Ухвала суду № 69259411, 27.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017 р.Справа № 645/1907/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. ,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017р. по справі № 645/1907/17

за позовом ОСОБА_2

до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання рішення неправомірним, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

03.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту Індустріальне обєднане УПФУ, відповідач), в якому просив суд визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова №49 від 05.07.2012 р. про відмову у призначенні пенсії за віком згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ОСОБА_2; зобовязати Індустріальне обєднане УПФУ перевести ОСОБА_2 на пенсію за віком як науковому працівнику згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», починаючи з 03.07.2012 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 року по справі № 645/1907/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Індустріального обєднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова про визнання рішення неправомірним, зобовязання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 року по справі № 645/1907/17 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова від 05.07.2012 року № 49 позивач отримав лише 19.04.2017 року через свого представника адвоката ОСОБА_1, до цього позивач не був обізнаний про те, що таке рішення прийнято.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 року по справі № 645/1907/17 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 2 статті 99 КАС України, підстави для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження відсутні. При цьому, суд першої інстанції вважав, що пенсійні виплати позивач одержував щомісяця, тому був обізнаний про розмір пенсії.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказано, що оскільки позивач з 03.07.2012 року щомісяця отримував пенсійні виплати, він був обізнаний про їх розмір у день виплати. З посиланням на пояснення позивача про те, що йому було відомо про відмову у призначенні пенсії як науковому працівнику, суд першої інстанції зазначив про пропущення строку звернення до суду з даним позовом.

Також, судом першої інстанції при прийнятті рішення про залишення позовної заяви без розгляду було враховано, що після 03.07.2012 року ОСОБА_2 звертався до інших різних органів та установ щодо призначення йому пенсії як науковому працівникові, але звідусіль отримував відмову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 14.07.2017 року, не вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про прийняття Управлінням Пенсійного фонду в Фрунзенському районі м. Харкова 05.07.2012 року рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність».

Слід відмітити, що позивач, звертаючись 03.07.2012 року до відповідача із заявою, ставив питання не про перерахунок пенсії, а просив призначити йому пенсію згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Призначення пенсії за цим Законом не обовязково повинно мати наслідком збільшення розміру пенсійної виплати. Таким чином, та обставина, що розмір пенсійної виплати позивача після подання до УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова заяви від 03.07.2012 року не збільшився, сама по собі не є беззаперечним доказом відмови у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

При цьому, позивач з 2012 року звертався до різних органів та установ, крім УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова, не щодо призначення йому пенсії як науковому працівникові, як помилково зазначив суд першої інстанції, а з питання отримання уточнюючих довідок щодо підтвердження періодів наукової діяльності від підприємства, яке є правонаступником його роботодавця, оскільки був обізнаний, що призначення йому пенсії ставиться органом Пенсійного фонду в залежність від наявності цих довідок.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Орган з сертифікації УкрНДІМет-СЕРТ», яке є правонаступником ДО ЦКТБ Велобудування, де працював позивач, на запити УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова відмовляється надавати необхідні уточнюючі довідки.

Таким чином, позивач був обізнаний, що відповідач не може отримати необхідні уточнюючі довідки і вважав, що процес розгляду питання про призначення йому пенсії згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ще триває.

Колегія суддів зауважує, що позивач без отримання рішення УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова не міг дізнатися про відмову йому у призначенні пенсії за вищевказаним Законом. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 дізнався про існування спірного рішення, та, відповідно, про порушення своїх прав раніше, ніж зазначає представник позивача 19.04.2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив суду першої інстанції відсутність в матеріалах пенсійної справи доказів отримання позивачем копії рішення від 05.07.2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним твердження суду першої інстанції про те, що позивач був обізнаний про порушення свого права на призначення пенсії згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у 2012 році.

Отже, беручи до уваги дату звернення позивача до суду з даним позовом (03.05.2017 року), час, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про застосування до позову ОСОБА_2 наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених статтею 100 КАС України та, відповідно, залишення позову без розгляду, є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне зясування обставин у справі, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 року по справі № 645/1907/17 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст.204, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2017р. по справі № 645/1907/17 скасувати.

Справу № 645/1907/17 за позовом ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання рішення неправомірним, зобовязання вчинити певні дії направити до Фрунзенського районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.10.2017 р.