ЗАТ " Оболонь "звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000890854/0 від 10.06.2008 року, №0000890854/1 від 14.08.2008 року та №0000890854/2, від 24.12.2008 року №0000890854/3. В обґрунтування позову вказано, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено порядку оподаткування операцій з зворотною тарою. У 1998 році ЗАТ «Оболонь»надіслало запит до Державні податковій адміністрації України з питань оподаткування операцій з тарою, на який було надано відповідь №4045/2/-31-402 від 19.07.1998 року, в якій зазначалось, що «по операціях з продажу продукції заводу в зворотній тарі визначаються валові доходи, включаючи вартість тари, а валові витрати - вартість повернутої тари». Згідно зі ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до ст.19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду. Отже, дії СДПІ у м. Харкові є неправомірними. Крім того, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові також не відповідає чинному законодавству. Нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 20056 грн., а сума штрафних (фінансових) санкцій склала 45072,5 грн. У рішенні про результати розгляду первинної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вказує, що цей розрахунок було здійснено відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110. Однак, у даному випадку розрахунок повинен був визначений відповідно до прямої вимоги п.п.17.1.3. ст. 17 Закону №2181а саме штрафна санкція мала складати не більше п"ятдесяти відсотків основної суми. На підставі викладеного, представник позивача просив адміністративний позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала в повному обсязі. На підтвердження своєї позиції вказала, що основним постачальником пива та напоїв для позивача є ЗАТ "Оболонь". Зі змісту договорів на постачання продукції вбачається, що предметом договору є продукція, яку покупець зобов"язується оплачувати та приймати, при цьому вся тара зазначена як зворотна, повинна бути повернута продавцю. У договорах відсутні відомості щодо переходу права власності на тару. У відповідності до п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або за компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції у межах договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари. Таким чином, зворотна тара, яка отримана від постачальників, не використовується для отримання доходу. Також, оскільки вартість зворотної тари при реалізації її покупцям до складу доходу не відносилась, то витрати по придбанню зворотної тари не можуть бути визнані витратами. Отже, в порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищені валові доходи за 2006 рік на суму 450844 грн., за 2007 рік на суму 2770047 грн., та занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 10946 грн., за 2007 рік на суму 9110 грн. На підставі викладеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову.

          Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи судом встановлене наступне.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Оболонь»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 05391057. Положенням про Харківське представництво (філію) Закритого акціонерного товариства «Оболонь»(а.с.151-163) та також довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 169) засвідчено, що у складі позивача на правах відокремленого структурного підрозділу діє Харківське представництво (філія) Закритого акціонерного товариства «Оболонь», яке має місцезнаходження: 61036, Україна, м. Харків вул. Матросова, 20.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»даний відокремлений підрозділ має правовий статус самостійного платника податку на прибуток і в якості такого знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (а.с.170).

З 10.04.2008 року по 22.05.2008 року працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка Харківського представництва (філії) Закритого акціонерного товариства «Оболонь»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, валютного законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року.

Результати проведеної перевірки оформленні актом від 28.05.2008 року №1157/23-106/25614298. За висновками даного акту Харківським представництвом допущено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток за 2006 рік на суму 10946 грн., за 2007 рік на суму 9110 грн.

З посиланням на акт перевірки від 28.05.2008 року №1157/23-106/25614298 відповідачем 10.06.2008 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000890854/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 65128,5 грн. (основний платіж –20056 грн.; штраф –45072,5 грн.).

До вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була застосована передбачена ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура оскарження рішень контролюючих органів шляхом подання адміністративних скарг послідовно до відповідача, СДПІ по РВПП у м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України. У зв’язку з незадоволенням адміністративних скарг позивача, СДПІ по РВПП у м. Харкові з метою доведення нового граничного строку оплати визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання було складено і направлено на адресу відповідача податкові повідомлення –рішення від 14.08.2008 року №0000890854/1, від 03.10.2008 року №00000890854/2, від 24.12.2008 року №0000890854/3.

