Постанова № 69258897, 26.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/8299/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Науменко А.В. (довіреність №350/153/815/пс від 29.12.2016 р.)

від відповідача - Печерський П.М. (довіреність №62 від 29.06.2017 р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини А0215

на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р.

у справі №910/8299/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Військової частини А0215

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0215 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про стягнення 6144,00 грн. основного боргу, 313,60 грн. 3% річних, 3365,68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна».

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 17.08.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.10.2014 р. між Військовою частиною А0215 (замовник) та ТОВ «Росінтек-Україна» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від №258/14 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили найменування товару: лот №4 авіаційні шини 430x150 м. 1А або еквівалент (далі - товар), код 22.11.1 шини та камери гумові нові: ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток № 1 до договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання згідно з чинним законодавством протягом 2014 бюджетного року, за умови проведення платежів Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, згідно з чинним законодавством, після отримання представником Замовника (військовою частиною А1049) наступних документів:

- рахунка-фактури; видаткової накладної;

- акта прийому поставленого товару (форма - Додаток № 4 до Договору), затвердженого командиром військової частини А0215;

- акта прийому (форма № 4, затверджена наказом Міністра оборони України від 24.12.10 № 690), затвердженого командиром військової частини А2287.

Згідно п. 5.1 договору, товар постачається в термін до 01.10.2014 р. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Відповідно до п. 5.4 договору, перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад та передачі його в розпорядження вантажоотримувача замовника. При передачі товару повинні бути оформлені (надані) наступні приймально-здавальні документи:

- видаткова накладна постачальника, яка виписується в чотирьох примірниках;

- акт прийому (форма № 4, затверджена наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 р. №690) в чотирьох примірниках;

- копія Сертифіката якості (Сертифікат відповідності) підприємства-виробника;

- оригінал або нотаріально завірена копія документа, який підтверджує виготовлення товару підприємством-виробником.

Відповідно до п.5.5 договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А0215) акта прийому поставленого товару (форма - Додаток №4 до Договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено в п. 4.1 договору.

У відповідності до п.п. 6.2.1 договору, замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у десятиденний строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору.

Положеннями п.11.6 договору передбачено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 6144,00 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 р. №639).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано позивачу гарантійний лист №24-05-3207 від 30.10.2014 р. «Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №486/10-Г», відповідно до умов якого відповідач, як гарант, зобов'язувався виплатити військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 6144,00 грн., після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який заявляє про невиконання або несвоєчасне виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.

Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінченню строку дії гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3, разом з: копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ «Росінтек-Україна» не виконав свої зобов'язання за договором; карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу і посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії - до 31 січня 2015 року включно. Зобов'язання гаранта за цією гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана гарантія.

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №350/129/138/3090/пс від 04.12.2014 р. про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 6144,00 грн., відповідно до якого позивач зазначив, що ТОВ «Росінтек-Україна» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №258/14 від 31.10.2014 р., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачеві гарантії у розмірі 6144,00 грн. Вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини А0215 ОСОБА_4

До вказаної вимоги №350/129/138/3090/пс від 04.12.2014 р. позивачем додано: 1) засвідчена копія повідомлення №350/129/138/2645/пс; 2) засвідчена копія доповіді про порушення строків постачання; 3) засвідчена копія картки із зразками підписів; 4) засвідчена копія гарантії.

За результатами розгляду вимоги позивача, викладеної у листі №350/129/138/3090/пс від 04.12.2014 р., відповідачем було відмовлено позивачу у її задоволенні, з підстав того, що вимогу підписано неуповноваженою особою та не надано відповідачеві всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, яким крім іншого є: договір №258/14 від 31.10.2014 р., що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою №350/129/138/118/пс від 20.01.2015 р. про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 6144,00 грн., відповідно до якого позивач зазначив, що ТОВ «Росінтек-Україна» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №258/14 від 31.10.2014 р., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачеві гарантії у розмірі 6144,00 грн. вказану вимогу підписано уповноваженою особою - командиром Військової частини А0215 ОСОБА_5

До листа №350/129/138/118/пс від 20.01.2015 р. позивачем додано: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) засвідчену копію договору №258/14 від 31.10.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №639, (далі - Положення) визначено, що гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Частинами 1, 2, 3 ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Як зазначено вище, умовами Гарантії від 30.10.2014 р. № 24-05-3207 визначено, що письмова вимога бенефіціара має бути відправлена на адресу гаранта разом з копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ «Росінтек-Україна» не виконав свої зобов'язання за договором та карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Тобто, умовами Гарантії визначено, що картка із зразками підпису посадової особи бенефіціара надається бенефіціаром гарантові у вигляді оригіналу.

