Ухвала суду № 69258668, 27.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11748/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державної установи « 70 Управління начальника робіт» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, за апеляційною скаргою Державної установи «70 Управління начальника робіт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року, -

У с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України звернулося у суд із позовом до Державної установи « 70 Управління начальника робіт», у якому просило стягнути на його користь з відповідача прострочену заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2) в розмірі 103 213 грн. 84 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та закрити провадження в адміністративній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (правонаступник Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за березень - травень 2015 року та картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 відповідача, за останнім рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2) в розмірі 103 213 грн. 84 коп.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що цей спір є публічно - правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон № 2343-XII) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 8 ст. 23 Закону № 2343-XII передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

При цьому, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених органом Пенсійного фонду України до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватись господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 р. по справі № 820/6673/15.

Колегією суддів установлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2010 р. по справі № 50/25-б було порушено провадження у справі про банкрутство ДУ « 70 Управління начальника робіт».

16.06.2015 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з Державної установи « 70 Управління начальника робіт» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з 01.03.2015 року по 31.05.2015 року.

Тобто, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі та станом на день прийняття оскаржуваного судового рішення у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа №50/25-б про банкрутство відповідача, а отже й заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення з ДУ « 70 Управління начальника робіт» заборгованості підсудні Господарському суду м. Києва і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 203 КАС, із закриттям провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 157 КАС - справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160, 183-2, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд , -

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної установи « 70 Управління начальника робіт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державної установи « 70 Управління начальника робіт» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 закрити.

Роз'яснити позивачу, що він вправі звернутися з даними позовними вимогами до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що прийнята за результатами перегляду постанови, прийнятою у скороченому провадженні.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.