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 28.05.2008 року №1157/23-106/25614298 висновок контролюючого органу про те, що Харківське представництво при придбанні від своїх постачальників продукції (напоїв) до складу валових витрат обігу та виробництва відносило вартість і напоїв, і тари, але при подальшій реалізації цієї продукції формувало валовий дохід лише за рахунок вартості напоїв. Висновок відповідача про наявність в діяльності Харківського представництва порушень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вмотивований контролюючим органом відсутністю доходу за операціями з обігу тари в розумінні п.1.32 ст.1 цього ж закону.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд відзначає таке.

В ході судового засідання представником позивача визнано, що всі без виключення договори Харківського представництва на придбання продукції, укладені з контрагентами, що поіменовані на стор.25-26, стор.40 акту від 28.05.2008 року №1157/23-106/25614298 (а.с.31-32, а.с.40 відповідно) передбачають обов’язок Харківського представництва оплатити виключно вартість продукції (напоїв). Вартість тари оплаті не підлягає. Перелічені обставини підтверджуються наявними у справі договорами (а.с. 128-139), а також первинними документами, які були складені з посиланням на ці договори. При цьому, суд відмічає, що в первинних документах, які опосередковують рух товару (напоїв) до Харківського представництва від його постачальників (а.с.172-183), вартість продукції (напоїв) та вартість тари виділена окремими рядками. Отримуючи від постачальників продукцію (напої) разом з тарою Харківське представництво включало до складу валових витрат обігу та виробництва вартість напоїв, а також вартість тари, оплачуючи лише вартість напоїв. Припинення зобов’язань по тарі здійснювались шляхом фізичного повернення тари, після чого проводились відповідні коригування валових витрат обігу та виробництва.

Зазначені обставини визнані сторонами, у суду не виникає сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами, а тому ці обставини додатково перед судом не доказуються. Судом також з’ясовано, що обставини фактичної наявності спірних господарських операцій, їх грошового еквіваленту сторонами по справі не оспорюються, а тому судом не досліджуються.

Оскільки спір по справі склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток, а дані правовідносини унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд при вирішенні справи керується положеннями п.5.1 ст.5 цього закону, де вказано, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під господарською діяльністю в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 означеного закону).

З приписів наведених норм Закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об’єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції та які спрямовані на отримання доходу.

Оглянувши документи, які опосередковують рух товару (напоїв) від Харківського представництва до подальших покупців, суд відзначає, що валовий дохід даного платника податків від реалізації продукції формується виключно за рахунок вартості напоїв. Вказані обставини визнані в судовому засіданні представником позивача і у суду не виникає сумнівів у достовірності цих обставин, позаяк в даному випадку ці обставини цілком співпадають з відомостями акту перевірки від 28.05.2008 року №1157/23-106/25614298.

Таким чином, судовим розглядом не знайшов підтвердження факт отримання Харківським представництвом доходу від господарських операцій з обігу тари, а тому відсутні підстави для віднесення вартості тари на збільшення валових витрат обігу та виробництва.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині скасування суми основного платежу в розмірі 20056 грн. належить відмовити.

Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Сума визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями розміру заниженого податкового зобов’язання склала –20056 грн. При цьому за 2006 рік мало місце заниження податку на суму 10946 грн., при цьому дане заниження існувало більше п"яти податкових періодів, а тому штраф повинен складати 50% суми недоплати, тобто 5014 грн. У 2007 році сума недоплати склала 9110 грн. та існувала два звітних періоди з податку на прибуток, а тому штраф повинен складати 20% від основоного зобов"язння, що складає 1822,00грн.

          Таким чином, сума штрафних санкцій повинна складати 6836,00 грн., у зв"язку з чим, суд вбачає наявність підстав для скасування оспорюваних рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 38236,50 грн. (45072,50-6836,00), оскільки останні не ґрунтуються на законі.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволенні позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського представництва філія закритого акціонерного товариства "Оболонь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000890854/0 від 10.06.2008 року, №0000890854/1 від 14.08.2008 року, №0000890854/2 від 03.10.2008 року, №0000890854/3 від 24.12.2008 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 38236,5 грн.

В іншій частині - в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 01 грудня 2009 року.

Головуючий суддя                                                                                 Ральченко І.М.

Суддя                                                                                                     Зоркіна Ю.В.

Суддя                                                                                                              Сліденко А.В.