Ухвала суду № 69270115, 03.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/5075/17-к

провадження № 1-кп/415/686/17

УХВАЛА

Іменем України

03.10.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаряДемченко Е.Є.

прокурора Коваленко М.С.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2017 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч.1, 186 ч.2 КК України.

Під час підготовчого судового засідання за клопотанням потерпілого ОСОБА_3 кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 125 ч. 1 КК України було закрито у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення в суді.

В судовому засіданні захисником ОСОБА_1 в порядку ст. 201 КПК України було подано клопотання про зміну запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що хоча з дня постановлення судом попередньої ухвали про відмову у зміні запобіжного заходу не пройшов 30 - денний строк, однак на її думку зявилися нові обставини, які до цього не розглядалися судом, а саме зменшився обсяг обвинувачення її підзахисного у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення в суді. Також зазначила, що її підзахисний має постійне місце проживання, за яким проживає разом зі своєю матірю та молодшим братом, вперше притягується до кримінальної відповідальності, при цьому просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, врахувавши його вік, а також те, що обвинувачений майже два місяці тримається під вартою.

Розглянувши заявлене клопотання захисника ОСОБА_1, заслухавши:

- думку прокурора, яка вважала, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обовязків, просила суд відмовити в задоволенні клопотання;

- думку обвинуваченого ОСОБА_2А, який підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, зобовязавшись у будь який час прибувати за викликом до суду,

суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду відповідно до статті 5§3 Конвенції, період, який слід враховувати, починається в день затримання звинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції(§23-24 Калашніков проти Росії).

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обовязковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також зясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобовязані переглядати правомірність попереднього увязнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140)

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі "ОСОБА_4 проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобовязані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає , що «звільнення може бути обумовлено гарантіями зявитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання за яким мешкає разом зі своєю матірю та молодшим братом, вперше притягується до кримінальної відповідальності, та за час перебування під вартою йому не було висунуто жодної підозри у вчиненні будь-якого іншого кримінального правопорушення, суд вважає можливим застосування стосовно ОСОБА_2 альтернативних запобіжних заходів, а саме домашнього арешту, пов'язаного із забороною обвинуваченому залишати житло з 21.00 години вечора до 06.00 години ранку, що на думку суду, буде єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обовязків

При цьому суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого згідно ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду.

На підставі ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 201, 317,372, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - змінити на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченого залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 21 години до 6 години.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки :

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі м. Лисичанська Луганської області без дозволу суду.

Звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі суду негайно.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 03 грудня 2017 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити прокурору та направити начальнику Лисичанського ВП ГУНП , на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченого під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :М.М. Старікова