Ухвала суду № 69259137, 27.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 365/752/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Денисенко Н.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Управління Державної казначейської служби України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.09.2015 року; зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та виплату пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю останнього у розмірі 56 800 грн.

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року позов задоволено частково: визнано дії Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними з 10 травня 2016 року та зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату вказаної пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 10 травня 2016 року, за виключенням суми фактично проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі (з урахуванням уточнень) просить скасувати постанову суду, ухваливши нове рішення по суті позовних вимог, або направити справу на новий розгляд в іншому складі суду, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп., та 613 грн. 32 коп.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсійних виплат, які проводяться позивачу, є меншим, ніж встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що суперечить конституційному принципу верховенства права та ст. 46 Конституції України. Відмовляючи у решті позовних вимог, місцевий суд дійшов до висновку, що не призначення та невиплата відповідачем пенсії, так само як і потреба позивача в коштах на придбання ліків носить майновий характер та не охоплюється поняттям моральної шкоди, до того ж, медичні довідки, які містяться в справі, не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між теперішніми станом здоров'я позивача та протиправною відмовою відповідача.

З такими висновками суду не можна не погодитися, з огляду на таке.

Колегією суддів установлено, що позивач перебуває на обліку у Переяслав - Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та з 16.12.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі постанови Згурівського районного суду Київської області від 14.07.2015 року.

Пенсія позивачу призначена за наявності страхового стажу 15 років 05 місяців 12 днів у мінімальному розмірі 949 грн. на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 16.12.2014 року.

02 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.09.2015.

Відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що страховий стаж позивача менший ніж передбачений у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсія позивачу призначена після 01.10.2011 року.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач послався також на те, що до пенсії позивач отримує соціальну допомогу, тому в сукупності розмір його пенсії відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі чого також просив відмовити у задоволенні позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Частиною 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, із урахуванням вимог ст. 42 Закону №1058- ІV, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Отже, дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.

Посилання відповідача на ст. 28 Закону № 1058-ІV та на те, що у позивача відсутній страховий стаж 35 років, а пенсія йому призначена після 01.09.2015 року, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Проніна проти України» від 18.07.2006, «Богатова проти України» від 07.10.2010 та «Петриченко проти України» від 12.07.2016 наголошує на тому, що суди мали врахувати посилання позивачів на ст. 46 Конституції України як обґрунтування їхніх вимог, та пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум.

У рішенні у справі «Великода проти України» від 03.06.2014, Європейський суд з прав людини зазначає, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого суду про наявність підстав визнання дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними та необхідність зобов'язати відповідача провести вказаний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 10 травня 2016 року, за виключенням суми фактично проведених виплат.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача щодо того, що місцевим судом протиправно залишено без розгляду позовні вимоги за період з 01.09.2015 року по 09.05.2016 року не заслуговують на увагу, позаяк зазначені доводи були предметом апеляційного розгляду, за наслідками якого 10 травня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 06.12.201 року про залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.09.2015 по 09.05.2016 року.

Також, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, позаяк не призначення та невиплата відповідачем пенсії, так само як і потреба позивача в коштах на придбання ліків носить майновий характер та не охоплюється поняттям моральної шкоди, до того ж, позивачем не надано жодних доказів того, що відмовою відповідача у здійсненні позивачу перерахунку пенсії за віком останньому заподіяну моральну шкоду, а медичні довідки, які містяться в справі, не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між теперішніми станом здоров'я позивача та протиправною відмовою відповідача.

Окрім того, відсутні підстави для стягнення на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 1102 грн. 40 коп., та 613 грн. 32 коп., з огляду на вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Переяслав - Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.

Постанову Згурівського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.