Ухвала суду № 69259575, 26.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р.Справа № 818/549/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 818/549/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області № 434 о/с від 29.12.2016 По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1, поліцейського роти поліції особливого призначення, підпорядкованого ГУНП в Сумській області, зі служби в поліції. Негайно поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти поліції особливого призначення підпорядкованого ГУНП в Сумській області. Стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2016 до 29.06.2017 у розмірі 30556,80 грн. Стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2016 до 09.02.2017 у розмірі 7129,92 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 по справі № 818/549/17 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 434 о/с від 29.12.2016 По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1, поліцейського роти поліції особливого призначення, підпорядкованого Головному управлінню Національної поліції в Сумській області, зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти поліції особливого призначення підпорядкованого Головному управлінню Національної поліції в Сумській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2016 по 29.06.2017 у розмірі 30556,80 грн. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що у зв'язку із скороченням штату, позивача 06.12.2016 року попереджено про можливе звільнення, ознайомлено з вакантними посадами в ГУНП в Сумській області, після чого позивач подав рапорт про звільнення з органів поліції та звільнений за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначив, що подання рапорту про звільнення підтверджує факт відмови позивача від запропонованих вакантних посад, а отже, вважає, що даним позивач просив скоротити термін наступного звільнення, у зв'язку з чим ГУНП в Сумській області мав право звільнити позивача до спливу двомісячного терміну. Відповідач також наполягав у доводах апеляційної скарги на тому, що позивач пропустив без поважних причин строк на звернення до суду.

Представники сторін прийняли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з квітня 2006 року до квітня 2007 року ОСОБА_1 проходив службу у збройних силах України, з 22.10.2007 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та проходив до звільнення службу поліцейським роти поліції особливого призначення, підпорядкованого ГУНП в Сумській області.

Наказом ГУНП в Сумській області № 434 о/с від 05.01.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 30.12.2016 р. відповідно до п.4 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.10).

Позивач не погоджуючись із прийнятим наказом про звільнення, оскаржив його до суду, посилаючись на те, що позивачем не дотримано двомісячного терміну повідомлення його про наступне вивільнення та не запропоновано всі наявні вакантні посади, а також не враховано переважне право на залишення на роботі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із їх обґрунтованості та правомірності.

При цьому, суд першої інстанції за результатами вирішення питання пропуску строку, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання причин його пропуску поважними.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію» (далі по тексту - ОСОБА_2).

Разом з цим, колегія суддів вказує про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених статтями 99, 100 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 18 квітня 2017 року, в якому оскаржив наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 434 о/с від 29.12.2016 По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Заперечуючи пропуск строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на те, що він приймав участь у антитерористичній операції, має неповнолітню дитину на утриманні, після звільнення займався пошуком роботи та намагався працевлаштуватись, а також зазначив, що його не було ознайомлено з наказом про звільнення. В судовому засіданні представник позивача також доповнила, що в межах даної справи судом першої інстанції розглянуто питання поважності причин пропуску строку, про що прийнято ухвалу від 15.05.2017 року, яка не була оскаржена та набула законної сили, а отже в силу вимог ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Так, колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку має місце спір, повязаний зі звільненням з публічної служби.

Строк звернення до адміністративного суду у справах такої категорії складає один місяць з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий строк є спеціальним, оскільки спір повязаний з проходженням публічної служби, відтак, він не є трудовим спором і як наслідок, на нього не розповсюджуються загальні правила як досудового, так і судового врегулювання спору.

При цьому, колегія суддів враховує, що з огляду на відсутність в Законі України «Про Національну поліцію» спеціальних положень, які регулюють строк оскарження поліцейським наказу про звільнення та початок перебігу цього строку, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи судом встановлено, що трудову книжку, яка містить запис № 7 про звільнення ОСОБА_1 з 30.12.2016 року за наказом № 434 о/с від 29.12.2016 року, позивач отримав 30.12.2016 року, про що свідчить його підпис у розписці про отримання трудової книжки (а.с. 16).

Проти даної обставини позивач не заперечував ані при зверненні до суду з адміністративним позовом, про що вказав в його тексті, ані представник позивача в поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції.

До суду з позовом про скасування наказу та поновлення на роботі позивач звернувся лише 18 квітня 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Судом також встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що позивач не погоджується із самою обставиною звільнення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обставина, з якою ст. 233 КЗпП України пов'язує початок перебігу строку на звернення до суду з позовом у спорі про звільнення, а саме: отримання трудової книжки наступила 30.12.2016 року, і ця обставина не є спірною у даній справі.

Позивач заперечує надання йому копії наказу, чого не визнає відповідач, проте, колегія суддів вважає, що обставина та дата видачі позивачу копії наказу про звільнення, в даному випадку, не впливає на початок перебігу строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки про обставину звільнення позивач достеменно знав у зв'язку з отриманням 30.12.2017 року трудової книжки.

Враховуючи те, що позивач дізнався про порушення своїх прав 30.12.2016 року, ним пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду.

З приводу доводів представника позивача про те, що у межах даної справи ухвалено судове рішення, яке набуло законної сили і ним визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у даній справі визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Згідно КАС України ухвалами, які може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від постанови суду є:

1) про залишення позовної заяви без руху (ч. 5 ст. 108);

2) про повернення позовної заяви (ч. 5 ст. 108);

3) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (ч. 4 ст. 109);

4) щодо передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого (ч. 3 ст. 22);

5) щодо забезпечення доказів (ч. 5 і ч. 7 ст. 75);

6) про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку (ч. 3 ст. 102);

7) щодо забезпечення адміністративного позову (ч. 6 ст. 118);

8) про залишення позовної заяви без розгляду (ч. 2 ст. 155);

9) про зупинення провадження у справі (ч. 4 ст. 156);

10) про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 157);

11) щодо судових витрат (ч. 2 ст. 98);

12) про відмову в ухваленні додаткового судового рішення (ч. 5 ст. 168);

13) щодо внесення виправлень у судове рішення (ч. 3 ст. 169);

14) щодо роз'яснення судового рішення (ч. 6 ст. 170);

15) щодо звернення постанови до негайного виконання (ч. 4 ст. 256);

16) щодо виправлення помилки у виконавчому листі, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом (ч. 5 ст. 259);

17) щодо видачі дубліката виконавчого листа (ч. 3 ст. 260);

18) щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (ч. 4 ст. 261);

19) щодо визнання мирової угоди, укладеної на стадії виконання судового рішення (ч. 5 ст. 262);

20) щодо прийняття відмови стягувача від примусового виконання (ч. 5 ст. 262);

21) щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 263);

22) щодо заміни сторони виконавчого провадження (ч. 3 ст. 264);

23) щодо повороту виконання судового рішення (ч. 5 ст. 265);

24) окремі ухвали (ч. 3 ст. 166);

25) додаткові ухвали (ч. 5 ст. 168), однак лише стосовно питань ухвали з яких може бути оскаржено.

За правилами ч. 2 ст. 185 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки КАС України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом окремо від постанови суду, заперечення на неї викладені позивачем у апеляційній скарзі при оскарженні постанови суду.

Виходячи з наведеного, в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, ухвала суду, прийнята по даній справі про визнання поважними причин пропуску позивачем строку на звернення до суду не має преюдиційного значення, а входить до обставин, які перевіряються судом апеляційної інстанції в межах ст. 195 КАС України.

З приводу доводів позивача про те, що він проходив службу у зоні АТО, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані доводи не можна визнати обґрунтованими та достатніми, оскільки факт проходження служби позивачем в зоні АТО не впливає на поважність причин пропуску строку. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не вказує на проходження служби в період після звільнення та до звернення до суду з даним позовом, а вказує на дану обставину в контексті того, що він розраховує на захист своїх прав, як особа, яка захищала Батьківщину.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами КАС України не передбачено будь-яких процесуальних пільг щодо строків звернення до суду для певних окремих категорій осіб.

Доводи позивача про те, що він виховує малолітню дитину та займався пошуками роботи, колегія суддів також не визнає такими, що можуть бути враховані як поважні причини пропуску строку, оскільки дані посилання носять загальний характер звичайного життя людини, без зазначення та конкретизації обставин, які можна визнати особливими, та такими, що об'єктивно могли б перешкоджати та дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом у строк, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів також враховує, що основними завданнями адміністративного судочинства є: по-перше, ефективний судовий захист прав людини від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, забезпечення верховенства права і права кожного на справедливий судовий розгляд; по-друге, збільшення довіри до суду та доступність правосуддя.

У абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судочинство має бути справедливим, і вимога справедливості, чесності стосується також всієї процедури, у тому числі й часу, потрібного для розгляду та вирішення справи.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин неможливий без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію, зокрема строків розгляду та вирішення справ.

Водночас, строки дисциплінують субєктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. по справі № 818/549/17, а позов залишити без розгляду.

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 818/549/17 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_2 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.