Водночас, в додатках до вимоги від 04.12.2014 р. зазначено про надання завіреної копії картки зі зразками підписів, що суперечить та не узгоджується з вищезазначеними приписами Гарантії.

З урахуванням вищезазначеного, посилання позивача на ту обставину, що картка із зразками підпису посадової особи, що підписала вимогу засвідчена належним чином згідно з вимогами п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та п. 2.9.22 наказу Генерального штабу Збройних Сил України № 200 від 16.09.2013 р., тобто, на його думку, було виконано всі необхідні написи та реквізити для засвідчення копії картки із зразками підпису, - колегією суддів відхиляються, оскільки гарантією передбачено надання саме оригіналу такої картки, а п. 2.9.22 зазначеного позивачем наказу №200 від 16.09.2013 р. та п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 регулюють засвідчення копій документів.

Щодо надання визначених гарантією копій засвідчених бенефіціаром відповідних документів, які підтверджують, що принципал не виконав свої зобов'язання за договором, колегія суддів зазначає наступне.

З вищевказаних вимог позивача, а саме, з додатків до вимог, зазначених нижче, вбачається, що до вимоги від 04.12.2014 р. № 350/129/138/3090пс позивачем було додано, зокрема, завірену копію повідомлення № 350/129/138/2645/пс; завірену копії доповіді про порушення строків постачання, а до вимоги від 20.01.2015 р. № 350/129/138/118 - завірену копію договору від 31.10.2014 р. № 258/14.

Водночас, в зазначених додатках та в матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення № 350/129/138/2645/пс від 05.11.2014 р. про готовність до виконання умов договору на адресу принципала, та, відповідно, отримання його останнім, що є суттєвим для встановлення обставин невиконання зобов'язань за договором з огляду на те, що умовами договору та специфікацією до договору сторони погодили, що товар постачається в термін до 01 грудня 2014 року, та товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Додані позивачем до вимоги від 04.12.2014 р. № 350/129/138/3090пс завірена копія повідомлення № 350/129/138/2645/пс та завірена копія доповіді про порушення строків постачання не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, якими можна підтвердити, що строк виконання зобов'язання настав та принципал не виконав свої зобов'язання за договором.

Крім того, в матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 до вказаного договору від 30.12.2014, за змістом п.1 якої, у зв'язку з фактичним обсягом видатків замовника, на підставі п. 11.4 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць, 0,00 грн.

Таким чином, позивачем не було надано гаранту документів, надання яких передбачено гарантією, що, в свою чергу свідчить про правомірність відмови в задоволенні його вимог про сплату коштів за гарантією, оскільки таке право гаранта визначене як ст. 565 ЦК України, так і умовами гарантії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведено і документально не підтверджено того факта, що ним було додано до своїх вимог ті документи, які передбачені Гарантійним листом та необхідні для задоволення гарантом вимог бенефіціара, зокрема: оригіналу картки із зразками підписів та документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі. У той же час, згідно договору від 31.10.2014 р. № 258/14, зобов'язання у принципала перед бенефіціаром за договором закупівлі відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2017 р. по справі №910/20829/16).

Що стосується позовних вимог про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, то вказані є похідними від основної суми боргу, а судом встановлено безпідставність заявлених вимог в частині основного боргу, а відтак похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 р. №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийняті рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 13.06.2016 р. № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

На виконання вказаних рішень, розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 р. до 22.07.2016 р. включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 р. (далі, Рішення НБУ № 124-рш) оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

На підставі Рішення НБУ № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016 р., згідно якого з 13.07.2016 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 п. 2 та п. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Таким чином, під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Отже, оскільки на відповідача поширюються обмеження Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то з часу запровадження в ПАТ «Банк Михайлівський» тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6144,00 грн. основного боргу, 3365,68 грн. інфляційних втрат та 313,60 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за банківською гарантією №486/10-Г від 30.10.2014 р., виданою на забезпечення виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти від №258/14 від 31.10.2014 р. - слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. у справі №910/8299/17 залишити без змін.

Справу №910/8299/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець