
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2017 р.Справа № 820/2310/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
при секретарі судового засідання Жданюк А..О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017р. по справі № 820/2310/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив: (а.с.5-10)
- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22.08.201бр. № М-14610/0/6-14232/0/21-16 та листі від 28.04.2017р. № М- 8734/0/6-9514/0/21-17;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016р. та заяви від 30.03.2017р.;
- стягнути з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір, сплачений позивачем.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3: (а.с.134-138)
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, викладеного в заяві від 25.07.2016 року щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, та за результатом його розгляду прийняти рішення;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено;
- стягнуто з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_3 (адреса: 64640, обл. Харківська, Лозівський район, с. Орілька, вул. Шолохова, б. 15) у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017р. по справі № 820/2310/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. (а.с.96-101)
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з аналогічних підстав просить також суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017р. по справі № 820/2310/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. (а.с.105-109)
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував та просив залишити її без задоволення
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області (а.с. 11). До заявленого клопотання позивачем надавались копії паспорту та ідентифікаційного коду, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) та графічні матеріали, на яких зазначалось бажане місце обслуговування земельної ділянки. (а.с.12-14)
ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2016 року №М-14610/0/6-14232/0/21-16 «Про розгляд заяви» було повідомлено , що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, а отже вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті може бути розглянуто лише після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками (а.с. 15-16).
30.03.2017 року позивач вдруге звернувс до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 року по суті та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 17-18).
ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.04.2017 року №М-8734/0/6-9514/0/21-17 «Про розгляд заяви» було повідомлено позивачу про недотримання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України при поданні другої заяви, а подане ним клопотання від 25.07.2016 року розглянуто та заархівовано, справа знаходиться на зберіганні в органі місцевого самоврядування. (а.с.19)
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства за наслідками розгляду клопотання від 25.07.2016 року не прийнято рішення, а направлено лише листа з відповідним роз»ясненням . При цьому, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В той же час, відмовляючи в задоволенні в іншій частині позовних вимог інших позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що лист ОСОБА_4 управління Про розгляд заяви від 28.04.2017 року за №М-8734/0/6-9514/0/21-17 не є рішенням суб»єкта владних повноважень в розумінні кодексу адміністративного судочинства України, а роз»ясненням порядку звернення громадян, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, отже, не може вважатись рішенням-відмовою позивачу у наданні відповідного дозволу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Положеннями ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до ч.1 ст.33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Положеннями ст.79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності: для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.
Положеннями п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Слід відмітити, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів зазначає, що законодавством передбачений виключий перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Колегія суддів також звертає увагу, на те, що земельна ділянка, про дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої просить надати позивач , як встановлено під час апеляційного розгляду справи, перебуває в користуванні позивача з 1992 року.
Згідно Архівного витягу від 17.03.2017 року за № 01-74, виданого архівним відділом Лозівської районної державної адміністрації рішенням виконавчого комітету Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області від 30 квітня 2002 року «Про надання згоди на передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства» ОСОБА_3 виділено 1,7 га для ведення особистого підсобного господарства, з 1997 року позивач сплачує земельний податок, що підтверджується квитанціями про сплату земельного податку, а тому доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загибли не можуть бути прийняті до уваги, оскільки порушують право позивача(а.с. 128-135).
Зазначене повинно бути враховано відповідачем при виконанні даного судового рішення у справі.
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
В свою чергу, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
У відповідності до вимог п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" суд може ухвалити постанову про зобовязання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли субєкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Враховуючи вищевказане та те, що діючим законодавством встановлена процедура надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, а отже, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, тому апеляційна скарга позивача з наведених підстав не може бути задоволена.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційних скарг сторін висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017р. по справі № 820/2310/17 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Судове рішення № 69259524, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/2310/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: